Справа № 206/5090/24
Провадження № 2-др/206/8/25
01.07.2025 м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Нестеренко Т.В.,
при секретарі Шевцовій В.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Самарського районного суду міста Дніпра цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, після розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Дніпровська міська рада, про припинення права постійного користування земельною ділянкою,
23.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, після розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Дніпровська міська рада, про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Заява мотивована тим, що рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Дніпровська міська рада, про припинення права постійного користування земельною ділянкою, позовні вимоги заявника були задоволені частково. Припинено право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку спадкоємця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , встановленого на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серії ДПД № 015311 (код ДЗК 84088022), який прийняв шляхом спадкування. Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачену частину судового збору з бюджету у розмірі 4206 (чотири тисячі двісті шість) грн. 68 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Як роз'яснив суд після оголошення вступної та резолютивної частини рішення, частково задоволені позовні вимоги щодо ОСОБА_2 , так як померла ОСОБА_3 втратила правоздатність.
Судовий збір по справі був сплачений заявником в сумі 1211,20 гри. В позовній заяві про зміну предмета позову ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача судовий збір, але суд цю вимогу не розглянув, тому в цій частині повинно бути ухвалено додаткове судове рішення.
Представником ОСОБА_1 в судових дебатах було заявлено про те, що позивачем протягом 5 днів після ухвалення рішення буле подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
На його думку суд повинен ухвалити додаткове рішення щодо стягнення на його користь понесених витрат на правничу допомогу. Так, при зверненні до суду в позовній заяві було вказано, що заявник очікую понести витрати на правничу допомогу при розгляді справи в розмірі до 5000,00 грн. Договір з адвокатом ним було укладено 19 квітня 2024 року, в якому було обумовлено суму гонорару в розмірі до 5000,00 грн., що залежало від проведеної роботи. ОСОБА_1 сплачував грошові кошти поступово, що підтверджується довідками про сплату гонорару.
При розгляді справи адвокат знайомився з відзивом та доданими до нього документами, підготував заяву про зміну предмету позову, приймав участь в судових засіданнях. Заявник постійно спілкувався з адвокатом та спільно з ним узгоджував всі питання по справі.
Розгляд справи постійно відкладався, але адвокат з'являвся в усі судові засідання, які вказані в акті виконаних робіт (6 засідань).
Всього заявником сплачений гонорар в розмірі 4000,00 грн.
Вся сума сплаченого ним гонорару, на його думку, повинна бути стягнена з відповідача на його користь.
Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обгрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки містяться в правових позиціях Верховного Суду.
ОСОБА_1 наполіг, що дійсно поніс витрати, про що надав докази. Ці витрати були необхідні, так як адвокат повинен був знайомитися з матеріалами справи, вивчати правові позиції, приймати участь в судових засіданнях. За його переконанням справа є складною, що підтверджується тим, що суд розглядав її протягом тривалого часу. Так як гонорар ним сплачений в меншому розмірі, ніж вказано в договорі, то вважати, що він є завищеним, підстав немає. Суд повинен був застосувати ряд критеріїв (дійсність, обгрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
Відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в разі задоволення повного або часткового позовних вимог.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт і cyд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 наполягав на правомірності заявлених ним вимог, вважаючи вимоги цілком правомірними та обґрунтованими.
Відповідач заперечив проти задоволення вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, відносно чого ним була подана письмова заява, згідно якої він погодився, що рішенням суду від 17.06.2025p справді було частково задоволено позовні вимоги позивача, та повернуто йому з держбюджету надмірно сплачений судовий збір. Проте щодо поданої заяви про судові витрати на адвокатські послуги ним зазначено, що позивач стверджує, що начебто відповідачем не надавались заперечення щодо суми. Але як в відзиві на позов, так і в запереченнях на заяву щодо зміни предмету позову ОСОБА_2 зазначалося щодо судових витрат (він просив в них відмовити), а надати заперечення щодо конкретної суми не вбачалося за можливе оскільки позивач разом з адвокатом до останнього судового засідання ще навіть не склали акту виконаних робіт. Щодо суми адвокатських послуг частково заперечив, оскільки судові засідання відкладалися виключно з вини позивача. Позовна заява була відправлена не на адресу місця реєстрації відповідача (хоча адвоката бачили біля воріт адреси за якою ОСОБА_2 фактично проживає), заява про зміну предмету позову також не була направлена йому належним чином, через що він змушений був клопотати про відкладення для надання можливості написати заперечення. Усі інші судові засідання відкладалися з незрозумілих причин, чому справа розглядалася 10 місяців для нього незрозуміло, оскільки позиції сторін щодо предмету позову були відомі ще 19.03.2025р., коли Дніпровська міська рада висловила свою позицію та просила відмовити позивачі у позові. Всі інші засідання вважає відкладалися з метою здобуття додаткових доказів, які мали бути в справі на момент звернення з позовною заявою, а не здобуватися протягом десяти місяців. Тому виходячи з вищевказаного - просив суд зменшити розмір адвокатських послуг до 2000 грн, які були сплачені як гонорар при поданні позовної заяви. Також просив при цьому врахувати подану ним в першому судовому засіданні пропозицію щодо укладення мирової угоди, в разі укладення якої не було б ні такої великої кількості засідань ні нарахованих адвокатських послуг.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступних висновків.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.
Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійсненням відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3ст. 137 ЦПК України).
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 17.06.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Дніпровська міська рада, про припинення права постійного користування земельною ділянкою - задоволено частково. Припинено право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га. з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку спадкоємця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , встановленого на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серії ДПД № 015311 (код ДЗК 84088022), який прийняв шляхом спадкування. Повернуто ОСОБА_1 надмірно сплачену частину судового збору з бюджету у розмірі 4206 (чотири тисячі двісті шість) грн. 68 коп..
За змістом змінених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд, крім припинення права користування земельною ділянкою, в порядку ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на свою користь всі судові витрати, при цьому до матеріалів справ окрім свідоцтва адвоката та ордера про надання правничої допомоги, доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи не долучено. В позовній заяви лише вказано, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., що є підставою в подальшому для розгляду судом питання про повернення суми понесених судових витрат і в жодному разі не являється обставиною виникнення обов'язку у суду для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, так як ці витрати жодним чином не підтверджені.
Разом з цим ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» визначені розміри ставок у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З огляду на ці норми, враховуючи зміну предмету позову, судом повернуто позивачеві частину надмірно сплаченого судового збору, за ухвалою суду з бюджету.
Разом з цим згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначалося вище відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено: копію договору № 19 від 19 квітня 2024 р. про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Маркело В.О.; акт виконаних робіт до договору № 19 від 19 квітня 2024 р. та 2 довідки виконані власноруч, за підписом ОСОБА_4 , про отримання нею 09.12.2024 р. 2000,00 грн. гонорару та 2000,00 грн. гонорару (авансу) згідно договору № 19 від 19 квітня 2024 р. Детального опису витрат адвоката з зазначенням сум співмірних витраченому часу надані документи не містять. Суму у 5000,00 грн. визначено лише у ч. 3 договору № 19 від 19 квітня 2024 р. в тому розумінні, що гонорар за надані послуги визначено до сплати до 5000,00 грн.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тому, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, є необґрунтованими, так як не є підтвердженими належними (банківськими) документами, категорія справи яка була розглянута не є складною для адвоката, всупереч думки заявника, час, який захисником був витрачений на участь у розгляді залежав в більшій мірі від дій самої сторони позивача. Відтак суд вважає, що в цій частині заявлених вимог слід відмовити з підстав належної недоведеності та не обгрунтованості.
Разом з цим відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому враховуючи, що позовні вимоги було задоволено у заявленому обсязі, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 59 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 133, 134, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 270, 272, 273 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за звернення до суду з позовною заявою у розмірі 1211 (тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У іншій частині вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення виготовлено 01.07.2025 року.
Суддя Т.В. Нестеренко