Справа № 991/6871/25
Провадження 1-кс/991/6942/25
03 липня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув скаргу голови ГО «НОН-СТОР Україна» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та
1.01 липня 2025 року на адресу Вищого антикорупційного суду надійшла скарга голови ГО «НОН-СТОР Україна» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
2.Скарга обґрунтована тим, що 20 червня 2025 року ОСОБА_3 на електрону пошту Національного антикорупційного бюро України направив заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України. За фактом можливого вчинення протиправних дій посадовими та службовими особами Міністерства оборони України, в тому числі міністром оборони України ОСОБА_4 та його першим заступником ОСОБА_5 .
Так, за твердженням заявника, міністр оборони України ОСОБА_4 , його перший заступник ОСОБА_5 та радник першого заступника ОСОБА_6 разом з начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , начальником Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України ОСОБА_8 , начальником управління розвитку речового забезпечення Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України ОСОБА_9 , начальником Центрального управління контролю якості ОСОБА_10 , начальником Науково-дослідного центру випробувань, експертизи та сертифікації персональних броньованих засобів захисту Національного університету оборони України ОСОБА_11 , директором ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_12 , зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_13 створили організовану злочинну групу, яка діє з метою системного заволодіння бюджетними коштами, шляхом проведення фіктивних або контрольованих процедур публічних закупівель, приймання та легалізації продукції неналежної якості та завищення вартості.
До того ж, заявник переконаний, що вказані ним особи, діють у змові з представниками державних, контролюючих та правоохоронних органів та систематично надають їм неправомірну вигоду з метою уникнення перевірок, приховування фактів правопорушень і блокування розслідувань їх протиправної діяльності.
ОСОБА_3 вважає, що вимоги статті 214 КПК України не були виконані, оскільки відомості за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені, досудове розслідування не розпочато. З цих підстав він звернувся до суду із цією скаргою, у якій просить зобов'язати уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за його заявою від 20.06.2025.
3.Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 01 липня 2025 року справа передана на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
3.1.Заявник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. У скарзі зазначив про розгляд справи за його відсутності. Доводи скарги підтримав, просив її задовольнити.
3.2.Представник Національного антикорупційного бюро України в судове засідання не з'явився, однак до його початку надіслав на електронну адресу суду заперечення в яких зазначив, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_3 від 20.06.2025 не було підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з огляду на те, що в ній не було наведено об'єктивних даних та обставин, які б свідчили про вчинення корупційних та інших правопорушень, віднесених саме до підслідності НАБ України, про що заявника було проінформовано листом від 02.07.2025 вих. №513-299/19413. З огляду на це, просив відмовити в задоволенні скарги та здійснити її розгляд за його відсутності.
3.3.Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності скаржника ОСОБА_3 та представника органу, бездіяльність уповноваженої особи якого оскаржується, оскільки це не є перешкодою для розгляду відповідної скарги.
4.Дослідивши обставини, що викладені в скарзі та доданих до неї матеріалах, слідчий суддя доходить таких висновків:
4.1.Оцінка скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань на предмет обґрунтованості передбачає вивчення: 1) наявності правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії (у даному випадку внести відомості до ЄРДР); 2) наявності встановленого законом строку вчинення певної дії; 3) встановлення факту невиконання цього обов'язку у встановлений законом строк.
4.2.В ході судового розгляду встановлено, що 20 червня 2025 року ОСОБА_3 , як представником ГО «НОН-СТОП Україна» подано до Національного антикорупційного бюро України заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України. Заява була отримана адресатом 20 травня 2025 року об 11 год. 50 хв. через електронну пошту та зареєстрована за №299/15023-00.
4.3.Вказана заява ґрунтується на тому, що рядом осіб, про яких зазначено вище вчиняються неправомірні дії, які були кваліфіковані заявником за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 України.
4.4.Пунктом 2 глави 1 розділу II Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджено Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298) встановлено таке: «Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.» Аналізуючи вказане вище можна констатувати, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення наявний короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, тому її можна вважати належною правовою підставою для вжиття органом досудового розслідування дій, передбачених ст. 214 КПК України.
5.З огляду на вимоги скарги та встановлені обставини, які викладені в заяві про вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя констатує порушення правил підсудності - сукупності специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний судовий орган, на який покладається обов'язок розгляду даного провадження.
6.Правила визначення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду містяться у статті 33-1 КПК України. У частині 2 цієї статті вказано, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
7.За частиною першою статті 33-1 КПК України до підсудності Вищого антикорупційного суду віднесені кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 КПК України.
8.Правила визначення підслідності, що визначені частиною п'ятою статті 216 КПК України умовно можна поділити на наступні: за суб'єктом вчинення кримінального правопорушення (п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України); за розміром предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди (п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України); за «адресатом активного підкупу чи впливу» (п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України). Відтак, для того, щоб слідчий суддя Вищого антикорупційного суду мав повноваження здійснювати розгляд будь-яких скарг чи клопотань належить встановити, зокрема, наявність одного із критеріїв, які пов'язані із умовами, які визначені у вищевказаній частині п'ятій статті 216 КПК України.
9.Так, до підслідності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро України належить кримінальне провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених ст.ст. 191, 209, 364, 368, 369 КК України, якщо предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державно або комунальної власності перевищує 50 відсотків). Вказана заява стосується ймовірного вчинення кримінальних правопорушень начебто міністром оборони України ОСОБА_4 та його першим заступником ОСОБА_5 , а також іншими службовими особами Міністерства оборони України, проте заява не містить доказів про дійсність вчинення злочинів вказаними суб'єктами. Із зазначеної скарги випливає, що заявник робить припущення, які не ґрунтуються на доказах. Водночас, самих лише припущень заявника недостатньо для висновку про наявність вказаних кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно вказаних ним осіб.
10.Крім того, заявником не доведено у своїй скарзі розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ними шкоди, який би у дві тисячі і більше разів перевищував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.
11.Відтак у заяві ОСОБА_3 не наведено достатніх даних та не підтверджено факти, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, які підсудні Вищому антикорупційному суду.
12.Таким чином, оцінюючи доводи скарги та матеріали, що додані до неї, можна прийти до висновку про відсутність підстав для надання заявнику можливості ініціювати початок кримінального провадження та, відповідно, необхідність відмовити у задоволенні скарги.
Керуючись вищенаведеним та на підставі ч. 1 ст. 214, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя постановив:
1.Скаргу голови ГО «НОН-СТОР Україна» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без задоволення.
2.На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_14