03 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/300/24
адміністративне провадження № К/990/26797/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №420/300/24 за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченка Олега Петровича в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Лиманської селищної ради Розділянського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2024 року керівник Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченко Олег Петрович звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до відповідача, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області щодо незабезпечення приведення захисної споруди № 56119, яка знаходиться за адресою: вул. Чернишова, 9 с. Степове Роздільнянського району Одеської області, у стан готовності з метою використання її за призначенням;
- зобов'язати Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди № 56119, що знаходиться за адресою: вул. Чернишова, 9 с. Степове Роздільнянського району Одеської області, з метою використання її за призначенням.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2025, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 20.06.2025 заступник керівника Одеської обласної прокуратури через систему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 333 КАС України установлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Як вище вказувалося, оскаржуваними судовими рішеннями позов залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Колегія суддів виснувала, що саме прокурор мав довести правові підстави звернення до суду із цим позовом як у частині компетенції ГУ ДСНС в Одеській області, так і своїх повноважень на звернення до суду в інтересах держави.
Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, прокурор у позові не наводить норму Закону, яка б наділяла ГУ ДСНС в Одеській області правом на звернення до суду саме з таким позовом.
Щодо наявності компетенції для набуття повноважень позивача у даній справі Одеською обласною військовою адміністрацією, суди констатували, що Одеська ОВА також не має повноважень на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.
Таким чином, суди дійшли висновку, що прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду з цим позовом, які не мають права на звернення до суду з ним.
Також суди попередніх інстанцій вказали, що суб'єкти, щодо яких прокурором стверджується неналежне здійснення захисту інтересів держави (Головне управління ДСНС в Одеській області та Одеська ОВА), не мають повноважень заявляти позов, який подано прокурором. Відповідно, такий позов не може бути заявлено і самим прокурором.
Ураховуючи наведене судами зроблено висновок про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки у вказаних прокурором органів відсутні можливості нездійснення чи неналежне здійснення захисту таких інтересів у спосіб, визначений прокурором (подання позовної заяви із заявленими позовними вимогами).
Верховний Суд погоджується з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Так, Верховним Судом у справі №520/16197/23 розглянуто питання наявності або відсутності у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС.
У справі №520/16197/23 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Окрім того, Верховний Суд у справі №520/16197/23 констатував, що оскільки законодавчими положеннями не передбачено право ГУ ДСНС на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, цей орган не може бути позивачем у цій справі.
Покликання скаржника на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду 23.01.2025 у справі №520/16197/23 колегія суддів відхиляє, оскільки відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження N 11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми права;
2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку);
4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).
Натомість, касатор не навів належних обґрунтувань можливості відступлення від висновків Верховного Суду, що були застосовані судом апеляційної інстанції у цій справі, а фактично висловив незгоду із застосованою позицією та просить скасувати оскаржувані рішення суду, однак це не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Решта доводів скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки, у даному випадку, правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №420/300/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк