Номер провадження 22ц/821/1216/25 Справа № 2-460/2007 Категорія: на ухвалу Головуючий по 1 інстанції Маренюк В.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
01 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - Маньківський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
боржники (правонаступники) - товариства з обмеженою відповідальністю «Багва» с. Багва Уманського р-ну, Черкаської обл.; спілка співвласників майна «Нива» с. Багва Уманського р-ну, Черкаської обл.
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересована особа - Маньківський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив:
замінити у виконавчому провадженні стягувача ОСОБА_2 у зв'язку з її смертю, стягувачем ОСОБА_1 ;
замінити боржника ТОВ «Нива» с. Багва Уманський р-н, Черкаська обл. боржниками-правонаступниками: ТОВ «Багва» с. с. Багва Уманського р-ну, Черкаської обл.; спілка співвласників майна «Нива» с. Багва Уманського р-ну, Черкаської обл.;
змінити розмір моральної шкоди 590 грн. з врахуванням індексів інфляції і 3 відсотків річних з дати ухвалення рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року у справі № 2-535/2001 року до внесення змін у виконавчому листі для стягнення.
В обґрунтування доводів заяви вказано, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року стягнуто з ТОВ «Нива» с. Багва Маньківського р-ну, Черкаської обл. на користь ОСОБА_3 590 грн. моральної шкоди та 156 грн. 95 коп. заборгованості по заробітній платі покійного ОСОБА_4 .
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в частині стягнення моральної шкоди не виконано.
На неодноразові звернення заявника до Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Акулову Г.Д. надавалася відмова, яка обґрунтована тим, що стягувачем є ОСОБА_2
ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В матеріалах цивільної справи ОСОБА_1 мав статус представника за довіреністю, в подальшому, після смерті ОСОБА_2 статус правонаступника і такі документи ним подавалися до ДВС.
Вказує, що у відповідності до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Також зазначено, що у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Відповідач-боржник ТОВ «Нива» перетворилося у ТОВ «Багва» і Спілку співвласників майна «Нива», тому з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просить замінити у виконавчому провадженні як стягувача так і боржника.
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки вимоги статті поширюються на осіб, які постійно проживали із спадкоємцем на час відкриття спадщини, а не тимчасово та періодично як вказано в наданій заявником довідці виконавчого комітету Багвянської сільської ради № 39 від 14 лютого 2002 року.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 скористався ч. 1 ст. 1269 ЦК України для прийняття спадщини шляхом подачі нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви у зв'язку з її недоведеністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року та ухвалити нове рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду судом першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд під час розгляду заяви ОСОБА_1 надав неправильну оцінку тим обставинам, що заявник не являється спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 . Спадщина була прийнята за заповітом і ОСОБА_1 на момент смерті матері проживав з нею за однією адресою АДРЕСА_1 , тому всі права на отримання виплат за рішенням суду перейшли до нього. Вищевказаного суд першої інстанції не врахував та необґрунтовано відмовив в задоволенні заяви.
У відзиві, що надійшов від Маньківського ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для скасування ухвали суду.
Зазначено, що перевіркою бази даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що відомості про перебування на виконанні у Маньківському ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчих листів виданих Маньківським районним судом Черкаської області у справах № 2-460/2007 та № 2-535/2001 відсутні. Заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що на даний час відкрито виконавче провадження як не надано доказів, що строк пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання не закінчився, а тому не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для його відновлення, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи.
Також вказано, що заявником не доведено факту сумісного проживання спадкодавця та спадкоємця за однією адресою на момент відкриття спадщини, тож підстав для задоволення поданої заяви немає, а тому висновок суду про відмову в її задоволенні є обґрунтованим.
У відповіді на відзив, що надійшов від ОСОБА_1 зазначено, що доводи відзиву не спростовують обґрунтування апеляційної скарги щодо незаконності ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення в повному обсязі.
Маньківський ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справу без участі їхнього представника.
Інші сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року у справі № 2-535/2001 було стягнуто з відповідача ТОВ «Нива» на користь ОСОБА_2 заборговану ОСОБА_4 заробітну плату в розмірі 156 грн. 95 коп. та 590 грн. моральної шкоди.
Виконавчі листи направлялись до ДВС Маньківського району Черкаської області на виконання. Рішення суду в частині стягнення заборгованості заробітної плати в розмірі 156 грн. 95 коп. виконано, а в частині стягнення моральної шкоди не виконано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Звертаючись до суду з відповідною заявою, ОСОБА_1 зазначив, що в матеріалах цивільної справи № 2-535/2001 мав статус представника за довіреністю, в подальшому, після смерті ОСОБА_2 статус правонаступника і такі документи ним подавалися до ДВС.
Відповідач-боржник ТОВ «Нива» перетворилося у ТОВ «Багва» і Спілку співвласників майна «Нива», тому з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив замінити у виконавчому провадженні як стягувача так і боржника.
Стаття 442 ЦПК України визначає підстави заміни сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Частиною 5 ст. 442 ЦПК України визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1)передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2)правонаступництва;
3)виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4)виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Частиною 3 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 5 ст. 1269 ЦК України особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 довів обставину прийняття спадщини у відповідності до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Надана заявником в суді першої інстанції копія довідки Виконавчого комітету Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області № 39 від 14 лютого 2005 року (а.с. 46) була проаналізована районним судом їй надана належна оцінка та зроблено обґрунтований висновок, що вона підтверджує лише ту обставину, що ОСОБА_1 на час хвороби матері ОСОБА_2 тимчасово, без прописки та реєстрації періодично проживав на території сільської ради разом з хворою матір'ю та співмешканцем матері ОСОБА_5 до її смерті та не підтверджує обставини прийняття ним спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Оскільки заявником не було надано суду першої інстанції доказів, що він звертався у відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України з заявою про прийняття спадщини до відповідних органів, тому суд на підставі наявних матеріалів справи та наданих сторонами доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження через недоведеність ОСОБА_1 факту прийняття спадщини та відповідно вимог поданої до суду заяви.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду з доданими доказами в підтвердження вимог заяви відхиляються колегією суддів з наступних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Зазначене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема щодо реалізації принципу змагальності у цивільному процесі, доказування сторонами тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Частиною 2 ст. 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі належні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 5 ст. 83 ЦПК України визначено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Згідно ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15 зазначено, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Оскільки додані до апеляційної скарги матеріали існували на час розгляду справи судом першої інстанції, подані до районного суду не були, доказів не подання їх до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від заявника ним не надано, тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість ухвали суду в межах наявних в матеріалах справи доказів, що подавалися до суду першої інстанції.
Також, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання заінтересованої особи Маньківського ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про витребування доказів, а саме оригіналу заповіту посвідченого Багвянською сільською радою 28 серпня 2000 року за реєстраційним номером 6, на підставі якого 02 квітня 2008 року видано свідоцтво про право на спадщину за реєстраційним номером 1218, що було заявлено ними у відзиві на апеляційну скаргу.
У розумінні ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Порядок подання доказів передбачено ст. 83 ЦПК України, порядок витребування доказів передбачено ст. 84 ЦПК України.
Ч. 2 ст. 84 ЦПК України зазначено, що у клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що це доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небуть інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Апеляційний суд зазначає, що клопотання про витребування доказів вперше було заявлено в суді апеляційної інстанції. Заявником не обґрунтовано причин не заявлення такого клопотання при розгляді справи в суді першої інстанції та не надано апеляційному суду доказів самостійного вжиття заінтересованою особою заходів для отримання таких доказів.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вирішуючи питання щодо заміни сторони виконавчого провадження дійшов обґрунтованого висновку про відмову в її задоволенні в межах доводів поданої ОСОБА_1 заяви, наявних матеріалів справи та наданих в районному суді доказів на підтвердження обставин заяви доказів. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а ухвала суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03 липня 2025 року.
Судді