Номер провадження 11-сс/821/326/25 Справа № 712/6532/25Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 липня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2025 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янка Кам'янського р-ну, Черкаської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11 серпня 2025 року включно, з визначенням розміру застави в 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн,
встановив:
15 червня 2025 року слідчий СВ Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді з клопотанням погодженим прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні № 62023140120000475 від 15.08.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обгрунтування необхідності застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий наголошував на наявності обгрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років; наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з огляду на приписи ч. 8 ст. 176 КПК України щодо неможливості застосування іншого запобіжного заходу.
Крім того, просив визначити підозрюваному заставу, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200 грн., та у разі внесення застави покласти на підозрюваного процесуальні обо'язки, передбачені п.п. 1-4, 8, 9 ч.5 ст. 194 КПК України. Як на підставу визначення розміру застави в порядку ч.5 ст. 182 КПК україни, слідчий вказував на аморальність вчиненого кримінального правопорушення у період дії правового режиму воєнного стану, а тому застава в меншому розмірі не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2025 року клопотання задоволено частково.
Вирішено застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11 серпня 2025 року включно, який рахувати з моменту затримання, тобто з 13 червня 2025 року.
Визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, у разі внесення якої останній підлягає звільненню з-під варти.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_7 процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; заборонити спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Слідчий суддя мотивував наявністю за матеріалами кримінального провадження обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину за ч.5 ст. 407 КК України, існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та імперативним положенням ч.8 ст. 176 КПК України.
Визначаючи розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя виходив з того, що такий розмір буде обґрунтованим, співмірним та достатнім заходом процесуального забезпечення, та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить змінити ухвалу та визначити підозрюваному мінімальний розмір застави.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя не звернув уваги на недоведеність наявності у кримінальному провадженні ризиків переховування підозрюваного від органів слідства та/або суду, оскільки останній не має заощаджень для нелегального способу життя, натомість має постійне місце проживання та роботу.
Захисник вважає недоведеними також ризики незаконного впливу на свідків, з якими проведено необхідні слідчі дії, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, апелянт наголошує на визначенні підозрюваному непомірного розміру застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який є максимальним відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
З огляду на особу підозрюваного та його майновий стан, захисник вважає, що слідчий суддя мав всі підстави визначити розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді, міркування захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні за наведених у ній підстав, думку прокурора, який повідомив, що у кримінальному провадженні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 вже направлено до суду, проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, мотивуючи тим, що ухвала є законна та обґрунтована, перевіривши матеріали справи, ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, за таких підстав.
Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 8 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, - тримання під вартою.
Водночас, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, необов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
При цьому, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Так, за матеріалами досудового розслідування ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану.
13.06.2025 ОСОБА_7 був затриманий в порядку, визначеному ст. 208 КПК України, та цього ж дня йому повідомлено про підозруу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Колегія суддів вважає, що матеріали досудового розслідування містять достатньо даних, які свідчать про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину, а саме: повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про кримінальне правопорушення; акт службового розслідування за фактом ухилення від проходження військової служби ОСОБА_7 ; документи, отримані у медичних закладах на запити слідчого щодо проходження лікування ОСОБА_7 ; протоколи допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , інші матеріали кримінального провадження.
Обираючи стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя дотримався вимог ст. 194 КПК України, вимог Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, врахував положення ч.8 ст.176 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину в умовах воєнного стану, який відноситься до категорії тяжких злочинів, і за який, у випадку визнання особи винуватою, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, особу підозрюваного, який раніше не судимий, врахував наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які доведено органом досудового розслідування під час розгляду клопотання слідчим суддею, з чим погоджується і колегія суддів, що в сукупності дає підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, яким відповідно до імперативного положення ч.8 ст. 176 КПК України може бути виключно тримання під вартою.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про недоведеність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки такий ризик слідчим суддею визнано недоведеним.
Стосовно наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає таке.
Так, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується насамперед тим, що підозрюваний, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, а тому може переховуватись з метою уникнення покарання.
Між тим, слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, вірно враховано, що підозрюваному інкримінується вчинення злочину як військовослужбовцем, який не усвідомлює необхідності виконання ним військового конституційного обов'язку, за введеного в Україні воєнного стану, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки.
Ризик незаконного впливу, з огляду на встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України порядок отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, зберігається аж до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, позаяк наявність такого ризику існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, що спростовує протилежні доводи апелянта про проведення всіх слідчих дій зі свідками, а відтак відсутність такого ризику.
Ризик продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 існує в силу того, що підозрюваний без застосування запобіжного заходу може знову самовільно залишити військову частину з метою ухилення від виконання військового обов'язку.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4. ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-4421 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, врахувавши особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про можливість визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в межах п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про визначення у провадженні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, та вважає визначений розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб пропорційним щодо конкретної особи та співмірним з існуючими у провадженні ризиками, який, на переконання суду, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також не можуть бути прийняті судом до уваги.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді слідчим суддею клопотання щодо обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 та порушення прав останнього, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою з визначенням застави в межах розміру, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, є необхідним та таким, що буде запобігати наявним у кримінальному провадженні ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому на даний час не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Крім того, колегія суддів враховує, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 скеровано до суду, а тому питання по запобіжному заходу, зокрема його продовження, зміна або скасування може бути надалі предметом розгляду у межах судового провадження.
Керуючись статтями 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення іоскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді