справа №761/22277/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/4663/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Уличне Дрогобицького району Львівської області, з вищою освітою, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, у кримінальному провадженні №22023000000000915 від 09 вересня 2023 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою - задоволено.
Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, терміном до 07 липня 2025 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відмовити у повному обсязі.
Уважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки така ухвала не відповідає вимогам статті 370 КК України, оскільки викладені у ній висновки очевидно не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
У доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що під час судового розгляду в суді першої інстанції не було проведено дослідження так званих «доказів» сторони обвинувачення, долучених до клопотання від 28 травня 2025 року, та прокурор у судовому засіданні не зазначав які саме відомості та в яких матеріалах підтверджують, що ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення; з яких конкретно аркушів матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що підозрюваний здійснив: розробку детального поетапного протиправного механізму передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, розділивши ролі та функції між кожним з учасників організованої групи, розробив стратегію та тактику ведення протиправною діяльністю, забезпечив контроль виконання на кожному етапі вчинення протиправного механізму, погоджував кадрову політику у структурі «ГК «Імперіал» на території рф, створив умови не викриття протиправного механізму правоохоронними органами шляхом використання месенджерів, проведення поліграфічного дослідження, що є закономірним через реальну відсутність у розпорядженні прокурора таких відомостей.
Вказує, що жодних доказів існування такого утворення як Група Компаній «Імперіал» та її приналежності ОСОБА_7 стороною обвинувачення до суду не надано.
Зауважує, що ОСОБА_7 не має відношення до організації і управління процесом господарської діяльності з постачання плодів тропічних фруктів (бананів) з Республіки Еквадор на територію рф та тимчасово окуповану територію, у тому числі за обставин, викладених стороною обвинувачення у повідомленні про підозру, а також до вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництва), шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, функції організатора та керівника надуманої організованої групи не здійснював.
На переконання сторони захисту викладені у клопотанні обвинувачення обставини, навіть у разі їх доведення належними і допустимими доказами, не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, однак можуть свідчити про наявність ознак іншого, нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 111-1 КК України.
Уважає, що одні лише припущення та гіпотези сторони обвинувачення, без доведення поза розумним сумнівом протиправного умислу та конкретних дій, спрямованих на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, є недостатнім для оцінки слідчим суддею такої підозри як обґрунтованої, як правової підстави для продовження найсуворішого запобіжного заходу без визначення застави.
Посилається на те, що стороною обвинувачення покладено в основу обґрунтування наявності ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, саме обставину суворості покарання, а слідчим суддею зроблено необґрунтований висновок про його існування.
Натомість, суд вправі покласти на підозрюваного обов'язок не виїжджати за межі міста чи країни та здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що позбавляє необхідності застосування до нього запобіжного заходу у вигляді безальтернативного тримання під вартою, що дозволить підозрюваному підтримувати соціальні зв'язки, продовжувати працювати, брати участь у житті суспільства, водночас забезпечуючи його явку до правоохоронних органів та суду, а також запобігаючи спробам переховування.
Зазначає, що речі та документи, які вилучені під час проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема 07 квітня 2025 року, знаходяться під контролем сторони обвинувачення або ж направлені до експертної установи, у відповідності до постанови слідчого від 09 квітня 2025 року про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи.
Зауважує, що у матеріалах, доданих до клопотання від 28 травня 2025 року, відсутні будь-які докази, які б вказували на реальні спроби ОСОБА_7 чинити тиск на якихось свідків чи інших підозрюваних, а тому висновок слідчого судді сформований виключно на припущеннях сторони обвинувачення без жодного належного його обґрунтування.
Вказує, що матеріали, долучені до клопотання від 28 травня 2025 року, не доводять існування заявленого ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, як власне і не підтверджують факт того, що ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин.
Уважає, що клопотання слідчого від 28 травня 2025 року не містить обґрунтування підстав для не визначення застави, незрозуміло якими саме доводами керувався слідчий суддя при формуванні свого висновку, отже недоцільність визначення розміру застави не умотивована, а відтак очевидно, що суд допустив порушення пункту 1 частини першої статті 411 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000915 від 09 вересня 2023 року за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, а також за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 111-1 КК України.
07 квітня 2025 року о 09 год. 38 хв. у порядку пункту 1 частини першої статті 208 та пункту 6 частини першої статті 615 КПК України затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
07 квітня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
08 квітня 2025 року підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 червня 2025 року.
26 травня 2025 року постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_17 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 07 липня 2025 року.
30 травня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22023000000000915 від 09 вересня 2023 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою - задоволено.
Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, терміном до 07 липня 2025 року включно.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що відомості, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджуються відповідними даними, отриманими в ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання у сукупності.
Також, слідчий суддя врахував, ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу та продовження дії запобіжного заходу, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, існує ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду на даному етапі провадження та такий ризик не зменшився, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває; ОСОБА_7 може чинити тиск на свідків та інших підозрюваних в даному кримінальному провадженні; ОСОБА_7 ймовірно може сховати, знищити або спотворити важливі для кримінального провадження речі або документи, які на цій стадії кримінального провадження, ще не були одержані та належним чином зафіксовані органом досудового слідства, з огляду на дані про його особу та те, що на даний час не встановлено всі фактичні обставини, досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії; доводи сторони обвинувачення про ймовірне існування ризику вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення не є безпідставними, з огляду на мету та спосіб, вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Разом з тим, слідчим суддею дійдено висновку, що прокурором не доведено наявність такого ризику, як перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями з боку сторони обвинувачення.
Слідчий суддя виходив, зокрема з того, що з огляду на кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, а саме вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 буде виправданим та таким, що буде відповідати завданням кримінального провадження.
Також слідчим суддею взято до уваги вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України; пред'явлення йому підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину; те, що, у разі визнання винним, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої; що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий; вік підозрюваного; наявність хронічних хвороб у підозрюваного, які несумісні з триманням під вартою, відсутні; особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків, який має місце проживання; одружений; відомостей про застосування до підозрюваного раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.
При цьому, даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_7 запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Колегією суддів досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою, та встановлено, що для закінчення досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, вказаних у клопотанні слідчого.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попереднім слідчим суддею щодо визначення ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що під час судового розгляду в суді першої інстанції не було проведено дослідження так званих «доказів» сторони обвинувачення, долучених до клопотання від 28 травня 2025 року, та прокурор у судовому засіданні не зазначав які саме відомості та в яких матеріалах підтверджують, що ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення; з яких конкретно аркушів матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що підозрюваний здійснив: розробку детального поетапного протиправного механізму передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, розділивши ролі та функції між кожним з учасників організованої групи, розробив стратегію та тактику ведення протиправною діяльністю, забезпечив контроль виконання на кожному етапі вчинення протиправного механізму, погоджував кадрову політику у структурі «ГК «Імперіал» на території рф, створив умови не викриття протиправного механізму правоохоронними органами шляхом використання месенджерів, проведення поліграфічного дослідження, що є закономірним через реальну відсутність у розпорядженні прокурора таких відомостей; жодних доказів існування такого утворення як Група Компаній «Імперіал» та її приналежності ОСОБА_7 стороною обвинувачення до суду не надано; ОСОБА_7 не має відношення до організації і управління процесом господарської діяльності з постачання плодів тропічних фруктів (бананів) з Республіки Еквадор на територію рф та тимчасово окуповану територію, у тому числі за обставин, викладених стороною обвинувачення у повідомленні про підозру, а також до вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництва), шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, функції організатора та керівника надуманої організованої групи не здійснював; викладені у клопотанні обвинувачення обставини, навіть у разі їх доведення належними і допустимими доказами, не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, однак можуть свідчити про наявність ознак іншого, нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 111-1 КК України; одні лише припущення та гіпотези сторони обвинувачення, без доведення поза розумним сумнівом протиправного умислу та конкретних дій, спрямованих на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, є недостатнім для оцінки слідчим суддею такої підозри як обґрунтованої, як правової підстави для продовження найсуворішого запобіжного заходу без визначення застави, колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Окрім того, слідчим суддею дійдено висновку, що прокурором не доведено наявність такого ризику, як перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями з боку сторони обвинувачення.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, посилаючись на положення частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.
На підставі викладеного є безпідставними аргументи сторони захисту, що клопотання слідчого від 28 травня 2025 року не містить обґрунтування підстав для не визначення застави, незрозуміло якими саме доводами керувався слідчий суддя при формуванні свого висновку, отже недоцільність визначення розміру застави не умотивована, а відтак очевидно, що суд допустив порушення пункту 1 частини першої статті 411 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4