Справа № 320/23963/24 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
03 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо не врахування до грошового забезпечення 30 000 та 100 000 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії всього грошового забезпечення, включаючи 30 000 та 100 000 гривень винагород та інші надбавки та підвищення.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити виплату недонарахованої суми пенсії з моменту її призначення у сумі, яка складає різницю між перерахованою пенсією та нарахованою (нинішньою) з моменту отримання статусу інваліда 2 групи внаслідок війни.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове судове рішення яким позов задовольнити.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідачем щодо задоволення вимог апелянта заперечено, зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено при повному та належному дослідженні усіх обставин справи.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалі справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує з 25.07.2023 пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Розмір пенсії обчислено з 25.07.2023 з розрахунку 80% сум грошового забезпечення.
12.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо роз'яснення розрахунку пенсії особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.
03.06.2024 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до відповідача щодо надання інформації та документів чому не враховано 30 000 та 100 000 грн винагороди під час розрахунку пенсії та з проханням перерахувати ОСОБА_1 пенсію особи з інвалідністю внаслідок війни, врахувавши 30 000 грн та 100 000 винагороди.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.04.2024 №13413-11498/П-02/8-2600/24 позивачу було повідомлено, що до його пенсійної виплати з 01.03.2024 увійшли:
- 14246,30 грн. - розмір пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до статті 21 "а" Закону № 2262 (17807,87x80%),
- 3561,58 грн.- збільшення на 25% основного розміру пенсії (14246,30x25%),
- 1417,51 грн. - індексація базового основного розміру пенсії (ОСНП) відповідно до Постанови № 185 з урахуванням збільшення на 25% основного розміру пенсії ((14246,30x1,25x0,0,0796),
-944,40 грн. - підвищення до пенсії особі, що належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,
-50,00 грн. - цільова грошова допомога на прожиття, передбачена Законом України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни".
Підсумок пенсії з надбавками з 01.03.2024 дорівнює 20219,79 грн. (14246,30+3561,58+1417,51+944,40+50,00).
Пенсія перерахована і виплачується згідно чинного законодавства.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.05.2024 №2600-0202-8/92704 позивачу повідомлено, що розмір пенсії обчислено з 25.07.2023 з розрахунку 80% сум грошового забезпечення відповідно до п. а статті 21 Закону №2262. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 №1381 розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений відповідно до статті 21 "а" Закону збільшується на 25 %. До складу пенсійної виплати ОСОБА_1 , зокрема, входить підвищення інваліду війни 2-ї групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Предметом розгляду у цій справі є дії ГУ ПФУ щодо невключення до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393) сум отриманої додаткової винагороди, установленої Постановою № 168.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ, тут і надалі в редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) визначений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Суд зазначає, що частина четверта статті 9 Закону № 2011-ХІІ є бланкетною, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 393 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абзацом 4 пунктом 1 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання особою участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже, за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства, колегія суддів також зазначає, що при обчисленні пенсії відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII та пункту 7 Порядку № 393 не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому перелік видів грошового забезпечення, який підлягає врахуванню при обчислені пенсії, є вичерпним.
Крім того варто наголосити, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Аналогічного змісту правових висновок викладено Верховним Судом в постанові від 10.12.2024 у справі №580/9551/23, зокрема, констатовано, що суми отриманої додаткової грошової винагороди, установленою Постановою № 168, не підлягають включенню до розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 Порядку № 393.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про правомірність дій ГУ ПФУ щодо визначення розміру грошового забезпечення позивача без урахування суми отриманої ним додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 03.07.2025)