Номер провадження 22-ц/821/911/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/6528/24 Категорія: 304090200 Биченко І.Я.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
03 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»;
представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович
відповідач: ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 940887174 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua та ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику. Після чого ОСОБА_1 заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку в якій вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані та підписав кредитний договір електронним підписом.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами у сумі 30000 грн. шляхом перерахування коштів на відповідну платіжну картку ОСОБА_1 .
Всупереч умов договору № 940887174 від 25.02.2020 року ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмір - 23979, 45 грн., яка складається з наступного: 17580,33 грн. - заборгованість по кредиту; 6399, 12 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 зі строком до 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 згідно якого строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд Додаткових угод №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2024 року включно.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року.
Тобто, право вимоги за кредитним договором №940887174 від 25 лютого 2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 29 червня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №140.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строком дії до 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно.
07 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №0711/24/Е відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договором №940887174 від 25 лютого 2020 року у сумі 23979, 45 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс».
Оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником, то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ТОВ «ФК «Ейс» подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.03.2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 940887174 від 25.02.2020 року у сумі 23979,45 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 18056,00 грн., а саме: судовий збір у розмірі 6056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 року - 31.12.2022 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за кредитним договором № 940887174 від 25.02.2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 18.05.2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 140. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету договору факторингу, що відступлення права вимоги не могло стосуватися конкретного кредитного договору, який на думку суду, на момент укладення договору факторингу не існував. Однак, варто зазначити, що сутність договору факторингу № 28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступлені права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Згідно з умовами договору факторингу, клієнт зобов'язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив'язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.
Суд першої інстанції неправильно трактував положення договору та зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, що вплинуло на відмову в задоволенні позову.
Відмова у задоволенні позову на підставі недоведеності переходу прав вимоги суперечить як фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу, що передбачає відступлення прав на основі реєстрів.
Вважає, що позивачем належно і достатньо доведений факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», і наступні переходи прав вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс».
Представник ОСОБА_1 - адвокат Колотило Л.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» залишити без задоволення.
Вказує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс».
Кредитний договір було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 25 лютого 2020 року, тобто вже після укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, а тому у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за даним кредитним договором. Отже, правових підстав для задоволення позовних вимог позивача немає.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, як і за іншими договорами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 25.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №940887171, за умовами якого ТОВ зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 30000,00 грн., а відповідач зобов'язався протягом 112 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 237,90 % річних від суми кредиту за весь період користування. (а.с. 14 на звороті-15).
Відповідно до додатку № 1 до договору № 940887174 від 25.02.2020 року сторони погодили графік платежів. Загальна вартість кредиту складає 145,07% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 43522,88 грн. (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом - 13522,88 грн. та суму (тіло) кредиту в розмірі 30 000,00 грн.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 30000,00 грн. Вказана обставина підтверджується платіжним дорученням від 25.02.2020 року(а.с. 45)
В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод від 08 травня 2020 року, 05 червня 2020 року, 19 червня 2020 року, 03 липня 2020 року, 17 липня 2020 року, 31 липня 2020 року, 14 серпня 2020 року, 28 серпня 2020 року, 11вересня 2020 року, 23 вересня 2020 року, 09 жовтня 2020 року, 23 жовтня 2020 року, 06 листопада 2020 року, 20 листопада 2020 року, 04 грудня 2020 року, 18 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 15 січня 2021 року, 29 січня 2021 року, 12 лютого 2021 року, 26 лютого 2021 року, 11 березня 2021 року, 26 березня 2021 року, 09 квітня 2021 року, в яких, з урахуванням положень всіх додаткових угод до договору, було продовжено строк дії договору №940887174 від 25 лютого 2020 року на наступну кількість днів: чотирнадцять.
Відповідно до виписки з особового рахунку загальна сума заборгованості за кредитним договором № 940887174 від 25.02.2020 року становить 23979,45 грн., яка складається: 17580,33 грн. - заборгованість по кредиту; 6399,12 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування за кредитом.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язався відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 48-51).
Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Додатковими угодами від 28.11.2019 (а.с. 54), 31.12.2020 (а.с. 55-58), 31.12.2021 (а.с. 60) до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року включно.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 140 від 29.06.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 63-64).
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.
Слід зазначити, що вищезазначений договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.
05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклав з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 65-67).
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину.
03.08.2021 року та 30.12.2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладали додаткові угоди до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, якими, зокрема дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно (а.с. 70,71).
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.
Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за договором № 940887171 від 25.02.2020 року, що підтверджується копією реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року (а.с. 72-73).
07.11.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» договір факторингу № 0711/24/Е (а.с. 74-77). За цим договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язувалося передати ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги, яке воно мало до ОСОБА_1 за договором кредиту №940887171 від 25.02.2020 року, що підтверджується копією реєстру боржників від 07.11.2024 року (а.с. 79).
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконав у зв'язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості за кредитним договором № 940887174 від 25.02.2020 року становить 23979,45 грн., яка складається 17580,33 грн. - заборгованість по кредиту; 6399,12 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування за кредитом.
Колегія суддів зазначає, що розрахунок заборгованості є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Даних на його спростування матеріали справи не містять.
Відповідно до умов кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував заборгованість в розмірі 23979,45 грн. в межах строку (з врахування часткового погашення боргу відповідачем), визначеного кредитним договором, що, зокрема, відображено у розрахунку заборгованості.
Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги за безпідставністю.
При цьому доказів виконання наявних грошових зобов'язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів приходить до висновку, що рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.03.2025 року слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 940887174 від 25.02.2020 року у розмірі 23979,45 грн.
Що стосується судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
ТОВ «ФК «Ейс» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.
На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 08/11/24-01 від 08.11.2024 року (а.с. 90-91), копію акту прийому-передачі наданих послуг від 08.11.2024 року (а.с. 94), копія додаткової угоди № 2 до договору про надання правничої допомоги (а.с. 92), копію довіреності від 02.10.2024 року (а.с. 96), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності (а.с. 95).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Ейс» понесені у даній справі в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 2000 грн.
При подачі апеляційної скарги на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.03.2025 року, ТОВ «ФК «Ейс», також просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000,00 грн.
На підтвердження витрат в суді апеляційної інстанції надав Акт прийому-передач наданих послуг до договору № 08/11/24-01 від 08.11.2024 року (а.с. 163).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Колегія суддів, врахувавши складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявність численної усталеної практики, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 2000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 2422,40 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3633,60 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи, а всього 6056,00 грн. судового збору.
Доказів наявності у відповідача обумовлених законодавством пільг по сплаті судового збору матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23979,45 грн., та судові витрати у розмірі 10056,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді