Апеляційне провадження № 33/824/3357/2025
Справа 359/2183/25
Головуючий в суді І інстанції Вознюк С.М.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
30 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц. при секретарі Діденко А.С., з участю захисника Александрова Дмитра Олександровича, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Александрова Дмитра Олександровича на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, стягнуто судовий збір в сумі 605,60 грн.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 23 лютого 2025 року о 13 год. 11 хв. в м. Бориспіль по вул. В.Момота, 42, керуючи транспортним засобом Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер або в найближчому медичному закладі здоров'я категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із даною постановою, захисник Александров Д.А. в інтересах ОСОБА_1 18 травня 2025 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2025 року та закрити провадження в справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення. В разі відсутності захисника за межами України з волонтерською місією проводити судове засідання з розгляду апеляційної скарги за участі адвоката в режимі відеоконференції.
Вказував, що 23 лютого 2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи в емоційно напруженому стані після конфлікту з родиною прибув до супермаркету «Фора», що знаходиться поруч з його місцем проживання. Керуючи власним автомобілем, ОСОБА_1 припаркувався на стоянці біля супермаркету, обравши для цього ділянку дороги, яка, як йому було відомо, перебуває в полі зору камер відеоспостереження, що обумовлено прагненням залишити транспортний засіб у безпечному та контрольованому місці, оскільки намір продовжувати рух у нього був відсутній.
Після припинення руху та повної зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 заглушив двигун, залишився в салоні автомобіля та, перебуваючи на самоті, вживав алкоголь, намагаючись емоційно стабілізуватись і не повертатись в напружену сімейну атмосферу. Для обігріву, з урахуванням температурних умов, він час від часу вмикав двигун автомобіля, однак жодного разу після зупинки не починав рух і не змінював місце зупинки.
Вказував, що ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою разом із цивільною дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05 травня 2019 року, де зазначено фактичне місце проживання АДРЕСА_1 . Цей факт є істотним, оскільки підтверджує, що місце зупинки автомобіля біля супермаркету «Фора» знаходиться безпосередньо поруч із місцем проживання, а отже не викликає жодних сумнівів у його логіці, безпечності та звичності для особи.
У подальшому, після того як ОСОБА_1 вжив алкоголь у салоні нерухомого транспортного засобу, біля автомобіля виник конфлікт із третіми особами, що згодом переріс у словесну перепалку та фізичне зіткнення. Саме ця ситуація стала підставою для звернення громадян до поліції за номером 102. Звернення стосувалося виключно факту конфлікту між громадянами, а не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Жодних скарг з даного приводу не надходило.
Після прибуття на місце події працівники поліції виявили ОСОБА_1 , який перебував поруч з автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. У службовому рапорті, складеному поліцейськими, ОСОБА_1 згадується як «громадянин», а не як «водій», що чітко вказує на відсутність зафіксованого факту керування.
Підкреслював, що жоден працівник поліції не бачив, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не здійснював його зупинку, не спостерігав моменту прибуття чи руху автомобіля, наявність у особи стану сп'яніння була зафіксована лише після конфлікту з іншими особами.
Звертав увагу на зміст пояснень свідка ОСОБА_3 , на яку посилається поліція як на особу, що підтверджує факт керування. У своїх письмових поясненнях вона чітко зазначає, що бачила, як особа вийшла з автомобіля з ознаками алкогольного сп'яніння та поводилася агресивно. Водночас вона не повідомляє і не підтверджує, що бачила факт керування чи прибуття автомобіля на місце. Незважаючи на ці фактичні обставини, у рапорті поліції зазначено, що заявниця повідомила про нібито «прибуття особи до супермаркету», що не відповідає дійсному змісту її пояснень. У такий спосіб було допущено викривлення суттєвих фактів, що є неприпустимим у контексті адміністративного провадження. Таке формулювання в рапорті не підтверджується жодним іншим доказом, зокрема не узгоджується з письмовими поясненнями самої заявниці.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки цим розбіжностям, не витребував доступне відео з камер спостереження супермаркету, не з'ясував, чи фіксувався виклик до поліції саме як виклик про керування транспортом. Крім того, у справі не досліджено можливість ймовірного вживання алкоголю після припинення керування, що має принципове значення для встановлення об'єктивної сторони правопорушення.
Наголошував, що ОСОБА_1 зупинився, вимкнув двигун, не здійснював подальший рух, не виїжджав на проїзну частину, а тому його дії не підпадають під керування транспортним засобом.
Наводив зміст п. 15.1 ПДР, згідно якої стоянкою є припинення руху транспортного засобу на час понад 5 хвилин з причин, не пов'язаних з посадкою або висадкою пасажирів чи завантаженням або вивантаженням вантажу. Саме це і відбулося, оскільки автомобіль було припарковано, рух припинено, водій не мав наміру рушати. Отже, з точки зору ПДР, жодного правового режиму керування не існувало.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 18 травня 2023 року у справі № 686/9704/20, сам по собі факт алкогольного сп'яніння без доведеного факту керування транспортним засобом не є підставою для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Вказував, що у справі відсутнє будь-яке підтвердження керування після вживання алкоголю, і всі обставини свідчать про те, що алкоголь вживався вже після зупинки автомобіля, в салоні авто, без наміру подальшого руху.
23 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшло доповнення до апеляційної скарги, у якому захисник Александрова Д.А. просив викликати для безпосереднього допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 для уточнення змісту її пояснень, витребувати через запит до відповідних органів інформацію з лінії 102 про зміст виклику до поліції у день події, зокрема дані про заявника та характер повідомлення, оскільки така інформація не може бути надана адвокату в інший процесуальний спосіб.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Враховуючи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції зазначені клопотання не заявлялись ОСОБА_1 , апеляційним судом відмовлено у їх задоволенні як у необґрунтованих.
Вислухавши пояснення захисника Александрова Д.А., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та підтримав подану апеляційну скаргу, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Між тим, такий висновок суддею зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись з цим висновком не можливо.
Суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_1 підтверджується, серед іншого, даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 254535 від 23 лютого 2025 року, за змістом якого ОСОБА_1 ознайомлений та в якому він вину визнав в повній мірі.
Разом із тим, такі висновки не ґрунтуються на доказах, наявних у справі, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 254535 від 23 лютого 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису, будь-які докази згоди ОСОБА_1 зі змістом протоколу в матеріалах справи відсутні.
Як доказ, що підтверджує вину ОСОБА_1 , суд першої інстанції також врахував копію постанови про адміністративне правопорушення щодо водія ОСОБА_1 серії ЕНА № 4135213, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та згідно якої ОСОБА_1 23 лютого 2025 року о 13:11:00 керував транспортним засобом, не мав при собі та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4 «а» ПДР, разом із тим, судом не звернуто увагу, що ОСОБА_1 у відповідних графах даної постанови відмовився від підпису.
За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п. 2, 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Також відповідно до п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Разом із тим, судом першої інстанції під час розгляду справи не звернуто увагу, що з доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що транспортний засіб ОСОБА_1 не знаходився під його керуванням, а був припаркований біля магазину «Фора», натомість інспектором поліції ініційовано притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, хоча доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом на місці складання протоколу інспектором поліції у матеріалах справи немає.
Так, власним відеозаписом з нагрудних камер поліцейських не було зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Із відеозапису вбачається лише, що поліцейські прибувають на місці події за адресою АДРЕСА_1, де ОСОБА_1 знаходиться поруч із припаркованим автомобілем Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому транспортний засіб працівниками поліції не зупинявся, оскільки працівники поліції прибули за викликом ОСОБА_3 , письмові пояснення якої, відібрані інспектором поліції, наявні в матеріалах справи, яка зазначена свідком події в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 254535.
На початку відеозапису з нагрудних камер поліцейських наявні два фрагмента з відеокамер супермаркету «Фора», які працівниками поліції після надання доступу до відеокамер охороною супермаркету відзнято на власні бодікамери з метою встановлення обставин прибуття ОСОБА_1 до місця події. Так, із першого фрагменту вбачається, що автомобіль Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 приїжджає на парковку біля магазину «Фора» за адресою АДРЕСА_1. Після цього починається наступний фрагмент з відеозапису камер спостереження, на якому ОСОБА_1 дійсно виходить із автомобіля. Однак повний (не фрагментарний) відеозапис між цими подіями відсутній, а на 45 хвилині відеозапису з бодікамери на оптичному диску № 1, долученому до матеріалів справи, працівник поліції зауважує, що ОСОБА_1 півгодини знаходився у транспортному засобі і лише після цього залишив салон.
Судом першої інстанції помилково встановлено з письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , що водій одразу вийшов з автомобіля, який тільки що під'їхав, безпосередньо у її присутності.
Натомість, на відеозаписі ОСОБА_3 пояснює, що не бачила, як ОСОБА_1 приїхав на місце події, а бачила лише, як він виходив із автомобіля.
Крім того, у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_3 зазначає, що стала свідком події того, як водій автомобіля Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 вийшов з автомобіля з ознаками сп'яніння, поводив себе неадекватно, спричинив бійку з двома чоловіками, висловлювався нецензурною лексикою.
Таким чином, свідком не підтверджено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, та що він в цей час мав ознаки алкогольного сп'яніння.
При цьому ОСОБА_1 впродовж всього відеозапису категорично заперечував керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, і будь-якими доказами не підтверджується, що він після прибуття на парковку виїжджав на проїзну частину або взагалі продовжував рух.
Судом першої інстанції не надано оцінку суперечностям, наявним в показаннях свідка ОСОБА_3 , зі змістом рапорту т.в.о. командира взводу 2 роти 3 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Віктора Войновського, згідно якого заявниця ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 приїхав на автомобілі Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 до супермаркету «Фора», і по даній події у заявниці відібрано пояснення по факту керування транспортним засобом.
Апеляційний суд зважає при цьому, що протокол про адміністративне правопорушення, як і рапорт, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься, повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео- фіксації, поясненнях свідків тощо.
Відсутність в справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, виключає можливість притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом.
Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, всупереч положень ст. 62 Конституції України суд першої інстанції витлумачив сумніви щодо винуватості ОСОБА_1 не на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а натомість фактично перебрав на себе функції обвинувачення, зробивши висновок про встановлення його винуватості, в зв'язку з чим неправильно застосував ч. 1 ст. 130 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Александрова Дмитра Олександровича задовольнити.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.