Апеляційне провадження № 33/824/3344/2025
Справа № 752/5597/25
Головуючий в суді І інстанції Токман Ю.Ф.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
30 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП,
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 08 лютого 2025 року о 12:30 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Антоновича, 93, будучи обмеженим у праві керування транспортним засобом, чим порушив тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом від 14 травня 2024 року, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 15 травня 2025 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та закрити провадження в справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції зобов'язаний був надіслати йому судову повістку в електронній формі на адресу його проживання, однак, в результаті порушення вимог ч. 1 ст. 277-2, п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП суд першої інстанції грубо порушив основні завдання провадження в справах про адміністративне правопорушення, виніс постанову без повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, обмеживши його у можливості скористатися гарантованими Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами правами на захист.
Пояснював, що як вбачається з постанови виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 14 травня 2024 року, йому встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно судового наказу № 428/10658/19 від 25 вересня 2019 року, виданого Сєверодонецьким районним судом Луганської області. Згідно постанови ВП № НОМЕР_2 від 14 травня 2024 року, була наявна заборгованість по сплаті аліментів, яка у період часу з 01 серпня 2023 року до 30 квітня 2024 року становить 11363,23 грн. Водночас, згідно квитанції від 25 квітня 2025 року ним було сплачено кошти в розмірі 15500 грн. на рахунок отримувача «Попаснянський ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ» в якості сплати аліментів за ВП № НОМЕР_2.
Після сплати заборгованості по аліментах ним було подано до Попаснянського ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ заяву щодо зняття з нього накладеного обтяження у праві керування транспортними засобами.
Вказував, що обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, є умисел на вчинення вказаного проступку.
Зазначав, що з наданих матеріалів справи вбачається, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення адміністративного проступку. Заборгованість по сплаті аліментів, яка стала підставою для накладення обмеження, повністю погашена.
До апеляційної скарги надано копію квитанції від 25 квітня 2025 року, якою на адресу отримувача Попаснянського ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ здійснено переказ в розмірі 15500 грн. з призначенням «Сплата аліментів за НОМЕР_2 виконавче провадження ОСОБА_1 », а також копію заяви ОСОБА_1 на ім'я начальника Попаснянського ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ про надання копії про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 28 квітня 2025 року.
Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 3 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення, тобто, сукупності передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Відповідно до вимог ст. 10 та ст. 11 КУпАП адміністративні правопорушення можуть бути вчинені умисно або з необережності, проте для обох форм вини, згідно з диспозицією ч. 3 ст. 126 КУпАП, притаманна обізнаність особи у тому, що вона, будучи обмеженою у праві керування транспортним засобом, порушила вказане обмеження та керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, керує транспортним засобом, отже, робить це свідомо.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 241662 від 08 лютого 2025 року, з якого вбачається, що 08 лютого 2025 року о 12:51:38 м. Київ, вул. Антоновича (Горького) ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим в праві керування транспортними засобами відповідно до ВП НОМЕР_2 від 14 травня 2024 року Попаснянським ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ, чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим передбачено відповідальність ч. 3 ст. 126 КУпАП;
постановою Попаснянського ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ від 14 травня 2024 року ВП № НОМЕР_2, якою встановлено боржнику ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 11363,23 грн. у повному обсязі;
відеозаписом з бодікамер поліцейських, на якому відображено спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, та на якому зафіксовано, що поліцейські запитують у ОСОБА_1 , чи відомо йому про встановлене щодо нього обмеження у праві керування транспортними засобами, накладене постановою Попаснянського ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ від 14 травня 2024 року ВП № НОМЕР_2, на що ОСОБА_1 відповідає ствердно, надає працівникам поліції копію постанови Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року у справі № 756/7452/24, якою провадження в справі на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 853635 від 27.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Ознайомившись з копією даної постанови, працівник поліції зателефонував державному виконавцю Попаснянського ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ, якою винесено постанову від 14 травня 2024 року ВП № НОМЕР_2, та пересвідчився, що у ОСОБА_1 дійсно наявна заборгованість зі сплати аліментів і обмеження у праві керування транспортними засобами не знято.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у постанові Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року у справі № 756/7452/24 судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про те, що постанова про тимчасове обмеження боржника в праві керування транспортними засобами від 14 травня 2024 року ВП № НОМЕР_2 була надіслана ОСОБА_1 і останній її отримав, а отже відсутні відомості про обізнаність ОСОБА_1 в обмеженні його в праві керуванні транспортним засобом (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120239818).
Таким чином, із наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 станом на час складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 241662 від 08 лютого 2025 року був обізнаний про обмеження його у праві керування транспортними засобами, однак свідомо керував транспортним засобом при наявності тимчасового обмеження такого права.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Доводи апеляційної скарги, що 25 квітня 2025 року ним було сплачено кошти в розмірі 15500 грн. на рахунок отримувача «Попаснянський ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ» в якості сплати аліментів за ВП № НОМЕР_2, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, з огляду на те, що станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 241662 від 08 лютого 2025 року обмеження у праві керування транспортними засобами відносно ОСОБА_1 скасоване не було, і відповідні заходи для скасування такого обмеження ОСОБА_1 були вжиті лише після складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 241662 від 08 лютого 2025 року.
Крім того, докази, долучені до апеляційної скарги, не підтверджують, що обмеження у праві керування транспортними засобами відносно ОСОБА_1 станом на час розгляду даної справи взагалі було скасоване відповідною постановою Попаснянського ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ.
Як повідомив під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 , обмеження, накладене на нього постановою Попаснянського ВДВС у Сєверодонецькому районі Луганської області СМУМЮ від 14 травня 2024 року ВП № НОМЕР_2, було зняте лише 28 квітня 2025 року.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, будь-яких доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, були дотримані у повній мірі.
Апеляційний суд враховує, що до ОСОБА_1 застосоване стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, тобто у мінімальній межі санкції, передбаченої ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції було протиправно розглянуто справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд враховує, що процесуальні права ОСОБА_1 були в повній мірі поновлені апеляційним судом, яким розглянуто апеляційну скаргу, під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 мав можливість надавати пояснення та користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
Постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.