1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 01 липня 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в смт. Балясне Диканського р-ну., Полтавської обл., громадянина України, із середньо - спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах строку досудового розслідування строком на 60 днів, а саме до 05 липня 2025 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Апелянт зазначає про відсутність належних та допустимих доказів того, що підозрюваний буде впливати на свідків, потерпілу, намагатиметься переховуватися від органу досудового розслідування та суду чи вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Посилається на те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки на території України та міста Києва, працевлаштований, раніше не судимий.
24 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові доповнення захисника ОСОБА_8 до апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 .
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 травня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025100010001593, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України.
06 травня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня його повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України.
07 травня 2025 року слідчий СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року клопотання слідчого задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість йому підозри.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
На цій же стадії підлягають перевірці показання потерпілої ОСОБА_10 , щодо обставин вказаного кримінального правопорушення та її позицію.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Окрім того, слідчий суддя обґрунтовано встановив, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків.
Колегія суддів не може погодитися з доводами захисту щодо відсутності існування ризиків у даному кримінальному провадженні, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його роль у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Слідчий суддя враховуючи обгрунтованність повідомлення про підозру, конкретні обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, пов'язаного в тому числі із застосуванням насильства, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, майновий стан та інші дані, які характеризують особу підозрюваного, обгрунтовано не визначив розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України .
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Також, колегією суддів враховано пояснення прокурора, про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні 30 червня 2025 року направлено до суду.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 752/11053/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11-сс/824/3987/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України