Справа № 686/30095/24
Головуючий у 1-й інстанції: Продан Б.Г.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
02 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
На обґрунтування вимог вказує, що 26.10.2024 року винесено постанову серії ГАБІ №781230, відповідно до якої позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 850 грн. за здійснення завідомо неправдивого виклику поліції. Позивач не погоджується з винесеною постановою, вважає що відсутня його вина, оскільки він викликав поліцію у зв'язку із протиправними на його думку діями невідомої особи, однак постанову протиправно було складено на нього. Просить постанову по справі про адміністративне правопорушення скасувати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2025 року позов задоволено.
Скасовано постанову серії ГАБІ № 781230 від 26.10.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 ОСОБА_1 .
Застосовано до порушника ст. 22 КУпАП з усним зауваженням, провадження по справі закрито.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вважає доведеним вчинення позивачем правопорушення, за яке накладено стягнення, тому є правомірним накладення на позивача стягнення, а докази того, що факт правопорушення не мав місця, відсутні.
У вказаний час сторони в судове засідання не з'явились, поважних представників у судове засідання не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2024 року винесено постанову серії ГАБІ №781230, яку ОСОБА_1 отримав на пошті 04.11.2024 року. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 850 грн. за здійснення 26.10.2024 року о 10:45 завідомо неправдивого виклику поліції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте у справі рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу, визначеного санкцією статті 183 КУпАП, є безпідставним, не узгоджується з принципами призначення покарань, не відповідає меті адміністративного стягнення, засадам розумності, виваженості та справедливості.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При цьому, статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Приписами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Частиною 1 статті 279 КУпАП передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).
Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника, спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб ніби-то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина особи повинна доводитись певними доказами.
Так, на обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови, відповідачем надано відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, який досліджено колегією суддів.
Як було встановлено судом, 26.10.2024 о 10:45 год позивач, перебуваючи в м. Хмельницькому, провул. Коцюбинського, 35/2, здійснив виклик працівників поліції, повідомивши останніх, що невідома особа ображає його нецензурною лайкою та погрожує фізичною розправою.
Таким чином, працівники поліції, прибувши за викликом позивача, дійшли висновку, що обставини, повідомлені позивачем, не знайшли свого підтвердження, а відтак наявні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченою ст. 183 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає їх недостатніми для встановлення чіткого та безумовного факту здійснення позивачем завідомо неправдивого виклику поліції, що передбачає застосування адміністративного стягнення.
Так, судом враховується, що з наданого відповідачем відеозапису неможливо отримати об'єктивне відтворення події, яка мала місце до прибуття співробітників поліції , а також неможливо встановити сукупність дій, вчинених інспектором поліції для підтвердження або спростування підстав, про які повідомлялось позивачем. При цьому оцінка події та участі в ній позивача, надана представниками відповідача, не свідчить про відсутність підстав для звернення до служби поліції.
Вказаний відеодоказ фіксує розмову позивача з інспектором поліції, яка мала місце в ході складання інспектором поліції оскаржуваної постанови, а також уривками пояснення присутніх на місці виклику осіб, зокрема, особи, з якою за матеріалами справи у позивача виникла суперечка з лайкою та погрозами.
Інших доказів на підтвердження умисного характеру дій позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183 КУпАП, відповідач не надав. При цьому форма вини, що характеризує суб'єктивну сторону такого правопорушення, підлягає встановленню та доведенню органом, що розглядає справу.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку не встановлено доказів прямого умислу позивача щодо здійснення безпідставного виклику поліції та/або зриву чи ускладнення роботи органів поліції, що не було оцінено відповідачем при розгляді справи.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова ГАБІ № 781230 від 26.10.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, через відсутність складу відповідного правопорушення, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - закриттю.
Водночас, перевіряючи доводи апеляційної скарги, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування до порушника ст. 22 КУпАП з обмеженням усним зауваженням з огляду на таке.
Стаття 22 КУпАП встановлює, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Глава 17 КУпАП визначає підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 222 КУпАП України розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на працівників органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частина 3 статті 286 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, діє в межах процесуальних повноважень, обумовлених особливостями розгляду окремих категорій адміністративних справ. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні при цьому дотримання вимог законодавства щодо прав учасників публічних правовідносин, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, з урахуванням вказаних вище положень чинного процесуального законодавства, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статтю 22 КУпАП, якою встановлено відповідні повноваження органу, який вирішує дану категорію справ про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія судів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав застосування судом, який розглядає адміністративну справу в порядку КАС України, в даному випадку приписів п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України, оскільки усне зауваження, в розумінні ст. 24 КУпАП, не є стягненням.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував усіх обставин даної справи, що мають значення для її правильного вирішення, та необґрунтовано застосував до спірних правовідносин у справі норми статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимоги з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2025 року скасувати.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 781230 від 26 жовтня 2024 року скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.