Справа 759/17441/22 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/3702/2025 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12022100080002514 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року, -
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого охоронцем в ТОВ «УБОПП», неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено:
за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік із покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, засуджено:
за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
ч. 2 ст. 200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 (п'яти тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_10 призначено остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки із покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, засуджено:
за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
ч. 2 ст. 200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 (п'яти тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю у 2 (два) роки із покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України;
вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати;
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , 12 вересня 2022 року, у нічний час доби, неподалік будинку № 4/56 по вул. Чорнобильській у м. Києві, побачивши ОСОБА_12 , яка знаходилась на землі у стані сильного алкогольного сп'яніння, з метою незаконного заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що ОСОБА_12 знаходилася у стані сильного алкогольного сп'яніння та спала, а також відсутністю сторонніх осіб на вулиці, непомітно для ОСОБА_12 взяв мобільний телефон, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_12 майнової шкоди на загальну суму 3 325 грн.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вказано на незаконність вироку у зв'язку із істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що докази надані суду першої інстанції, не могли бути покладені в основу ухваленого обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 у зв'язку із їхньою недопустимістю та неналежністю. Так, згідно рапорту від 16.09.2022 у ОСОБА_8 під час поверхневої перевірки було виявлено викрадений мобільний телефон та у зв'язку із тим, що ОСОБА_8 чинив опір працівникам поліції, до нього було застосовано спеціальний засіб кайданки та доставлено до Святошинського УП ГУНП у м. Києві. У той же час, матеріали провадження не містять протоколу затримання ОСОБА_8 , складеного відповідно до вимог ст. 208 КПК України. При цьому, працівниками поліції було проведено особистий обшук обвинуваченого за відсутності понятих та без відповідної фіксації зазначених дій, не роз'яснено йому права та не повідомлено про підстави затримання. Захисник вказав на те, що проведення обшуку особи під час проведення огляду місця події не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства. Таким чином, за доводами захисника, фактичне затримання ОСОБА_8 відбулось із порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а отриманні під час затримання обвинуваченого докази та протокол огляду місця події від 16.09.2022 є недопустимими доказами. Захисник звернув увагу, що в порушення вимог статті 94 КПК України, суд першої інстанції не взяв до уваги всіх зібраних доказів у справі, в тому числі показання обвинуваченого ОСОБА_8 , в яких він повідомив обставини, за яких телефон потерпілої передали йому невідомі особи з метою його підзарядки, та заперечував свою причетність до викрадення телефону потерпілої. Крім того, судом не надано належної оцінки тому, що згідно роздруківки з мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_8 та даних геолокації сервісу GOOGLE, обвинувачений у зазначений в обвинувальному акті час не міг перебувати в тому місці, де знаходилась потерпіла, та вчинити викрадення її телефону. На переконання захисника, місцевий суд ухвалив обвинувальний вирок на підставі припущень, які не підтверджуються доказами, а навпаки суперечать їм. Просив вирок скасувати та закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 .
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в апеляційному порядку не переглядався.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника та обвинуваченого, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Положеннями ч.3 ст. 370 КПК України передбачена необхідність обґрунтування вироку, який ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, тобто оцінка кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку. Відповідно до п.1 і п.2 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції при ухваленні щодо ОСОБА_8 , обвинувального вироку дотримано не було. Зокрема, судом першої інстанції не була надана належна оцінка кожного доказу з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів з точки зору їх достатності, що призвело до ухваленням вироку, який не відповідає вимогам ст. 370 КПК України в частині його законності, обґрунтованості та вмотивованості.
Виходячи із змісту диспозиції ч.4 ст. 185 КК України та висунутого обвинувачення, у ході судового розгляду підлягало доказуванню те, що ОСОБА_8 12.09.2022 року, у нічний час доби перебував неподалік будинку № 4/56 по вул. Чорнобильській у м. Києві, виявив потерпілу ОСОБА_12 . Знаючи про те, що у країні введено воєнний стан, розуміючи те, що вона не усвідомлює його дії в силу перебування у стані сильного алкогольного сп'яніння, а також те, що ніхто не спостерігає за його діями, таємно заволодів телефоном потерпілої, звернувши його на свою користь. Між тим, вчинення обвинуваченим указаних дій, які утворюють об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України у ході судового розгляду встановлено не було. Зокрема у даному кримінальному провадженні не встановлено жодного доказу, якими би підтверджувалися наведені обставини заволодіння обвинуваченим телефоном потерпілої, а також те, що в указаний у обвинуваченні час він взагалі перебував у зазначеному в обвинуваченні місці вчинення злочину.
Як на доказ винуватості ОСОБА_8 , у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої постався на показання потерпілої ОСОБА_12 , протоколи огляду місця події, протоколи перегляду записів, що зроблені камерами спостереження, протоколи огляду речей, протокол впізнання особи, протоколи слідчих експериментів, інші докази.
Між тим, із показань потерпілої вбачається, що вона не бачила ні ОСОБА_8 , ні як він вилучав її телефон, на відміну від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яких вона бачила і бачила, як вони заволоділи її майном. Протоколи впізнання особи не стосується ОСОБА_8 , оскільки потерпіла у ході цієї слідчої дій впізнала ОСОБА_11 , як особу, яка викрала її речі. Фактичні обставини які встановлені із протоколів огляду речей та висновку товарознавчої експертизи не містять жодних даних, якими би доводилась винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Фактичні обставини, які встановлені за результатами огляду дисків із відеозаписами, що зроблені за допомогою камер спостереження не містять жодних даних, якими би доводилось вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину. Колегія суддів при цьому звертає увагу на те, що як стосовно протоколів огляду речей, так і щодо протоколів огляду дисків із відеозаписами, судом першої інстанції зазначена лише наявність відповідних джерел доказів, проте які обставини, із передбачених ст. 91 КПК України щодо злочину, поставленого у вину ОСОБА_8 доводяться доказами, встановленими із зазначених джерел, судом першої інстанції у вироку не зазначено. Щодо слідчих експериментів, то вони проводились із обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і не містять фактичних даних, які би указували на вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 поставленого йому у вину злочину. Щодо протоколів огляду місця події від 16.09.2022 року, відповідно до якого, було оглянуто ділянку місцевості, що за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 4/56; від 22.09.2022 року, відповідно до яких, оглянуто ділянку місцевості по пр-ту Перемоги, 132 в м. Києві було де виявлено ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , то фактичними даними які встановлені за результатами проведення цих оглядів не встановлюються будь-які обставини, які указують на причетність ОСОБА_8 до вчинення поставленого йому у вину злочину. Щодо довідки про опрацювання номерної інформації в ході досудового розслідування від 17.09.2022 № 12022100080002514, то судом першої інстанції не наведено у вироку які фактичні обставини, що доводять вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину встановлюються цієї довідкою. Не встановлено таких обставин і колегією суддів. Наведене дає підстави стверджувати, що усі фактичні дані, які отримані із зазначених вище джерел ні прямо, ні непрямо не підтверджують наявність тих обставин, які указують на винуватість ОСОБА_8 у вчиненні поставленого йому у вину злочину, а тому вони є неналежними доказами.
Щодо протоколу огляду місця події від 16.09.2022 року у ході якого ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон «Хiaomi Redmi 8» червоного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , колегія суддів зважає на наступне. ОСОБА_8 у ході судового розгляду дав показання, відповідно до яких, цей телефон йому на підзарядку дали його наглядно знайомі особи, які в подальшому за ним не з'явились. Колегія суддів звертає увагу на те, що ці показання ОСОБА_8 були надані із моменту виявлення у нього працівниками поліції даного телефону, в подальшому неодноразово підтверджені, за своїм змістом вони є логічними та відсутні обставини, які би виключали можливість отримання обвинуваченим телефону у такий спосіб. Колегія суддів вертає увагу і на те, що у ході як досудового слідства, так і судового розгляду не було здобуто та досліджено докази, якими би спростовувались ці показання обвинуваченого. Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що фактичні дані які встановлюються протоколом огляду місця події від 16.09.2022 року у ході якого ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції телефон не можливо визнати належними доказами винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Оскільки указаний доказ визнаний неналежним, колегія суддів не досліджує обставини проведення огляду місця події, виявлення телефону у обвинуваченого, його вилучення, затримання обвинуваченого та інші обставини, на які указував захисник, оскільки визнання даного доказу неналежним є достатнім для виключення його із переліку доказів, яким доводиться винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не дана оцінка доказам, які дають підстави стверджувати про те, що у момент вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_8 та потерпіла не перебували у одному місці, що виключає можливість вчинення ним злочину, щодо потерпілої.
Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що у ході судового розгляду не було досліджено належних доказів, якими би доводився факт вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, тобто його винуватість у вчиненні цього злочину.
Неврахування зазначених вище обставин призвело до ухвалення вироку, який не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. За наявності зазначених вище порушень вимог кримінального процесуального закону які колегія суддів вважає істотними і які перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25.04.2023 року щодо ОСОБА_8 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню.
Оскільки у ході кримінального провадження не було здобуто доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та вичерпані можливості здобуття таких доказів, кримінальне провадження № 12022100080002514 в частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України підлягає закриттю із підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Кримінальне провадження № 12022100080002514 від 17.09.2022 року в частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України закрити із підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
____________________ _________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4