Єдиний унікальний номер №446/163/17
Провадження № 1-кп/943/106/2025
03 липня 2025 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
за участю обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому судовому засіданні в залі суду в місті Буську кримінальне провадження №12014140220000808, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.10.2014 року, про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, -
згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що в березні 2012 року в неї виник злочинний умисел, спрямований на складання та використання завідомо підробленого документа - довіреності на вчинення дій від імені ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою отримання від його імені державного акту серії ЯК 825250 на право власності на земельну ділянку площею 0,119 га, кадастровий №4622155600:01:002:0257, що розташована за адресою: Львівська область, Кам?янка - Бузький район, смт. Новий Яричів, вул. І. Франка, 37 а. Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це службовою особою органу місцевого самоврядування. Довіреності, посвідчені службовою особою органу місцевого самоврядування, прирівнюються до нотаріально посвідчених, вказане передбачено ч. 3 ст. 245 ЦК України. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що представництво за довіреністю, виданою ОСОБА_7 21.12.2011, припинилось 16.02.2012, маючи на меті отримання завідомо неправдивого офіційного документа, в кінці березня 2012 року, в період з 21.03.2012 по 30.03.2012, точніший час досудовим розслідуванням не встановлений, неодноразовими умовляннями схилила до вчинення службового підроблення секретаря Новояричівської селищної ради ОСОБА_9 , яка, будучи секретарем та депутатом Новояричівської селищної ради, яка обрана на посаду секретаря Новояричівської селищної ради відповідно до рішення №1 від 12.11.2010 першої сесії шостого демократичного скликання Новояричівської селищної ради, та відповідно до ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», будучи службовою особою - представником місцевого самоврядування, наділеною владними повноваженнями, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та умисел ОСОБА_10 на отримання завідомо неправдивого офіційного документа, з метою його подальшого використання в управлінні Держкомзему у Кам?янка-Бузькому районі, діючи групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_4 , в період з 21.03.2012 по 30.03.2012, точніший час досудовим розслідуванням невстановлений, перебуваючи в приміщенні Новояричівської селищної ради за адресою: Львівська обл., Кам?янка-Бузький р-н, смт. Новий Яричів, площа Єдності, буд. 22, обравши в журналі реєстрації нотаріальних дій дату, якою можна було б датувати довіреність від імені ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , видрукувала на комп?ютерному знакодрукувальному пристрої текст довіреності від імені ОСОБА_7 , датовану 06.09.2011 року, з записом в графі «Зареєстровано в реєстрі за №58», та передала ОСОБА_4 . Отримавши текст довіреності, ОСОБА_8 , перебуваючи в тому ж приміщенні селищної ради, виконала підпис від імені ОСОБА_7 в графі «підпис» та через кілька хвилин передала підписану від імені ОСОБА_7 довіреність секретарю Новояричівської селищної ради ОСОБА_9 , котра достовірно знаючи, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та підпис у довіреності виконаний не ним, а іншою особою особисто підписала цю довіреність у графі «секретар виконкому» та скріпила її відтиском круглої гербової печатки Новояричівської селищної ради Кам?янка-Бузького району Львівської області, не здійснюючи відповідних записів у Журналі реєстрації нотаріальних дій Новояричівської селищної ради Кам?янка-Бузького району Львівської області та в період з 21.03.2012 по 30.03.2012, точніший час досудовим розслідуванням невстановлений, в приміщенні Новояричівської селищної ради передала довіреність ОСОБА_4 , для її подальшого використання в управлінні Держкомзему у Кам?янка-Бузькому районі Львівської області. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у підбурюванні, шляхом умовляння до вчинення службового підроблення, тобто складанні та видачі завідомо неправдивого офіційного документа, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
Крім цього, згідно вищевказаного обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується також у тому, що 30.03.2012 року вона, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання від імені ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , державного акту серії ЯК 825250 на право власності на земельну ділянку площею 0,119 га, кадастровий №4622155600:01:002:0257, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , подала в управління Держкомзему у Кам?янка-Бузькому районі Львівської області, приміщення якого розташоване за адресою: Львівська область, м. Кам?янка-Бузька, вул. Незалежності, 27, завідомо неправдиву офіційну довіреність від імені ОСОБА_7 , датовану 06.09.2011 року, з записом в графі «Зареєстровано в реєстрі за №58», тобто використала завідомо неправдивий офіційний документ. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні використання завідомо підробленого офіційного документа, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду із письмовим клопотанням про закриття вищевказаного кримінального провадження у зв'язку зі звільненням обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.
В обгрунтування заявленого клопотання захисник ОСОБА_5 покликався на невизнання вини його підзахисною ОСОБА_4 згідно пред'явленого обвинувачення, оскільки вона ні з ким не домовлялась, нічого не підробляла та не вчиняла підписів від імені ОСОБА_7 , а також покликався на недопустимість як доказу висновку криміналістичної експертизи №5173 від 26.12.2016. Крім того, захисник обвинуваченої покликався на незаконність пред'явленого цивільного позову ОСОБА_11 до ОСОБА_4 , вважаючи незаконними визнання та залучення її до цього провадження у процесуальному статусі потерпілої, оскільки вважає, що жодної шкоди їй завдано не було, про що свідчать винесені постанови слідчого та прокурора про відмову у визнанні ОСОБА_11 потерпілою у цьому кримінальному провадженні, а також відсутність порушених її прав та законних інтересів на вищевказану земельну ділянку площею 0,119 га, про що свідчать рішення судів у цивільній справі за її позовом, залишених без зміни постановою Верховного Суду від 09.01.2020 року в справі №446/1643/14-ц. Разом із тим, строки давності за інкримінованими ОСОБА_4 діями давно минули, а тому з огляду на її похилий вік, негативний стан здоров'я та ряд перенесених операцій, що позбавляє її можливості відвідувати судові засідання, а тому просить на підставі ст. 49 КК України звільнити її від кримінальної відповідальності за спливом строків давності.
Обвинувачена ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні повністю підтримала заявлене її захисником клопотання та просила його задовольнити, надавши свою згоду на таке закриття кримінального провадження щодо неї.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні не заперечила проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої, вважаючи можливим звільнення останньої від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо неї, оскільки спливли передбачені кримінальним законом строки притягнення до кримінальної відповідальності, протягом яких вона до кримінальної відповідальності не притягувалася.
Потерпіла ОСОБА_11 в підготовче судове засідання повторно не з'явилася, а від її представника - адвоката ОСОБА_12 надійшло клопотання, у якому він просить розгляд даного кримінального провадження проводити без його участі та без участі потерпілої ОСОБА_11 . Крім того, представник потерпілої просив у разі ухвалення вироку задовольнити у повному обсязі цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 , направивши йому копію судового рішення в справі.
Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК).
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).
Відповідно до ч. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Аналогічна норма закріплена у статті 62 Конституції України, відповідно до частини першої якої передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Тобто встановлювати вину особи можна виключно в обвинувальному вироку суду.
У справі «Грабчук проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення ч. 2 ст. 6 (презумпція невинуватості) та наголосив, що при закритті провадження у суді за строками давності суд не повинен висловлюватись у термінах, які не залишають сумніву щодо погляду на те, що заявниця вчинила злочин. Зокрема, у рішенні від 4 грудня 2000 року слідчий використав слова: «в діях [заявниці] є склад злочину» та «моменту, коли [заявниця] вчинила злочин», а суд зазначив, що в діяннях заявниці «вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 167 КК України. Такі твердження суперечать презумпції невинуватості, а тому дії українського суду ЄСПЛ визнав такими, що порушують Конвенцію з прав людини.
У відповідності до вимог частини четвертої статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною першою статті 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною другою статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до частини другої статті 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України вважається кримінальним проступком, а злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України є нетяжким злочином (ч. 4 ст. 12 КК України).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Разом із тим, згідно вимог частини другої статті 12 КК України (у чинній на час події редакції кримінального закону) вбачається, що злочини, передбачені ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 358 КК України, за ступенем тяжкості є злочинами невеликої тяжкості.
В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (у чинній на час події редакції кримінального закону) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Натомість, як убачається із матеріалів кримінального провадження, що події кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , мали місце в період з 21.03.2012 року по 30.03.2012 року, тобто на даний час минуло більше трьох років, що є підставою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
В силу вимог п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.
Як встановлено судом, що строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України закінчились, обвинувачена не заперечує проти звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо неї, а обставини щодо вчинення обвинуваченою протягом цих строків нових кримінальних правопорушень певного ступеня тяжкості чи ухилення її від слідства або суду не встановлено.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Крім того, в силу пункту 1 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення підлягає скасуванню, коли провадження в кримінальній справі не було закрито судом за наявності підстав для закриття.
Таким чином, оскільки з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень закінчилися строки давності, їх перебіг не зупинявся і не переривався, що є підставою для звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, на що остання надала свою згоду в судовому засіданні, у зв'язку із чим клопотання сторони захисту підлягає до задоволення.
Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_13 позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про солідарне відшкодування на користь потерпілої 100 000 грн. моральної шкоди (а.с. 41 том І), суд вважає, що його слід залишити без розгляду, виходячи із наступного.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Тобто, вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК підставах, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві її право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Отже, враховуючи звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілою цивільний позов про стягнення із обвинуваченої моральної шкоди слід залишити без розгляду, що в силу вимог ч. 7 ст. 128 КПК України, не перешкоджає його пред'явленню в порядку цивільного судочинства.
Крім того, суд вважає, що накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.11.2016 року арешт на земельну ділянку загальною площею 0,119 га, кадастровий номер 4622155600:02:002:0257, що розташована по АДРЕСА_2 , в даному кримінальному провадженні слід скасувати, що відповідає положенню ч. 4 ст. 174 КПК України, у зв'язку з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 128, 129, 174, 284, 285, 286, 372 КПК України, ст. 49 КК України, суд, -
клопотання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України.
Кримінальне провадження №12014140220000808, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.10.2014 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, - закрити.
Залишити без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 до ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про солідарне відшкодування 100 000 грн. моральної шкоди.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.11.2016 року, - скасувати.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1