Справа № 638/1684/25
Провадження № 1-кп/638/1799/25
Іменем України
02 липня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Харків обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221070000467 від 04.04.2024 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває вищезазначене кримінальне провадження. На підставі ухвали суду від 13.06.2025 призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на 60 діб без можливості внесення застави, оскільки термін запобіжного заходу спливає 18.07.2025 року. Підставою для продовження запобіжного заходу вважає наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. На наявність таких ризиків вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів. І усвідомлюючи, що за вчинення такого злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 05 до 10 років, з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може переховуватись від суду на території України. Також, достовірно відомо, що остання добровільно співпрацювала з окупаціною владою рф, всі ці обставини підтверджують наявність ризику переховування від органу досудового розслідування або суду, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження. Крім того, причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину підтверджується у тому числі і показами свідків, і перебуваючи на волі, остання буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні під час судового розгляду. На думку прокурора інший, більш м'який, запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та запобігти вищевказаним ризикам, у зв'язку з чим наявні об'єктивні підстави виключення судом можливості застосування застави з урахуванням доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечила проти задоволення клопотання прокурора. Зазначила, що ОСОБА_5 ще не є засудженою, вина її не доведена, лише тяжкість покарання без наявності обгрунтованих ризиків не може слугувати підставою для застосування запобіжного заходу з такою виключною мірою. Просила відмовити у задоволенні клопотання і змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, на розсуд суду.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 підтримала позицію свого захисника та просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора і змінити на більш м'який запобіжний захід - домашній арешт.
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисника та обвинуваченої, розглянувши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого - вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання, що полягають у можливості ухилення від суду та впливу на свідків, з огляду на наступне.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду та впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинений злочин, може вдатися до відповідних дій.
На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання лише у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Також, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування та з клопотання прокурора під час досудового розслідування допитувались свідки, які ще не допитані судом на теперішній час, тому існує ризик того, що обвинувачена буде мати можливість незаконно вплинути на свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об'єктивному розгляду справи.
Суд також враховує характер вчиненого кримінального правопорушення (яке вчинене у період воєнного стану), відсутність у обвинуваченої постійного джерела доходу, вік та стан здоров'я обвинуваченої, її сімейний стан, відсутність малолітніх дітей на утриманні, а також відомостей про наявність тяжких захворювань у обвинуваченої, які унеможливлюють перебування останньої у слідчому ізоляторі.
Беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. ч.1, 3 ст. 177 КПК України, характер вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченої, суд вважає відносно ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. На думку суду, інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків і її належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду, в тому числі і на непідконтрольній Україні території.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
За правилами ч. 4 ст. 183 КПК України - під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями, зокрема ст. ст. 109-114-2 КК України.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення щодо основ національної безпеки, враховуючи наявність ризику в порядку положень ч. 4 ст. 183 КПК України, відсутні підстави для визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 211, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024221070000467 від 04.04.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» (№ 27) строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 02 липня 2025 року до 30 серпня 2025 року включно без права внесення застави.
Строк дії ухвали в частині продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 30 серпня 2025 року включно.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, іншим учасникам судового провадження та направити Державній установі «Харківський Слідчий Ізолятор» для відома і виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 02.07.2025 року о 16 год 30 хв.
Суддя ОСОБА_1