Провадження № 33/803/1633/25 Справа № 203/1640/25 Суддя у 1-й інстанції - Підберезний Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
25 червня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за участю:
захисника (в режимі відеоконференції) Горобця Р.М.
потерпілого ОСОБА_1
апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, захисника Горобця Р.М. на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2025 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП,-
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно із оскаржуваною постановою суду першої інстанції, 09.02.2025 о 14-52 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mazda», н.з. НОМЕР_1 на вул. С.Бандери, 2 у м. Дніпро, рухаючись на забороняючий сигнал світлофора, здійснив зіткнення з транспортним засобом «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 який виїхав з паркувального місця заднім ходом, чим порушив п. 8.7.3е ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Горобець Р.М. просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги по суті вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, порушення права на захист у зв'язку із тим, що його підзахисний не був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду, через що був позбавлений можливості здійснювати захист своїх прав та інтересів, що є грубим порушенням закону.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином всі обставини дорожньо-транспортної пригоди та не взяв до уваги відсутність доказів як порушення ОСОБА_2 вимог п. 8.7.3. е) ПДР, так і наявності причинного зв'язку між таким порушенням та зіткненням транспортних засобів.
Обгрунтовуючи необхідність поновлення строку апеляційного оскарження, вказує, що справу було розглянуто за відсутності сторони захисту, про наявність оскарженої постанови йому стало відомо лише 05.05.2025 року, а тому строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника Горобця Р.М., який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав і наполягав на її задоволенні; потерпілого ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника Горобця Р.М., вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що 14 квітня 2025 року судовий розгляд було проведено без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при цьому даних направлення стороні захисту повного тексту судового рішення матеріали справи не містять. Враховуючи, що необізнаність про мотиви судового рішення, як і про сам факт його винесення, об'єктивно унеможливлювала своєчасне складання апеляційної скарги, з метою забезпечення стороні захисту доступу до правосуддя, вважаю за необхідне повити строк апеляційного оскарження.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
Аналізуючи висновки суду першої інстанції про доведеність вини водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими.
Так, згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, що знайшла своє відображення зокрема у рішення у справах "Надточій проти України", "Енгель та інші проти Нідерландів", "Озтюрк проти Німеччини" та "Лутц проти Німеччини", частина правопорушень, що переслідуються у межах провадження у справах про адміністративні правопорушення на підставі положень КУпАП, мають ознаки та критерії, достатні для віднесення їх до проваджень кримінально-правового характеру, а отже процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності за ними підпадає під визначення «кримінальної» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції та підлягає здійсненню із дотриманням відповідних гарантій, зокрема в частині забезпечення права на захист, доведеності винуватості поза розумним сумнівом, відсутності у суду повноважень щодо виходу за межі пред'явленого особі обвинувачення тощо.
ЄСПЛ у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 інкриміновано порушення п. 8.7.3е ПДР України, а саме заборони руху червоним сигналом світлофору, у тому числі миготливим, або двома червоними миготливими сигналами світлофору.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, зіткнення автомобілів відбулося після проїзду транспортним засобом «Mazda», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 пішохідного переходу, регульованого світлофорним об'єктом, за його межами та на значній відстані від нього. Відтак порядок дій водіїв у дорожній обстановці, що склалася, правилами регулювання руху транспортних засобів сигналами світлофора не був врегульований, а допущене водієм ОСОБА_2 порушення вимог п. 8.7.3е ПДР України у причинному зв'язку із настанням події ДТП не перебуває.
Суд у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення не вправі змінити фабулу протоколу про адміністративне правопорушення, яка містить виклад обставин події, складу адміністративного правопорушення у якому звинувачується особа, винуватість якої підлягає доказуванню в суді в рамках пред'явленого звинувачення та за обставин, викладених у протоколі, та надає оцінку обґрунтованості обвинувачення у тому вигляді, в якому воно було висунуте уповноваженим органом держави. Крім того, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки в такому випадку він допускає порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції сторони обвинувачення та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок чого справа про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КупАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Строк апеляційного оскарження - поновити.
Апеляційну скаргу захисника Горобця Р.М. - задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2025 року щодо ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця