справа № 752/23787/24-ц
головуючий у суді І інстанції Литвинова І.В.
провадження № 22-ц/824/5203/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
25 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації моральної шкоди, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до АТ «Ощадбанк» про зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації моральної шкоди.
Одночасно ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом скасування арешту, накладеного відповідачем на соціальний рахунок позивача («Карта Киянина») № НОМЕР_1 , на який надходять соціальні виплати.
Заява обґрунтована тим, що арешт соціальних виплат спричинив значні, фактично незворотні наслідки для родини, зокрема для дитини позивача, яка страждає на аутизм - блокування соціальних виплат безпосередньо вплинуло на можливість забезпечити належне навчання, лікування та спеціальні потреби, що мають критичне значення для її розвитку.
Постановою про арешт порушено законодавство України про виконавче провадження, на соціальний захист, гарантований Конституцією України, порушено право власності позивача на грошові кошти, які надходять на його рахунок як соціальна допомога.
Невжиття заходів для забезпечення позову може призвести до тяжких наслідків для позивача, зокрема до відсутності коштів на забезпечення базових потреб і лікування дитини з інвалідністю. Оскільки банк не мав права накладати арешт на рахунок для соціальних виплат, негайне скасування арешту є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суть заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є тотожним позовній вимозі про зобов'язання банку знати арешт з картки.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, а висновки суду першої інстанції суперечать чинному законодавству, міжнародним стандартам захисту прав людини, практиці судів в Україні та обставинам справи.
Апелянт вказує на те, що кошти, які надходять на рахунки для соціальних виплат, не підлягають арешту. Заарештований рахунок є соціальним і використовується виключно для отримання коштів, що виплачуються дитині з інвалідністю та учаснику бойових дій. Дії відповідача, який наклав арешт, грубо порушують законодаство.
Посилається на порушення Конституції України щодо гарантує право на соціальний захист. Блокування соціальних виплат, які є основним джерелом існування для скаржника та його дитини, фактично позбавляє їх можливості реалізувати це право.
Вказує, що суд першої інстанції помилково посилається на статтю 150 ЦПК України, яка передбачає, що забезпечення позову не може бути тотожним позовним вимогам. Однак судом першої інстанції не враховано, що забезпечення позову можливе у вигляді заходів, які запобігають порушенню прав позивача до винесення рішення суду. Скасування арешту як захід забезпечення позову не вирішує спір по суті, а лише відновлює доступ скаржника до життєво необхідних коштів на час розгляду справи.
Судом першої інстанції не враховано складне матеріальне становище родини. Скаржник є батьком-одинаком і учасником бойових дій. Відсутність доступу до коштів призводить до погіршення умов життя родини та викликає моральні страждання.
Також зазначає, що арешт соціальних виплат є непропорційним заходом. У даній справі арешт коштів не враховує їх призначення та значення для забезпечення основних потреб позивача та його дитини.
Від представника АТ «Ощадбанк» - Бершадської І.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представник АТ «Ощадбанк» - Бершадської І.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини 1 статті 151 ЦПК України).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у своєму позові просить суд: визнати дії АТ «Ощадбанк» щодо арешту соціальних виплат на рахунку соціальної « Карти Киянина » протиправними; зобов'язати АТ «Ощадбанк» зняти арешт з рахунку соціальної карти « Карта Киянина », стягнути з АТ «Ощадбанк» моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
У своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить суд скасувати арешт, накладений АТ «Ощадбанк» на соціальний рахунок позивача («Карта Киянина») № НОМЕР_1 , на який надходять соціальні виплати.
Частиною 10 статті 150 ЦПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
З врахуванням викладеного, виходячи з предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про забезпечення позову фактично дублюють позовні вимоги про зобов'язання АТ «Ощадбанк» зняти арешт з рахунку соціальної карти « Карта Киянина ».
Отже, суд першої інстанції, враховуючи принципи співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, правильно застосував положення статей 149, 150 ЦПК України та дійшов правильного й обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Дата складення повного судового рішення 03 липня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська