Апеляційне провадження
№22-з/824/837/2025
01 липня 2025 року місто Київ
справа №378/460/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Кирилюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року, повний текст рішення складено 20 вересня 2024 року та на додаткове рішення Ставищенського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 року, ухвалені під головуванням судді Гуртовенко Р.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним та скасування договору дарування, визнання недійсним та скасування державного акту, скасування реєстрації прав на земельну ділянку,-
В липні 2024 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачівпро визнання недійсним та скасування договору дарування, визнання недійсним та скасування державного акту, скасування реєстрації прав на земельну ділянку.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 рокуу задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Додатковим рішенням Ставищенського районного суду міста Києва від 20 вересня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
В задоволенні решти частини заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року та додаткове рішення від 20 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задоволено частково.
Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Додаткове рішення Ставищенського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 рокуи залишено без змін.
30 травня 2025року представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що у відзиві на апеляційну скаргу позивача ним було зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які понесла та очікує понести відповідачОСОБА_9 становить 8000 грн.
Вказував, що 28 травня 2025 року між ним та ОСОБА_9 було підписано акт приймання-передачі послуг, відповідно до якого адвокатом було надано послуги на правову допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 7000 грн. (складання відзиву та участь у судовому засіданні).
Сторони у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Від представника відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому останній просив розглядати справу у його відсутність та відсутність відповідача ОСОБА_9 .
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.4 ст.270 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що попередній розрахунок судових витрат, які відповідач ОСОБА_9 очікує понести у зв'язку з розглядом справи в Київському апеляційному суді на професійну правничу допомогу становить 8000 грн.
30 травня 2025року представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду заяву, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_9 витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 7000 грн.
Заяву про ухвалення додаткового рішення подана з дотриманням вимог ч.1 ст.134 та ч.8 ст.141 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 надано копії: договору про надання правничої допомоги від 29 липня 2024 року, укладеного між АО «Правові технології» та ОСОБА_9 ; акту приймання -передачі наданих послуг від 28 травня 2025 року.
Як вбачається з акту приймання -передачі наданих послуг від 28 травня 2025 року адвокатом були надані відповідачу ОСОБА_9 наступні послуги:
складання відзиву на апеляційну скаргу - 3000 грн.;
участь в судовому засіданні апеляційного суду 4000 грн., що разом становить 7000 грн.
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Таким чином, беручи до уваги складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу відповідачу ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи,колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених відповідачем ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.
Від позивача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.
З огляду на вищевикладене,колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_5 на користь відповідача ОСОБА_1 понесенівитрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7000 грн.
Керуючись ст.ст.133, 141, 268, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - Заверюхи Костянтина Олександровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 судові витрати понесені на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Головуючий:
Судді: