02 липня 2025 року
м. Київ
справа № 990/287/25
адміністративне провадження № П/990/287/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді - доповідача Коваленко Н.В., суддів Єзерова А.А., Рибачука А.І., Кравчука В.М., Чиркіна С.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
1. У червні 2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; далі також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (03109, м. Київ, далі також Комісія, ВККС України, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання (кримінальна та цивільна спеціалізації), виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині кодованих результатів практичного завдання кандидата ОСОБА_1 за пунктом 654 додатку до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, код кандидата - 0036899, бал - « 36»;
- визнати протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами)» в частині кандидата ОСОБА_1 (далі також спірні, оскаржені рішення);
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
2. В обґрунтуванні зазначених вимог позову наводяться доводи про те, що оскаржені рішення Комісії є невмотивованими й не дають можливості установити кількість балів, виставлених за кожен із елементів оцінювання, передбачених Методичними вказівками з оцінювання практичного завдання з кримінальної спеціалізації, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням ВККС України від 17 липня 2024 року № 228/зп-24.
3. Позивачка вважає, що виключно арифметичне визначення результату оцінювання є неналежним порядком та способом реалізації відповідних повноважень щодо вмотивованості та обґрунтованості прийнятого рішення.
4. З огляду на вищевикладене, позивачка наполягає на тому, що другий етап кваліфікаційного іспиту «практичне завдання» проведений Комісією з порушенням процедури, оскільки нею не виконані вимоги, зокрема, частини п'ятої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо наведення у рішенні ВККС України мотивів його ухвалення.
5. Відповідно до частин першої, другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
6. Вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, Верховний Суд виходить з такого.
7. Частини перша, друга статті 55 Конституції України встановлюють, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
8. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина п'ята статті 125 Конституції України).
9. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів визначає Кодекс адміністративного судочинства України, який також встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, що закріплене у нормах статті 1 цього Кодексу.
10. За змістом приписів частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
11. За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
12. Частина третя цієї ж статті визначає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. Зокрема, згідно з частиною восьмою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
14. Статтю 122 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено частиною восьмою згідно із Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року.
15. Беручи до уваги положення частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а також враховуючи визначений позивачкою предмет спору, який стосується оскарження рішення ВККС України, прийнятого під час процедури проведення конкурсу на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та той факт, що позов поданий 27 червня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX та під час дії частини восьмої статті 122 вказаного Кодексу, Верховний Суд констатує, що у цьому випадку для звернення до суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли ОСОБА_1 дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. При цьому, колегія суддів підкреслює, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
17. Верховний Суд звертає увагу, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
18. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
19. Подібні за змістом висновки щодо застосування вищезгаданих норм права викладались Верховним Судом в ухвалах від 11 липня 2022 року у справі № 990/102/22 та від 01 серпня 2023 року у справі № 990/139/23, розглянутих цим Судом як судом першої інстанції, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду у вказаних справах від 08 грудня 2022 року та від 26 жовтня 2023 року відповідно, ухвалених за результатом їх апеляційного перегляду.
20. У справі ж, що розглядається, позивачка оскаржує рішення, прийняті Комісією 17 квітня 2025 року у пленарному складі № 87/зп-25 та № 89/зп-25, якими затверджені кодовані результати практичного завдання (кримінальна та цивільна спеціалізації), виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), визначені загальні результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту», вирішене питання допуску до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах цього ж конкурсу.
21. Верховний Суд звертає увагу, що інформація про результати кваліфікаційного іспиту є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що передбачено частиною восьмою статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
22. А згідно з положеннями пункту 195 параграфу 15 розділу ІІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23; зі змінами), рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на веб-сайті Комісії не пізніше п'яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
23. За наявною на офіційному вебсайті Комісії інформацією за покликаннями: https://vkksu.gov.ua/accounting/87zp-25; https://vkksu.gov.ua/accounting/89zp-25, оскаржені позивачкою рішення ВККС України розміщені на цьому вебсайті у день їх прийняття - 17 квітня 2025 року та були загальнодоступними до перегляду, перебували у вільному доступі.
24. З урахуванням вищевикладених обставин, позивачка, будучи обізнаною з умовами проведення конкурсу, в якому вона брала участь, та визначеним у законі порядком оприлюднення інформації про результати кваліфікаційного іспиту й рішень Комісії, прийнятих у межах вказаної конкурсної процедури суддівської кар'єри, не мала перешкод для того, щоб своєчасно дізнатись про факт прийняття спірних рішень Комісією.
25. Оспорені ОСОБА_1 рішення Комісії були оприлюднені у встановленому законом порядку в повному обсязі разом з усіма додатками до вказаних рішень, у зв'язку з чим позивачка не мала перешкод для того, щоб ознайомитись з вказаними актами ВККС України (їх змістом) та додатками до них й установити наявність або відсутність відповідних мотивів.
26. Зважаючи на те, що підстави свого позову ОСОБА_1 обґрунтовує саме невмотивованістю спірних рішень, то, з урахуванням вищевикладених обставин, Верховний Суд вважає, що про порушення своїх прав позивачка могла дізнатись саме з дня їх оприлюднення, тобто з 17 квітня 2025 року.
27. Тому Верховний Суд вважає, що починаючи саме з зазначеної дати у цьому конкретному випадку належить обраховувати строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження таких рішень.
28. Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
29. Враховуючи зазначені вище мотиви та обставини, а також встановлені процесуальним законом правила обчислення процесуальних строків, Верховний Суд висновує, що останнім днем строку звернення до адміністративного суду у цьому випадку є 19 травня 2025 року.
30. За даними автоматизованої системи документообігу суду позовна заява ОСОБА_1 подана 27 червня 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, визначеного у частині восьмій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
31. За правилами частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
32. Проаналізувавши вищенаведені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що Кодекс адміністративного судочинства України закріплює імперативне правило про те, що позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, чітко визначає строк, у межах яких усі зацікавлені особи можуть реалізувати гарантоване Конституцією та законами України право на звернення до суду, унормовує юридичні наслідки пропуску такого строку.
33. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду, за загальним правилом, починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
34. Процесуальний закон передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду лише уразі, якщо цей строк було пропущено з поважних причин, при цьому не надає визначення терміну «поважні причини».
35. У судовій практиці Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, наведені правові позиції про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
36. Ці критерії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
37. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду підкреслювала й те, що такими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, який зобов'язує їх діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
38. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
39. Встановлення ж процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
40. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
41. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд констатує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, у продовж яких особа може просити про судовий захист своїх прав, свобод та інтересів.
42. Установлення чітко зафіксованого темпорального критерію реалізації права на судовий захист у публічно - правових відносинах обумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у цих відносинах. Подібна за змістом правова позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23.
43. Строк звернення до адміністративного суду, в разі його пропуску, може бути поновлений лише за наявності поважних причин, що об'єктивно завадили його дотриманню. Їх існування має бути підтверджене належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами. Доводити поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду повинна зацікавлена особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ поза межами вказаного строку.
44. ОСОБА_1 у позовній заяві просить поновити пропущений нею строк звернення до суду з цим позовом, а причини пропуску вказаного строку - визнати поважними (пункт 1 прохальної частини позову).
45. Такі вимоги обґрунтовані тим, що про порушення своїх прав позивачка дізналась лише 09 червня 2025 року - у день отримання від ВККС України у відповідь на її заяву від 25 квітня 2025 року зошитів для виконання практичного завдання (індивідуальні коди: 0056423; 0036899) та копій екзаменаційних відомостей оцінювання за кожне практичне завдання.
46. Мотивуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивачка також зазначає, що саме лише закріплення в оскаржуваних рішеннях загального балу кандидата за виконання практичного завдання у 104,5 бали та результат етапу кваліфікаційного іспиту «не складено» не давало їй змоги дізнатися про те, що її право було порушеним.
47. На думку позивачки, прийняття оскаржуваних рішень фактично закріплюють те, що вона набрала загальну суму балів 104,5, що недостатньою для проходження до наступного етапу конкурсу.
48. Вважає, що спірні рішення станом на момент їх прийняття свідчили виключно про зміну її статусу та прав як учасника конкурсу. Проте стверджує, що у неї були відсутні підстави вважати таке оцінювання практичного завдання протиправним, як і відсутні підстави вважати їх такими, що порушують права позивачки, оскільки станом на дату прийняття оскаржуваних рішень вона не розуміла, не знала та не могла знати про мотиви та обґрунтування оцінювання відповідачем практичного завдання.
49. Утім, Верховний Суд, з огляду на підстави поданого ОСОБА_1 позову та наведені у їх обґрунтування обставини, відзначає, що порушення своїх прав позивачка пов'язує саме з невмотивованістю оскаржених у цій справі рішень Комісії, про що вона могла дізнатись з моменту публічного оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС України таких рішень у повному обсязі разом з додатками до них. Докази про існування об'єктивних перешкод у цьому до Суду не надані.
50. У позовній заяві, зокрема й у частині обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивачка не заперечує фактичної обізнаності з оскарженими нею рішеннями відповідача, щонайменше станом на 25 квітня 2025 року - дня звернення до Комісії із запитом щодо надання їй копії зошитів для виконання практичного завдання та копій екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного нею 12 лютого 2025 року в межах кваліфікаційного іспиту конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеного 14 вересня 2023 року.
51. Проте отримані у відповідь на інформаційний запит вищевказані документи не є невід'ємною частиною оспорених рішень Комісії та не впливають на їх зміст. Варто наголосити й на тому, що предметом спору у цій справі охоплюються безпосередньо рішення Комісії, і саме до них релевантний спірним правовідносинам закон висуває вимогу стосовно вмотивованості, яка, на думку позивачки, Комісією не дотримана.
52. У зв'язку з цим колегія суддів критично оцінює твердження позивачки про те, що про порушення своїх прав вона дізналась не в день ознайомлення зі спірними рішеннями та додатками до них, а в день отримання від Комісії вищевказаних зошитів для виконання практичного завдання та копій екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання.
53. Тому Верховний Суд не визнає поважними вказані позивачкою причини пропуску нею строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
54. Крім цього, частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
55. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
56. Одночасно з цим, Суд звертає увагу скаржника, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 вказаного Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
57. Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
58. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
59. Позивачка заявила позовні вимоги про визнання протиправними та скасування двох рішень ВККС України, а також похідну вимогу про зобов'язання вчинити дії, а отже у межах цього позову заявлено дві вимоги немайнового характеру.
60. Отже, у цьому випадку судовий збір за подання до суду позовної заяви в електронній формі за допомогою системи «Електронний суд» належало сплатити у розмірі 1937,92 грн.
61. До позовної заяви додано квитанцію № 5415-4932-5448-8977 від 27 червня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
62. Отже, позивачка сплатила судовий збір у меншому, ніж визначено статтею 4 Закону України «Про судовий збір», розмірі.
63. Таким чином, позивачці необхідно доплатити судовий збір у розмірі 726,72 грн ((3028 Х 0,4) Х 2 Х 0,8) - 1211,20).
64. Судовий збір за подання позову до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Символ звітності банку - 207
101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
65. Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
66. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
67. У підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії належить залишити без руху відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України з наданням позивачці десятиденного з дня вручення їй цієї ухвали строку для наведення інших підстав для поновлення строку звернення до суду та подання документа про сплату судового збору у повному обсязі.
Керуючись статтями 120, 122, 123, 171, 241, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Визнати неповажними вказані ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: для подання до Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та документа про сплату судового збору у повному обсязі.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав та в порядку, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й не оскаржується.
Суддя - доповідач Н.В. Коваленко
Судді А.А. Єзеров
А.І. Рибачук
В.М. Кравчук
С.М. Чиркін