03 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/2789/24 пров. № А/857/25575/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (суддя - Москаль Р.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 у лютому 2024 року звернувся до суду з адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.03.2024 просив:
визнати протиправними дії: - командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 в частині не включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністру України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі 100000 грн. та про преміювання за особистий внесок у загальні результати служби в сумі 6819,90 грн. за липень 2022 року;
визнати протиправними дії командира ВЧ НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 та посадових осіб фінансової служби ВЧ НОМЕР_2 в частині ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністру України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі 100000 грн. та премії за особистий внесок у загальні результати служби в сумі 6819,90 грн. за липень 2022 року;
скасувати акт службового розслідування від 01.08.2022 року, складений щодо позивача службовими особами ВЧ НОМЕР_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 №109 від 01.08.2022;
стягнути солідарно з ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 невиплачену додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністру України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі 100000 грн. за липень 2022 року та 6819,90 грн. премії за особистий внесок у загальні результати служби за липень 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не виплатив йому в повному розмірі грошове забезпечення за липень 2022 року, а саме не нарахував та не виплатив додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за безпосередню участь у бойових діях у зв'язку із вчиненням дисциплінарного правопорушення - перебування в нетверезому стані під час несення служби. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2022 року у справі № 202/5324/22 провадження щодо факту перебування його на службі в стані алкогольного сп'яніння закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. У зв'язку із зазначеним вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. за липень 2022 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позиція суду першої інстанції про те, що зібрані докази в ході службового засідання є належними та достатніми, є невірною. Вказує, що постановою у справі №202/5324/22 від 18.11.2022 Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, фактично визнано позивача не винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-20 КУпАП, зокрема закрито провадження у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 у період з 05.03.2022 р. по 28.09.2022 року проходив військову службу за мобілізацією на посаді офіцера-психолога в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони) НОМЕР_4 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_2 ), призначений на посаду наказом № 11 від 05.03.2022 р.
Відповідно до довідки від 13.05.2023 № 508 ОСОБА_1 в період із 28.04.2022 по 11.06.2022, з 11.06.2022 по 28.09.2022 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на території Донецької області (с. Пискунівка) (а.с. 12).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 101/1 від 18.07.2022 року призначено проведення службового розслідування по факту перебування на службі в нетверезому стані лейтенанта ОСОБА_1 15.07.2022 року (а.с. 52).
01.08.2022 року за результатами проведеного службового розслідування складений акт службового розслідування (а.с. 54-55) такого змісту:
«[…] 2. Опис обставин вчиненого правопорушення.
« 15» липня 2022 року о 21 год. 00 хв. на території військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово розташована за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець лейтенант ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, несучи військову службу, був виявлений у стані алкогольного сп'яніння чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП.
Факт виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння від 15.07.2022 року № 378 (прилад № 00249, тест № 4566 від 15.07.2022 - 1,59 проміле).
16.07.2022 року офіцером відділення організації охорони патрульно- постової служби розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_5 складено протокол ДНК-2/389 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 170-20 КУпАП. […]
3. Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування.
Лейтенант ОСОБА_6 15.07.2022 приблизно о 19.00 перебував в АДРЕСА_2 (місце тимчасового розташування підрозділу військової частини № НОМЕР_1 під час виконання обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду та військового часу, вжив алкоголь про що свідчать пояснення військовослужбовця від 17.07.2022р. № 752. Приблизно о 21.00 год. 15.07.2022 під час особистого спілкування в молодшим сержантом ОСОБА_7 було виявлено, що лейтенант ОСОБА_6 перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння, про що свідчить почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини, шатка хода. В подальшому з метою проведення огляду на виявлення вживання алкогольних напоїв лейтенанту ОСОБА_8 було запропоновано пройти огляд на виявлення стан алкогольного сп'яніння шляхом видихання повітря у спеціалізованих прилад для визначення концентрації парів алкоголю в повітрі, що видихається «Алконт-М». В результаті проведеного огляду було встановлено, що військовослужбовець лейтенант ОСОБА_6 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджує акт огляду на стан алкогольного сп'яніння від 15.07.2022 року № 378 (прилад № 00249, тест № 4566 від 15.07.2022р. 1,59 проміле). Також даний військовослужбовець не мав при собі особистих документів та з метою уникнення відповідальності вказав невірні особисті дані, а саме невірне прізвище, по батькові та дату народження, про що свідчать пояснення військовослужбовця ОСОБА_9 від 16.07.2022р. Вх.№ 751/2. Лейтенант ОСОБА_6 погоджується, що він виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння, та свою провину визнає. Дана подія є порушенням військової дисципліни в підрозділі, а також створює прецеденти для нових порушень серед інших військовослужбовців, що є вкрай недопустимим у військовому колективі. […]
5. Виходячи із вищенаведеного, пропоную наступне:
5.1 Службове розслідування вважати завершеним.
5.2. Враховуючи дані проведених тестів на алкоголь, здійснених приладом «АЛКОНТ-М» зав. № 00249 (тест № 4566 від 15.07.2022 року, результат: 1,59 проміле) визнати офіцера-психолога військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 винним у вчинені дисциплінарного правопорушення - перебування в нетверезому стані під час несення служби.
5.3 У зв'язку з перебуванням лейтенанта ОСОБА_1 у нетверезому стані під час несення служби в бойових умовах рекомендувати ПОЗБАВИТИ ПРАВА на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 тисяч гривень, а також премії за особистий внесок у загальні результати служби за липень 2022 року. […]»
Відповідно до наказу командира військової частини від 01.08.2022 № 109 (а.с. 53):
1. Службове розслідування по факту перебування на службі в нетверезому стані лейтенанта ОСОБА_1 вважати завершеним, визнати винним у вчиненні дисциплінарного правопорушення - перебування в нетверезому стані під час несення служби.
2. Начальнику фінансово-економічної служби, лейтенанту ОСОБА_10 вжити міри щодо недопущення нарахування грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та премії за особистий внесок у загальні результати служби за липень 2022 року лейтенанту ОСОБА_1 .
Наказом начальника регіонального Управління Сил Територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №110 (по особовому складу) від 18.09.2022 лейтенант ОСОБА_1 , офіцер-психолог НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони, звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку із наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І або ІІ групи. 28.09.2022 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу батальйону та всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнений з військової служби (наказ по стройовій частині №304 від 28.09.2022; а.с.5).
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2022 справу №202/5324/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 3 статті 172-20 КУпАП (а.с. 6-7).
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Одним із видів такої служби є військова служба за контрактом.
Варто зазначити, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 1 розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Згідно із абзацом 3 пункту 5 розділу XVI Порядку № 260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено військовий стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України і який діє дотепер.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. № 168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до абзацу 9.8 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29, прийнятою з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. не включати військовослужбовців, які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника).
Відносини між державою в особі її органів та громадянами, що складаються з приводу проходження військової служби регламентовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ, «Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 548-XIV), «Дисциплінарним статутом Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 551-XIV) та «Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №608).
Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно зі статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608) службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з пункту 3 розділу 2 Порядку, службове розслідування проводиться для встановлення: - неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; - причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; - порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; - причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відповідно до вимог п. 1 Розділу 3 Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Відповідно до вимог п. 3 Розділу 3 Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Норми пункту 13, 14 Розділу 3 Порядку № 608 передбачають, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Згідно з пунктами 1, 5, 6 Розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, Розділу VІ Порядку № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Позиція апелянта зводиться до того, що у зв'язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та невиплати додаткової винагороди і премії за липень 2022 року немає.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 із 05.03.2022 по 28.09.2022 проходив військову службу (призваний по мобілізації), в липні 2022 року його підрозділ тимчасово дислокувався на території Донецької області (с.Пискунівка).
За липень 2022 року ОСОБА_1 не був включений до наказу командира про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000 грн. та щомісячної премії з тієї підстави, що за наслідками проведеного службового розслідування військовослужбовець визнаний винним у вчиненні дисциплінарного проступку (перебування 15.07.2022 під час несення служби у стані алкогольного сп'яніння).
Варто зазначити, що відповідно до абзацу 9.8 пункту 9 Окремого доручення № 912/з/29, прийнятого з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. не включаються військовослужбовці, які прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані. При цьому, додаткова винагорода не виплачується за цілий місяць, в якому здійснено таке порушення. Аналогічні положення щодо нарахування та виплати премії містяться у Порядку № 260 - щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Таким чином, позбавлення військовослужбовців премій та додаткових винагород внаслідок скоєння ними дисциплінарних правопорушень є правомірним реагуванням командування на дисциплінарні проступки.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2022 № 109 визнаний винним у вчиненні дисциплінарного правопорушення (перебування в нетверезому стані під час несення служби), то наслідком вчинення військовослужбовцем такого проступку відповідно до положень Окремого доручення № 912 та Порядку № 260 є позбавлення його додаткової винагороди та премії за липень 2022 року (місяць, у якому здійснено правопорушення), про що зазначено в оскаржуваному наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2022 № 109.
В межах даної справи, для вирішення цього спору слід проаналізувати правомірність рішення відповідача щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні дисциплінарного проступку.
Оскаржене рішення прийняте за наслідками проведення службового розслідування, в ході якого дисциплінарна комісія на підставі зібраних доказів та пояснень (в т.ч.: - акта огляду на стан алкогольного сп'яніння від 15.07.2022 року № 378, прилад №00249, тест № 4566 від 15.07.2022р. 1,59 проміле, - пояснень молодшого сержанта ОСОБА_11 ; - особистих пояснень ОСОБА_1 ) встановила факт перебування ОСОБА_1 під час несення служби у нетверезому стані.
Так, ОСОБА_1 надав командиру ВЧ НОМЕР_1 письмові пояснення, відповідно до яких навів такі обставини:
- 15.07.2022 близько 18 год. вживав спиртні напої, після чого орієнтовно о 19 год. попрямував в наряд (чергування). На посту, де ОСОБА_12 ніс чергування, його стан після вживання алкогольних напоїв виявив начальник штабу батальйону та скерував військовослужбовця до м. Краматорськ для проходження тесту на вживання алкоголю (а.с.51);
- при складанні відповідного акта [акт огляду на стан алкогольного сп'яніння] і тесту № 4566 в ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 невірно вказав свої дані, написавши « ОСОБА_13 » замість « ОСОБА_1 »» (а.с. 50).
Зміст цих пояснень ОСОБА_1 разом із іншими матеріалами службового розслідування (в т.ч. акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального засобу):
- підтверджує факт вживання військовослужбовцем 15.07.2022 алкоголю та перебування в стані алкогольного сп'яніння на службі (на чергуванні);
- пояснює, чому відрізняються підписи та ПІБ в чеку алкотестера ( ОСОБА_1 після доставки з с. Пискунівка в м. Краматорськ до ІНФОРМАЦІЯ_5 для огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу фактично створював перешкоди в документуванні свого стану з метою уникнення притягнення до відповідальності, для чого змінив підпис і вказав недостовірні персональні дані).
Як убачається з Наказу командира військової частини від 01.08.2022 № 109 (а.с. 53): «Службове розслідування по факту перебування на службі в нетверезому стані лейтенанта ОСОБА_1 вважати завершеним, визнати винним у вчиненні дисциплінарного правопорушення - перебування в нетверезому стані під час несення служби.».
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності враховано дані проведених тестів на алкоголь, здійснених приладом «АЛКОНТ-М» зав. № 00249 (тест № 4566 від 15.07.2022 року, результат: 1,59 проміле), визнано офіцера-психолога військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 винним у вчинені дисциплінарного правопорушення - перебування в нетверезому стані під час несення служби.
У зв'язку з перебуванням лейтенанта ОСОБА_1 у нетверезому стані під час несення служби в бойових умовах рекомендувати ПОЗБАВИТИ ПРАВА на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 тисяч гривень, а також премії за особистий внесок у загальні результати служби за липень 2022 року. […]»
Апеляційний суд вказує, що ні в позовній заяві, ні в заяві про збільшення позовних вимог, ні в апеляційній скарзі не наводить аргументів стосовно порушення процедури службового розслідування та протиправності наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відтак, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що зібранні в ході службового розслідування докази належними та достатніми для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступку (перебування в нетверезому стані під час несення служби).
Єдиним аргументом, на який покликається позивач, це те, що у зв'язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та невиплати додаткової винагороди і премії за липень 2022 року немає.
Суд наголошує, що військова служба є службою особливого характеру, а військовослужбовці в силу свого статусу повинні беззаперечно дотримуватися встановленого порядку проходження такої служби та службової дисципліни, особливо в умовах воєнного стану. Виконання обов'язків військової служби у стані алкогольного сп'яніння є грубим порушенням військової дисципліни.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2022 справу №202/5324/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 3 статті 172-20 КУпАП (а.с. 6-7).
Разом з тим, суд зауважує, що виходячи із суті спірних правовідносин, в межах розгляду цієї справи не повинно досліджуватись питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення. Необхідно надавати правову оцінку обставинам наявності або відсутності під час вчинення виявлених порушень складу дисциплінарного проступку у діях військовослужбовця.
Верховний Суд, у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 804/4245/17 дійшов висновків, що адміністративний суд в силу вимог частини 2 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів адміністративного провадження.
Отже, адміністративний суд повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 78 КАС України).
Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.
Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №904/1427/21.
В контексті встановлених обставин даної справи, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного, однак не дисциплінарного проступку.
Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 жовтня 2019 року у справі № 480/3950/18, від 29 листопада 2019 року у справі №824/832/18-а, від 22.09.2022 у справі № 420/4977/20.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (ст. 9 КУпАП). Стаття 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів.
Водночас Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Отже, адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, а одне і те ж діяння особи може оцінюватися як з точки зору дисциплінарної, так і адміністративної/кримінальної відповідальності.
Оцінюючи аргументи апелянта щодо закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на спростування факту перебування у стані алкогольного сп'яніння під час несення служби, апеляційний суд зазначає, що місцевий загальний суд прийняв це рішення, виходячи із наведеної ним оцінки процедурних аспектів оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та інших зібраних у справі №202/5324/22 доказів.
Разом з тим, стандарти доказування в дисциплінарному провадженні та у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, як і інші аспекти процедури притягнення до цих видів юридичної відповідальності, є різними.
Відтак, колегія суддів погоджується, що постанова про закриття адміністративного провадження від 18.11.2022 у справі №202/5324/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 172-20 КУпАП доводить відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, проте не є беззаперечним доказом на спростування факту вчинення цим військовослужбовцем дисциплінарного проступку.
Отже, доводи апелянта про те, що закриття адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 автоматично спростовує відсутність у його діях складу дисциплінарного правопорушення є помилковими.
Водночас за висновками Постанови Верховного Суду України у справі № 825/2328/16 порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування в разі коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires actic invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рiшення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» i, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що роздiляє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, с встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду вiд 23.04.2020 у справа №813/1790/18
Враховуючи вищенаведене позивачем не надано суду належних та беззаперечних доказів в спростування порушення ним військової дисципліни, які б звільняли його від дисциплінарної відповідальності.
Суд дійшов висновку про підтвердження факту перебування позивача на службі у нетверезому стані належними та допустимими доказами.
Відтак, оскаржуваний наказ відповідача від 01.08.2022 року №109 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні дисциплінарного правопорушення відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України.
Апеляційний суд резюмує, що позбавлення ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди за липень 2022 є наслідком визнання його винним у вчиненні дисциплінарного проступку (перебування у нетверезому стані під час несення служби), відтак такі дії відповідача правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №380/2789/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська