Справа №705/7213/24
2/705/1282/25
03 липня 2025 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Душина О.В.,
при секретарі Ковальчук Т.М.;
за участю:
прокурора Бурлаки В.П.,
представник позивача - не з'явився,
відповідач - не з'явився,
представника третьої особи Стамбули В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Уманської окружної прокуратури (вул. Гайдамацька, 16, м. Умань, Черкаська область, ЄДРПОУ 0291111924), Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, ЄДРПОУ 39765890) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа Фермерське господарство «ХОРСТА» (вул. Шкільна, 37, с. Черповоди, Уманський район, Черкаська область, ЄДРПОУ 31883579) про припинення права власності на земельну ділянку,
1.Короткий зміст позовних вимог
Уманська окружна прокуратура, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області звернулись до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа Фермерське господарство «ХОРСТА» про припинення права власності на земельну ділянку.
Позовна заява обґрунтована тим, що Уманською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в ході опрацювання відомостей щодо законності використання іноземцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Ладижинської територіальної громади встановлено, що ОСОБА_2 (відповідач у справі) являється громадянкою Республіки Казахстан.
На підставі державного акту на право приватної власності на землю від 10.09.2001, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 185-46 відповідач набула право власності на земельну ділянку площею 2,9567 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 7124389000:02:001:0206, розташованої в адміністративних межах Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,9567 га, за кадастровим номером 7124389000:02:001:0206, 28.11.2019 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав установлено, що на підставі договору оренди б/н від 26.11.2019 передано в оренду Фермерському господарству «Хорста» строком на 49 років, з правом пролонгації.
Вказують, що суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.
ОСОБА_1 являється громадянкою Республіки Казахстан. Згідно з наданою Державною Міграційною службою України інформацією, за наявними обліками територіальних органів Державної Міграційної служби України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не значиться, а тому вказана вище земельна ділянка не може перебувати в її власності.
Враховуючи те, що відповідач отриману на підставі державного акту на право приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області, добровільно упродовж встановленого законодавством України річного строку, не відчужила, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Таким чином, враховуючи викладене, позивачі просять суд припинити право власності ОСОБА_2 (громадянки республіки Казахстан, національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 31.07.2012, видавник: МВД Республіки Казахстан) на земельну ділянку площею 2,9567 га, кадастровий номер 7124389000:02:001:0206, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2019 за № 49978360 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1975725371243, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_2 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем та стягнути судові витрати по справі з ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури.
2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 05.02.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідачу створено оголошення про виклик до суду та розміщено на офіційному сайті Уманського міськрайонного суду Черкаської області. У відповідності до п. 11 ч. 8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
19.02.2025 від представника третьої особи адвоката Стамбули В.М. надійшли пояснення у справі, в яких вказано, що факт законної видачі такого акту та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, Уманською окружною прокуратурою не оскаржується. Відповідно в даній справі презюмується, що ОСОБА_1 , отримуючи у приватну власність Земельну ділянку, станом на 10.09.2001 року була громадянином України. Земельним кодексом України не передбачено обов'язок власника земельної сільськогосподарського призначення відчужити вказану земельну ділянку в зв'язку з набуттям таким власником громадянства іншої держави. Як зазначено вище, ОСОБА_1 10.09.2001 року набула право приватної власності на Земельну ділянку маючи громадянство України. Вказані обставини Позивач не оспорює. Враховуючи те, що ОСОБА_1 під час набуття права приватної власності на Земельну ділянку мала громадянство України, Фермерське господарство «ХОРСТА» вважає, що обов'язок відчужити протягом року Земельну ділянку на підставі ст. 81, 140 Земельного кодексу України не поширюється. Відповідно посилання Позивача про те, що ОСОБА_1 мала відчужити Земельну ділянку протягом року з моменту набуття громадянства Республіки Казахстан, є необґрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню. Просив відмовити в задоволенні позову Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_2 , третя особа Фермерське господарство «ХОРСТА» про припинення права власності на земельну ділянку та стягнути з Уманської окружної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства «ХОРСТА» судові витрати в розмірі 40 000 грн.
Ухвалою суду від 07.04.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
01 травня 2025 року суд своєю ухвалою за клопотанням представника третьої особи ОСОБА_3 витребував від Державної міграційної служби відомості щодо наявності громадянства України у ОСОБА_1 , відповідь щодо чого була надана суду 02 червня 2025 року.
Станом на день розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву до суду не подала.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, попередньо до суду надіслала заяву в якій просила задовольнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи без участі представника.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у поясненні від 19.02.2025.
3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Заслухавши прокурора, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю І-ЧР №019594 від 10.09.2001 ОСОБА_2 , на підставі рішення Фурманської сільської Ради народних депутатів № 40 від 30.07.2001 р., є власником земельної ділянки площею 2,9567 га, розташованої на території Фурманської сільської ради Уманського району, з призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.03.2023, 28.11.2019 зареєстровано право власності ОСОБА_2 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 31.07.2012, видавник: МВД Республіки Казахстан, країна громадянства: Україна, на земельну ділянку з кадастровим номером 7124389000:02:001:0206, площею 2,9567 га, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 49978360 від 02.12.2019 від 02.12.2019.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.03.2023 року, зареєстроване про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), строком на 49 років з правом пролонгації. Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 31.07.2012, видавник: МВД Республіки Казахстан, країна громадянства: Україна; правокористувач, землекористувач: Фермерське господарство «Хорста».
Як вбачається з копії договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 26 листопада 2019 року ОСОБА_2 (проживає за адресою АДРЕСА_2 ), від імені якої діє ОСОБА_4 , та Фермерське господарство «Хорста» уклали договір, за яким передано право володіння та користування землекористувачу земельною ділянкою, площею 2,9567 га , кадастровий номер 7124389000:02:001:0206, яка розташована в адміністративних межах Фурманської сільської ради Уманського району Черкаської області, та належить власнику на праві приватної власності.
Відповідно до копії довіреності від 11 листопада 2019 року підписаної ОСОБА_1 та посвідченої приватним нотаріусом Буландинського району Акмолинської області Республіки Казахстан Васюковою Г.Н. вбачається, що при її складанні ОСОБА_1 з метою підтвердження своєї особи надала посвідчення особи громадянки НОМЕР_2 видане МВД Республіки Казахстан 31.07.2012 р.
Уманською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області скеровано лист від 02.05.2024 року №53-1304 вих-24 для встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації у ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
25.10.2024 за №53-3083ВИХ-24 Уманською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області скеровано повідомлення про те, що Уманською окружною прокуратурою буде здійснено представництво інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у справі про примусове припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку шляхом її конфіскації.
Відповідно до листа ДМС України № 6.5-5884/6-25 від 16.05.2025 року повідомлено, що за інформацією Центрально-південного міжрегіонального Управління ДМС, громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 14.06.2001 оформила документи для виїзду на постійне проживання до Республіки Казахстан. Прийняття заяв щодо виходу з громадянства України належить до повноважень Міністерства закордонних справ України, посольств та консульських установ.
Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України відносини щодо володіння земельними ділянками в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 130 ЗК України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.
Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Цей абзац втрачає чинність за умови та з дня схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини.
Також відповідно до ст. 81 цього Кодексу іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Водночас частиною четвертою статті 81 ЗК України допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження.
Разом з тим слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.
Так, відповідно до статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянину України.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.
Так, відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.
Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.
Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту. Тому закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення, які визначено у статті 346 ЦК України.
У даному випадку законодавством України прямо заборонено бути власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом строку, який визначений законом у один рік, та встановлює, що у випадку порушення такого строку , існуюче право підлягає припиненню, а сама земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. (вимоги статті 145 ЗК України).
Законодавець не визначив факту знаходження зазначених земельних ділянок у користуванні інших осіб (оренду, емфітевзис) як можливість продовження відповідного строку або неможливості конфіскації.
Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України конфіскація визначена як одна з підстав припинення права власності.
Згідно зі статтею 354 ЦК України до особи може бути застосоване позбавлення права власності на майно як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація).
З досліджених судом матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 з 14.06.2001 виїхала на постійне місце проживання до Республіки Казахстан, має паспорт громадянина вказаної країни № НОМЕР_1 , виданий МВД Республіки Казахстан 31.07.2012 року.
Таким чином, в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт належності відповідача до громадянства іншої країни.
Суд звертає увагу, що він позбавлений можливості збирати докази по справі, зокрема, в контексті даного позову, щодо належності ОСОБА_1 до громадянсьтва України на момент судового розгляду.
Однак, на думку суду, сам по собі факт належності відповідача до громадянства іншої країни, враховуючи приписи наведених вище норм, виключає можливість перебування у її власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, навіть у тому випадку, якщо вона була набута під час її належності до громадянства України.
За таких обставин та враховуючи, що відповідачка після набуття нею громадянства іншої держави не здійснила відчуження земельної ділянки, яка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, суд вважає позовні вимоги заступника Уманської окружної прокуратури обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи доводи представника третьої особи ОСОБА_3 щодо неприпустимості здійснення конфіскації земельної ділянки у відповідачки, оскільки вона набула її будучи громадянкою України, а отже не повинна була її відчужувати після припинення громадянства України та набуття іноземного громадянства, а також реєстрації земельної ділянки в державному реєстрі, суд вважає необґрунтованими з міркувань наведених судом вище щодо неможливості володіння іноземцем землями сільськогосподарського призначення.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Права власника земельної ділянки при здійсненні її конфіскації будуть забезпечені, оскільки, останній при цьому набуває право на отримання відповідної компенсації, яка складається з ціни проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем (частина четверта статті 145 ЗК України).
Щодо здійснення конфіскації земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням частин другої та четвертої статті 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.
Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати таке.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
Звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Оскільки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18.
Так, за пунктами 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно із пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задовольнити «суспільний», «публічний» інтерес, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».
Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.
Окрім того, втручання держави шляхом пред'явлення прокурором цього позову та ухвалення судом відповідного рішення відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселицький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року).
У зв'язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Отже, за відсутності добровільного відчуження іноземною громадянкою ОСОБА_1 протягом року після набуття права власності та по теперішній час земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на неї підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду на користь держави, а сама земельна ділянка продажу на земельних торгах, що відповідатиме нормам чинного законодавства.
Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням частини четвертої статті 81, частинам другої та четвертої статті 145 ЗК України.
Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.
Виходячи з викладеного позовні вимоги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню.
4. Розподіл судових витрат.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Судом встановлено, що позивачем Уманською окружною прокуратурою при зверненні до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2314 від 29.10.2024 року, інші судові витрати позивача судом не встановлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення.
Керуючись, ст. ст. 13, 81, 89, 265-268, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 (громадянки республіки Казахстан, національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 31.07.2012, видавник: МВД Республіки Казахстан) на земельну ділянку площею 2,9567 га, кадастровий номер 7124389000:02:001:0206, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2019 за № 49978360 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1975725371243, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_2 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286, р/р НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складене 03 липня 2025 року.
Позивач: Уманська окружна прокуратура (вул. Гайдамацька, 16, м. Умань, Черкаська область, ЄДРПОУ 0291111924).
Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, ЄДРПОУ 39765890).
Відповідач: ОСОБА_2 (громадянка Республіки Казахстан, національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 31.07.2012, видавник: МВД Республіки Казахстан).
Третя особа: Фермерське господарство «ХОРСТА» (вул. Шкільна, 37, с. Черповоди, Уманський район, Черкаська область, ЄДРПОУ 31883579).
Суддя О.В. Душин