про відмову у відкритті касаційного провадження
02 липня 2025 року
м. Київ
справа №560/15652/24
адміністративне провадження № К/990/25030/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року (суддя Печений Є.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року (колегія у складі суддів Граб Л.С., Сторчака В.Ю., Матохнюка Д.Б.)
у справі № 560/15652/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) в редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 230/96-ВР);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивачу з 03.04.2024 відповідно до рішення Конституційного суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)2021, згідно зі ст. 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсії за віком.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 03.02.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025, позов задовольнив.
16.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Хмельницькій області, в якій з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.02.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025, а натомість прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду України відмови особі у нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком.
Хмельницький окружний адміністративний суд в ухвалі від 25.10.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд зауважує, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте ГУ ПФ України у Львівській області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, а також не аргументує як таку її винятковість. Натомість подана скарга містить лише формальне цитування положень п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України без наведення конкретних фактів чи аргументів на підтвердження існування обставин, з якими зазначені процесуальні норми пов'язують можливість перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справах, що були розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.02.2025 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025, прийняті у даній справі, не підлягають касаційному оскарженню.
Окрім того, Верховним Судом вже сформовано правовий висновок з питання застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, де Суд, серед іншого, зазначив:
«…у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796 у редакції Закону № 76 щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
53. Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796 у редакції Закону № 76 щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
54. Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
55. Ключовим для правильного вирішення цієї справи і з'ясування питання про застосування норми закону є визначення, чи виконане Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, і застосування редакції Закону, що відповідає цьому Рішенню.
56. Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, що і було зроблено судом першої інстанції.
57. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування норми статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та позицією Верховного Суду…».
Дана правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 18.12.2024 у справі № 240/32966/23, від 26.12.2024 у справі № 240/719/24, від 26.12.2024 у справі № 240/35635/23. Водночас, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі № 240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23, від 26.05.2025 у справі № 240/928/24 та зазначила, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також у іншій своїй постанові від 24.02.2025 у справі № 580/11667/233 Верховний Суд відзначив, що: «…Стосовно врахування судом апеляційної інстанції під час вирішення спірних правовідносин Рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2024, а також аналогічного твердження позивача, зазначеного у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
52. Конституційний Суд України у межах розгляду справи №3-123/2023(229/23), у Рішенні №2-р(ІІ)/2024 дійшов висновку, що припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
53. У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що означені приписи Закону №3668-VI та Закону № 796-XII втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
54. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічну за змістом норму містить також стаття 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
55. Вказане свідчить про те, що рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання)) і поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, а також стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні. При цьому визначені часові межі чинності положень нормативно-правового акта, що визнаний неконституційним, забезпечує неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи, а також суб'єкта (позивач або відповідач), на користь якого винесено судове рішення.
56. Отже правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.».
Оскаржувані судові рішення у справі № 560/15652/24 в цілому відповідають наведеній правовій позиції касаційного суду. У свою чергу ГУ ПФ України в Хмельницькій області не обґрунтовує необхідність відступу від таких висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Хмельницькій області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 560/15652/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя А.А. Єзеров