1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 01 липня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_9 ,
представника адвоката ОСОБА_10
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку від 11.03.2025 за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Готвальда, 8, а саме на:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen Fox» VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та ключі від вказаного транспортного засобу;
- кошти в сумі 18070 Євро;
- кошти в сумі 33700 доларів США;
- тримач сім-карти із номером НОМЕР_4 ;
- тримач сім-карти НОМЕР_5 , які належать та перебувають у користуванні ОСОБА_5 , з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на кошти в сумі 18070 Євро та 33700 доларів США та в цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 02 квітня 2025 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 , повний текст ухвали отримано 01 травня 2025 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 05 травня 2025 року. З цих підстав, апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження дотримано.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та є їх доходом від підприємницької діяльності та продажу майна (автомобіля Порш Кайєн).
Крім того, в ході проведення обшуку у будинку в АДРЕСА_1 . присутні ОСОБА_16 та його дружина ОСОБА_17 повідомляли слідчим, що грошові кошти належать ОСОБА_14 та отримані нею в ході здійснення підприємницької діяльності, а частина цих коштів взагалі є власністю її матері - ОСОБА_15 , які вона заробила від здачі в оренду своєї нерухомості. Через пограбування, передала кошти доньці на зберігання.
На підтвердження законності отримання коштів під підприємницької діяльності слідчому судді надано податкові декларації, згідно яких загальна сума доходу ОСОБА_18 за 2021 рік, 2023 рік, 2024 рік та 1 квартал 2025 року становить 1 958 847.07 грн., а загальна сума доходу ОСОБА_15 за 2021-2024 роки - 534 349,00 грн.
Прокурор у своєму клопотанні про накладення арешту на тимчасово вилучене майно не навів, а слідчий суддя не дослідив, які саме обставини свідчать про причетність ОСОБА_19 до подій, що розслідуються в рамках кримінального провадження № 12024070000000038, яким саме чином кошти, пов'язані з обігом наркотичних засобів, могли опинитись у будинку, де ОСОБА_16 проживає з дружиною та дітьми, та чим саме підтверджується або хоча б може опосередковано вказувати на те, що вилучені в ході обшуку 18070 євро та 33700 доларів США - це кошти, набуті протиправним шляхом за продаж наркотичних засобів.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власників майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження убачається, що 02 квітня 2025 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення власників майна. Щодо обґрунтування клопотання по поновлення строку на апеляційне ображення, апелянт зазначив, що повний текст ухвали отримано 01 травня 2025 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 05 травня 2025 року. З наведених підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 17 січня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024070000000038, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що учасниками злочинної організації на території Закарпатської області організовано придбання прекурсорів для подальшого виготовлення психотропних речовин, а також придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту, а також збут психотропних та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах наркозалежним особам через власну мережу збуту.
11 березня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27
11 березня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_28 , та перебувають у фактичному володінні ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено, в тому числі грошові кошти в сумі 18070 Євро та 33700 доларів США.
11 березня 2025 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_29 вилучене за результатами проведення обшуку майно, в тому числі грошові кошти, визнано речовими доказами у кримінальному провадженню.
12 березня 2025 року прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна вилученого майна, в том числі грошових коштів за результатами проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року клопотання задоволено.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12024070000000038 про накладення арешту на майно, в тому числі на вказані грошові кошти, які вилучено під час проведення обшуку, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Колегія суддів частково погоджується з таким рішенням слідчого судді, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При вирішенні даної апеляційної скарги, колегія суддів також враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Перевіркою матеріалів справи, в тому числі долучених прокурором до клопотання та документів, наданих захисником, колегія суддів встановила, що зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисником зазначено, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та є їх доходом від підприємницької діяльності та продажу майна (автомобіля Порш Кайєн).
Крім того, в ході проведення обшуку у будинку в АДРЕСА_1 . присутні ОСОБА_16 та його дружина ОСОБА_17 повідомляли слідчим, що грошові кошти належать ОСОБА_14 та отримані нею в ході здійснення підприємницької діяльності, а частина цих коштів взагалі є власністю її матері - ОСОБА_15 , які вона заробила від здачі в оренду своєї нерухомості та, будучи нещодавно пограбованого, передала кошти доньці на зберігання.
На підтвердження законності отримання коштів під підприємницької діяльності слідчому судді надано податкові декларації, згідно яких загальна сума доходу ОСОБА_18 за 2021 рік, 2023 рік, 2024 рік та 1 квартал 2025 року становить 1 958 847.07 грн., а загальна сума доходу ОСОБА_15 за 2021-2024 роки - 534 349,00 грн. (20-21, т. 2)
На думку колегії суддів, наведені докази підтверджують законність джерел походження коштів, вилучених за результатами проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року не надано дозволу на вилучення грошових коштів.
Колегія суддів вважає, щов силу положень ч.7 ст. 236 КПК України, вказані арештовані грошові кошти є тимчасово вилученим майном, які не відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та не є безпосередньо предметом кримінальних правопорушень, що розслідуються, а органом досудового розслідування зворотнього не доведено. Хоча в матеріалах і міститься постанова старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_29 від 11 березня 2025 року про визнання зазначених грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні, однак з огляду на вказану постанову органу досудового розслідування таке визнання цього майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить сугубо формальний характер, оскільки в ній як і в самому клопотанні прокурора про арешт грошових коштів, не приведено жодного обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає це майно.
Ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в порушення відповідно ст. ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна грошових коштів для власника майна.
Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вилучені кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Прокурор обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти з метою збереження речових доказів, на яку посилається орган досудового розслідування.
Колегією суддів враховано, що у даному кримінальному провадженні 11 березня 2025 року повідомлено про підозру іншим особам (а.с.29-55, т. 1) про, що зазначено у клопотанні прокурора, однак ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підозри не вручено.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 18070 Євро та 33700 доларів США., а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_8 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року, - скасувати в частині накладення арешту на кошти в сумі 18070 Євро; кошти в сумі 33700 доларів США.
В цій частиніпостановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку від 11.03.2025 за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Готвальда, 8, а саме на кошти в сумі 18070 Євро; кошти в сумі 33700 доларів США, - відмовити.
В решті ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/11621/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_33
Справа № 11сс/824/3823/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК