02 липня 2025 року
м. Київ
справа №520/25719/21
касаційне провадження № К/990/8231/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кононенко З.О.; судді - Мінаєва О.М., Калиновський В.А.)
у справі № 520/25719/21
за позовом Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш»
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У грудні 2021 року Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (далі - АТ «Завод «Електроважмаш», позивач, платник) звернулося до адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Північне МУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2021 року № 00221000702, від 16 листопада 2021 року № 00220000702, від 16 листопада 2021 року № 00222000702.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 16 травня 2023 року адміністративний позов залишив без задоволення.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 жовтня 2023 року скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2021 року № 00222000702 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника в банку, в розмірі 1509,00 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 38970,00 грн, № 00220000702 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7545,00 грн. В цій частині прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 21 листопада 2024 року рішення суду апеляційної інстанції скасував у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2021 року № 00221000702, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року залишив без змін.
За наслідками нового розгляду справи Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року скасував у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2021 року № 00221000702. Прийняв у цій частині постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправним та скасував названий акт індивідуальної дії.
Північне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2021 року № 00221000702 залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарської операції з придбання платником послуг із технічного обслуговування автоматичної пожежної системи, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАКТИКА-М12».
Верховний Суд ухвалою від 18 березня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
31 березня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з'ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «Завод «Електроважмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 26 жовтня 2021 року № 389/35-00-07-02/00213121.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні послуг із технічного обслуговування автоматичної пожежної системи, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАКТИКА-М12» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведеної господарської операції.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем, у тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2021 року № 00221000702, згідно з яким з огляду на вказане порушення зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2021 року на 255630,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарська операція для визначення податкового кредиту має бути фактично здійсненою та підтвердженою належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність такої операції, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, суд апеляційної інстанції встановив, що вона є реальною та підтверджується долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а також господарський характер понесених за нею витрат, а саме: акта виконаних робіт; податкової накладної; платіжного доручення. Крім того, з'ясовано, що роботи проводилися на території АТ «Завод «Електроважмаш» у присутності начальника відділу телекомунікацій та зв'язку Здор М.Ю. Факт виконання робіт підтверджено начальником управління економічної безпеки Жиліним С.Ю. після проведення перевірки роботи пожежної сигналізації.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення АТ «Завод «Електроважмаш» розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження, фігурантом якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАКТИКА-М12», об'єктивно не прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.
Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб'єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагент можливо і має наміри щодо порушення податкового законодавства.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.
Також Другий апеляційний адміністративний суд обґрунтовано виходив із того, що податкова інформація, на основі якої відповідач дійшов висновку щодо неспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАКТИКА-М12» виконати спірну операцію, не може бути самостійною підставою для висновку щодо її нереальності, оскільки податкові перевірки або зустрічні звірки контрагента не проводилися.
Суд правильно вважав, що наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагента суб'єкта господарювання за ланцюгом постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Північного МУ ДПС по роботі з ВПП без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова