Справа № 206/3420/25
Провадження № 3/206/1317/25
03.07.2025 м. Дніпро
Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Нестеренко Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
До Самарського районного суду міста Дніпропетровська надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 752126 від 09.06.2025, ОСОБА_1 09.06.2025 року, о 20 год. 20 хв. за адресою місця свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно співмешканки свого сина, гр. ОСОБА_2 , а саме висловлювалася нецензурною лайкою, штовхав її, чим могла бути завдана шкода її психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що проживає у квартирі за зазначеною у протоколі адресою, яка належить його дружині. Проживає він разом зі своїм сином. У сина є співмешканка, яка час від часу перебуває у квартирі, при цьому як син так і потерпіла постійно зловживають спиртними напоями, в результаті чого між усіма сторонами виникають конфлікти. Син неодноразово застосовував до гр. ОСОБА_2 фізичну силу, так як у інший спосіб «заспокоїти» останню не має можливості. Так трапилося і 09.06.2025 року, о 20 год. 20 хв.. син почав бити свою співмешканку, а ОСОБА_1 намагався її захищати в межах своїх фізичних можливостей, але потерпіла, перебуваючи у стані сп'яніння і не розуміючи що відбувається навколо, чомусь вирішила, що саме ОСОБА_1 почав застосовувати до неї фізичне насильство.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, матеріали справи та заслухавши заперечення ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю, виходячи з наступного.
За змістом статей 245, 280, 283 КУпАП для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечувати всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Адміністративна відповідальність за частиною другою ст. 173-2 КУпАП настає, зокрема, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, основним безпосереднім об'єктом домашнього насильства є суспільні відносини щодо захисту здоров'я як фізичного так і психологічного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон), домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Отже основною ознакою домашнього насильства, як діяння, за яке передбачене покарання, є відносини, що склалися між особою, яка вчинила насильство, та особою, постраждалою від такого насильства, в результаті спільного побуту або спільного проживання і залежності постраждалої особи від особи, яка чинить щодо неї насильство.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 розділу I Закону, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
В Законі також визначено, що запобігання домашньому насильству це система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються
На підставі системного аналізу наведених в Законі визначень, суд переконаний, що для настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП раптової, що виникла за емоційним сплеском, сварки чи бійки між подружжям чи іншими особами, що разом проживають в рамках побутових відносин не достатньо.
Тобто, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, суд має встановити наявність ознак т.зв. «аб'юзивних» стосунків, тобто взаємин, в яких одна людина (насильник, кривдник) шляхом насильства (фізичного, сексуального, психологічного чи економічного) порушує особисті кордони іншої (постраждалої або жертви) з метою придушення волі та підкорення. І за наявності ознак таких стосунків суд може вирішити питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення на підставі поданих доказів.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів тощо, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
11. Відповідно до приписів ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
З матеріалів справи вбачається, що природа наведеного конфлікту виходить за межі природніх побутових обставин та містить у собі склад психологічного насильства, що має на меті приниження честі та гідності іншої особи, шляхом використання словесних образ та погроз.
Беззаперечних доказів того, що потерпіла особа являється родичкою, чи членом сім'ї ОСОБА_1 , проживає з ним протягом визначеного часу за однією адресою, тобто пов'язана з ним побутовими обставинами, або була пов'язана з ним у минулому, матеріали справи не містять. Тобто взаємини, в яких ОСОБА_1 , як (насильник, кривдник) шляхом насильства (фізичного, сексуального, психологічного чи економічного) порушив особисті кордони ОСОБА_2 , як (постраждалої або жертви) з метою придушення волі та підкорення, в ході розгляду справи не встановлені.
Відтак у сукупності обставин, що викладені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, враховуючи пояснення потерпілої, пояснення ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства психологічного характеру по відношенню до особи, яка спільно з ОСОБА_1 не проживає однією сім'єю, принаймні беззаперечних доказів цьому не надано, через що викладені обставини як домашнє насильство розцінювати немає підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, оцінюючи надані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 173-2, ст. 7, ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 283, 285 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Т.В. Нестеренко