Справа №752/4994/25Головуючий у І інстанції: Вдовиченко О.О.
Провадження №33/824/3040/2025
01липня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Полянчука В.Б. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голосіївськогорайонного суду міста Києва від 17 березня 2025 року,
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник Полянчук В.Б. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №236214 інспектор поліції зазначає, що підставою для огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння стало те, що у нього нібито було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці. Проте такі висновки інспектора поліції що не відповідають дійсності, оскільки із пояснень ОСОБА_1 та наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що він протягом усього часу спілкувався із працівниками поліції, поводив себе спокійно, координація рухів та мова у нього не порушена, пальці рук не тремтять та він має цілком природне забарвлення шкіряного покриву.
Звертає увагу, що із наявного в матеріалах справи відеозапису із нагрудної камери працівника поліції вбачається, що підставою для направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, як пояснив працівник поліції, стала наявна в інформаційно-телекомунікаційній системі МВС інформація про те, що відносно ОСОБА_1 в минулому було складено протокол за ст.130 КУпАП. Таким чином, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, направлення його на огляд є безпідставним та протиправним, а відтак у нього не виникло обов'язку проходити огляд, що в свою чергу виключає підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП.
Поряд з тим апелянт стверджує, що ОСОБА_1 неодноразово клопотав про надання йому можливості скористатися правовою допомогою адвоката, проте працівниками поліції було складено адміністративні матеріали по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності адвоката.
Також захисник зазначає, що співробітниками поліції не зафіксовано та не задокументовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з підстав наведених у ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» тобто в установленому законом порядку за порушення водієм транспортного засобу відповідного пункту ПДР України, а тому вимога проходження огляду на стан сп'яніння також була безпідставною та протиправною.
Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я, яке містило б відомості про те, що він був ознайомлений зі змістом вказаного направлення та воно було вручене йому під підпис.
Також у своїй апеляційній скарзі захисник зазначає, що як вбачається з пояснень ОСОБА_1 та з наявних в матеріалах справи документів,в порушення вимог п.1 розділу ХІІІ Інструкції 1395 та вимог ст.266 КУпАП ОСОБА_1 не відсторонювали від керування транспортним засобом та не затримали його транспортний засіб, що переконливо свідчить про відсутність достатніх підстав вважати, що він міг перебувати в стані сп'яніння та ставить під сумнів законність дій працівників поліції та викладених у протоколі обставин.
Водночас стверджує, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в день та час, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вказані обставини виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
За наслідками апеляційного розгляду просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Полянчука В.Б. на підтримку поданої апеляційної скарги, проаналізувавши наведені у ній доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи та дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 04лютого 2025 року о 12 год. керував транспортним засобом «Volkswagen»д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Велика Васильківська в місті Києвіз ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Частині 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Викладені в протоколі від 04.02.2025 року обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння підтверджуються відеозаписом з місця події, який долучений до протоколу і міститься в матеріалах справи та з якого вбачається, що поліцейським, у зв'язку з встановленими ознаками наркотичного сп'яніння, запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку. На вимогу працівника поліції водійкатегорично відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Працівниками поліції у складеному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено ознаки наркотичного сп'яніння, які вони виявили у ОСОБА_1 в ході спілкування з ним.
В зв'язку з цим працівники поліції правомірно висунули ОСОБА_1 вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, проте він відмовився від проходження такого огляду, що підтверджується даними відеозапису з місця події.
Також в матеріалах справи наявне складене працівниками поліції направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи захисника про неналежність як доказу направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння, з тих підстав, що дане направлення не було вручене ОСОБА_1 під підпис розпис та він не був ознайомлений з його змістом, суд вважає необґрунтованими, оскільки дане направлення складається та надається до медичного закладу у випадку згоди водія пройти такий огляд.
Оскільки ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, у працівників поліції не було обов'язку вручати копію направлення водію та роз'яснювати його зміст.
Оцінюючи доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаному місці та часі, а також не зафіксовано момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки ОСОБА_1 як під час спілкування з працівниками патрульної поліції, так і в судовому засіданні жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 у вказаному місці та часі, проте заперечував підстави для проведення огляду на стан сп'яніння.
Щодо доводів захисника про порушення працівниками поліції права ОСОБА_1 на захист, то суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки таким правом ОСОБА_1 скористався в повній мірі, оскільки йому під час складання адміністративних матеріалів відносно нього адвоката було залучено, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке належить адвокату Дерев'янко С.М. (а.с.8). До того ж, на етапі судового розгляду ОСОБА_1 також уклав договір із адвокатом Полянчуком В.Б., чим також реалізував своє право на захист.
Поряд з цим, доводи захисника Полянчука В.Б. про те, що працівники поліції нібито затримали водія та висунули йому вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння не у зв'язку з наявністю у нього ознак такого сп'яніння, а виключно через інформацію з інформаційно-телекомунікаційної системи МВС про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності за аналогічною статтею, не ґрунтується на матеріалах справи та є суб'єктивним припущенням сторони захисту.
Навіть за умови, що поліцейські володіли інформацією про попереднє правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , це не спростовує права працівника поліції висунути вимогу водію пройти огляд на стан сп'яніння у звязку з встановленими у нього ознаками сп'яніння, які були йому повідомлені та відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Обґрунтованих даних, які б свідчили про те, що працівники поліції під час зупинкикерованого ОСОБА_1 автомобіля, його подальшого адміністративного затримання, проведення огляду на стан сп'яніння та при складанніпротоколу про адміністративне правопорушення, діяли з порушенням своїх повноважень і їх дії в установленому законом порядку визнані незаконними, матеріали справи не містять і доводами апеляційної скарги не доводяться.
Таким чином, всупереч доводам апелянта, винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами, на які суд послався у своєму рішенні.
Та обставина, що ОСОБА_1 не був відсторонений працівниками поліції від керування транспортним засобом, не впливає на правильність прийнятого судом рішення.
З урахуванням викладеного, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як про це зазначається в апеляційній скарзі.
Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Голосіївськогорайонного суду міста Києва від 17березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, залишити без змін, а подану захисником Полянчуком В.Б в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Мосьондз