Номер провадження 22-ц/821/890/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №708/1441/24 Категорія: 304090200 Романова О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
03 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»;
представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович
відповідач: ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №414943107 від 19.05.2021 року у розмірі 69652,00 грн., з яких 22000,00 грн. - по кредиту, 47652,00 грн. - проценти за користування кредитом, а також судові витрати
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 травня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 414943107 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами у сумі 22000 грн. шляхом перерахування коштів на відповідну платіжну картку ОСОБА_1 .
Всупереч умов договору №414943107 від 19.05.2021 року ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмір - 69652,00 грн.
Позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення у даній справі.
Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.03.2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до останньої про стягнення заборгованості за кредитним договором № 414943107 від 19 травня 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ТОВ «Юніт Капітал» - Тараненко Артем Ігорович подав апеляційну скаргу в якій просить заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.03.2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 414943107 від 19.05.2021 року у сумі 69652,00 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 18056,00 грн., а саме: судовий збір у розмірі 6056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
В обґрунтування вказано на те, що пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме в реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Тобто реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає можливість їх укладення множинну кількість разів за бажанням сторін.
Договір факторингу № 28/1118-01 є рамковою угодою та підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2022 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача у справі.
Аналогічні обставини мали місце і щодо послідуючого відступлення прав вимоги до відповідача іншим кредиторам.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 414943107 від 19.05.2021 року, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Договір був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV68S9Z.
Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, передбачено покрокові дії споживачів, які мають намір укласти електронний договір.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» затвердило алгоритм дій технологію (порядок) стосовно укладення кредитних договорів.
Відповідно до умов кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
Згідно з п. 1.9 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70% процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п.1.12.1 договору зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Відповідно до п. 1.9.3. договору зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 841,80% річних, що на день укладення договору становить 2,30% в день від суми залишку Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що ним набуто право грошової вимоги за кредитним договором № 414943107 від 19.05.2021 року внаслідок переходу права від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 року, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» внаслідок укладання договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, що, у свою чергу, набуло право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, на підтвердження чого надані копії вказаних договорів та копії додаткових угод.
Відповідно до п. 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - право вимоги від клієнта до фактора переходить в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному Додатку.
Аналогічні приписи містять і інші договори факторингу, якими позивач підтверджує своє право вимоги щодо кредитних зобов'язань відповідача.
Відповідачка належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконала у зв'язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу.
Правовою підставою заявлених ТОВ «Юніт Капітал» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов'язальні правовідношення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Юніт Капітал» підтвердило процесуальний статус позивача щодо права вимоги за кредитним договором № 414943107 від 19.05.2021 року, що підтверджується вищевказаними договорами факторингу та додатками до них.
Враховуючи вище викладене правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, не сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.
Зважаючи на те, що позивач у справі, надав суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, та враховуючи заборгованість за кредитом, що має місце на даний час, яка позичальником не погашена, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 414943107 від 19.05.2021 року у розмірі 69652,00 грн підлягають задоволенню.
Доказів виконання наявних грошових зобов'язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції у справі про те, що кредитний договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договір факторингу, за яким позивач набув права вимоги до відповідача, оскільки надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, зокрема, з 28.11.2018 року по 31.12.2022 року.
Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами.
В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів приходить до висновку, що відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсними не порушувалося.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачкою кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги за безпідставністю.
При цьому доказів виконання наявних грошових зобов'язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів приходить до висновку, що рішення заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.03.2025 року у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог.
Що стосується судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.
На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 09.09.2024 року, копія додаткової угоди № 6 до договору про надання правничої допомоги від 09.09.2024 року, копію довіреності від 22.02.2024 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 3000 грн.
При подачі апеляційної скарги на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.03.2025 року, ТОВ «Юніт Капітал», також просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000,00 грн.
На підтвердження витрат в суді апеляційної інстанції надав Акт прийому-передач наданих послуг до договору № 09/09/24-02 від 04.04.2025 року.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Колегія суддів, врахувавши складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявність численної усталеної практики, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 3000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 2422,40 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3633,60 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи, а всього 6056,00 грн. судового збору.
Доказів наявності у відповідача обумовлених законодавством пільг по сплаті судового збору матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити частково.
Заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 414943107 від 19.05.2021 року у розмірі 69652,00 грн., та судові витрати у розмірі 12056,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді