Справа № 320/24844/23 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
03 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Файдюка В.В., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2023 року приватне підприємство «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» (далі - позивач/ПП «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач 1/ГУ ДПС у Київській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2/апелянт/ДПС України) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 07 березня 2023 року за №№ 8384140/35416619, 8384143/35416619, 8384146/35416619 про відмову у реєстрації податкової накладної ПП «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати податкову накладну ПП «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» від 03 січня 2023 року № 1, від 07 січня 2023 року № 3, від 11 січня 2023 року № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання на реєстрацію.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для прийняття оскаржуваного рішення були відсутні правові підстави, оскільки рішення винесено не у спосіб, визначений законом, та з порушенням порядку прийняття такого рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року адміністративний позов ПП «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Київській області від 07 березня 2023 року за №№ 8384140/35416619, 8384143/35416619, 8384146/35416619 про відмову у реєстрації податкових накладних ПП «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03 січня 2023 року № 1, від 07 січня 2023 року № 3, від 11 січня 2023 року № 5.
Зобов'язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «Виробнио торгова компанія «Електро-Континент» від 03 січня 2023 року № 1, від 07 січня 2023 року № 3, від 11 січня 2023 року № 5 датою їх фактичного подання на реєстрацію.
Стягнуто з ГУ ДПС у Київській області на користь ПП «Виробнио торгова компанія «Електро-Континент» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 052, 00 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з ненадання відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, не наведенням мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем документів, а відтак, не доведення їх правомірності. При цьому, позивачем подавались як пояснення, так і належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, по яких було складено податкові накладні. Втім, в оскаржуваних рішеннях контролюючим органом не визначено фактичні підстави їх прийняття, а відтак, не дотримано принципу юридичної визначеності. У спірних рішеннях було лише процитовано положення нормативно-правового акту, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, які на думку відповідача, складені/оформлені із порушенням законодавства.
В апеляційній скарзі ДПС України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи обґрунтовані прийняттям оскаржуваного рішення податкової служби на підставі чинного законодавства, оскільки контролюючому органу не було надано достатнього обсягу первинних документів, які підтверджували реальність господарських операцій за поданою податковою накладною, що і стало наслідком відмови у її реєстрації. Крім того, у квитанціях зазначено конкретні підстави неприйняття податкової накладної. Апелянт вважає, що задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання зареєструвати податкову накладну датою її подання, суперечить порядку реєстрації, визначеному законодавством, та є втручанням у дискреційні повноваження податкового органу, а тому не може бути застосоване судом.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ПП «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» (код ЄДРПОУ 35416619, місцезнаходження юридичної особи: 08153, Київська область, Києво-Святошинський р-н, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок, 23, квартира, 87) 10 вересня 2007 року зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Види діяльності (код КВЕД): 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний); 27.33 Виробництво електромонтажних пристроїв; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання.
17 грудня 2020 року між позивачем (Постачальник) та ТОВ «БК «Міськбудінвест» (Покупець) укладено договір поставки № 171220/4, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товари в асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його на умовах даного Договору.
Згідно з пунктами 3.2., 3.3. Договору постачання Товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP Київ, згідно з правилами Інкотермс-2020. Місцем передачі Товару є: Склад Покупця, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 55, якщо інше не обумовлено з Покупцем.
За пунктом 3.4. Договору зобов'язання з поставки Товару вважається виконаним в день доставки партії Товару Покупцеві у місце передачі Товару, за умови, що при прийнятті-передачі не буде виявлено некомплектності або недоліків у поставленому Товарі. Приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками Покупця та Постачальника (п.4.2.).
За податковою накладною № 1 від 03 січня 2023 року реалізовано щити (ЩАВР-2, ЩАВР-3, ЩР ДЕС1, ЩР ДЕС (тимчасовий) та ВРПГ) на загальну суму 364 608, 00 грн (з них ПДВ - 60 768, 00 грн).
Згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000397 від 30 грудня 2022 року Постачальником поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною № PH-0000002 від 06 січня 2023 року.
Окрім того факт поставки підтверджується товарно-транспортною накладною № 4 від 06 січня 2023 року.
Оплата відбулася 03 січня 2023 року, що підтверджується банківською випискою.
За податковою накладною № 3 від 07 січня 2023 року реалізовано щити ЩАВР-4 та ШР ДЕС1 на загальну суму 72 846, 00 грн (з них ПДВ - 12 141, 00 грн).
Поставка товару підтверджується видатковою накладною № PH-0000003 від 07 січня 2023 року та TTH № 7 від 07 січня 2023 року.
Оплата підтверджується банківською випискою.
За податковою накладною № 5 від 11 січня 2023 року реалізовано щити електричні ІДЕС2, ВРПГ 7, ЩАВР1 та ЩАВР7 на загальну суму 246 993, 60 грн (з них ПДВ - 41 165, 60 грн).
Згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000005 від 10 січня 2023 року відбулася поставка партії товару, яку підтверджують видаткова накладна № PH-0000009 від 16 січня 2023 року та TTH № 12 від 16 січня 2023 року.
Оплата відбулася 11 січня 2023 року та підтверджується банківською випискою.
Транспортування товару у всіх випадках здійснювалося транспортним засобом з водієм Покупця, що вбачається з відповідних товарно-транспортних накладних.
Позивачем за фактом описаних операцій складено податкові накладні та направлено їх на реєстрацію в Єдиного реєстру податкових накладних.
Засобами електронного документообігу позивачем отримано квитанції, де зазначено: «Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8537 відсутні 6 таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Позивач скористався правом та подав на розгляд комісії регіонального рівня пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної в податкових накладних, де було наголошено, що товари з колом УКТЗЕД 8537 виготовляється та реалізується підприємством на постійній основі та в підтвердження надано первинні документи, які підтверджують господарські операції про які йшлося вище.
Однак, за наслідками розгляду наданих пояснень та документів комісією регіонального рівня ГУ ДПС у Київській області прийнято оскаржувані рішення від 07 березня 2023 року №№ 8384140/35416619, 8384143/35416619, 8384146/35416619, якими у реєстрації податкових накладних було відмовлено посилаючись на те, що платником податку не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. В графі «Додаткова інформація» вказано: «Відсутній договір з покупцем, недостатньо трудових ресурсів».
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач 27 березня 2023 року подав до комісії центрального рівня скарги на рішення комісії регіонального рівня.
За результатами розгляду скарг прийнято рішення від 03 квітня 2024 року №№ 31704/35416619/2, 31705/35416619/2, 31703/35416619/2 про залишення без змін рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, а скарги - без задоволення. Як підставу відмови у задоволенні скарги було вказано: «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів».
Позивач звернувся з позовом до суду про скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної як протиправного.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, зміст якого кореспондується з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться відповідні перевірки.
Пунктом 13 Порядку № 1246 встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено, зокрема, Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).
Відповідно до пунктів 4 і 5 Порядку № 1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 червня 2021 року у справі № 822/2095/18, від 24 червня 2021 року у справі №140/2034/19, первинним об'єктом судового дослідження у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.
Враховуючи викладене, в межах предмету розгляду даної адміністративної справи, суд апеляційної інстанції надає оцінку як правомірності дій податкового органу по зупиненню реєстрації податкових накладних та наявності підстав для витребування від позивача пояснень та копій документів, так і законності та обґрунтованості прийнятих комісією рішень про відмову в їх реєстрації.
У даній справі контролюючий орган вказує на відповідність податкових накладних позивача пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Пункт 1 додатку 3 до Порядку № 1165 відносить до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Як підставу для зупинення реєстрації податкових накладних, окрім відповідності пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, вказано, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8537 відсутні 6 таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання. Окрім того, податковим органом запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, у наведених квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено конкретних пропозицій надати точний перелік документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.
Отже, зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування без зазначення чіткого переліку документів, необхідних для прийняття рішення про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавило позивача можливості надати достатній обсяг підтверджуючих та відповідних документів.
Лише з рішень про відмову в реєстрації податкових накладних (розділ Додаткова інформація) видно, що у реєстрації спірних податкових накладних було відмовлено з підстав ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додаткова інформація: відсутній договір з покупцем, недостатньо трудових ресурсів.
При цьому, можливість виконання платником податків обов'язку надати документи, які є необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20, від 29 червня 2022 року у справі № 380/5383/21, від 27 липня 2022 року у справі № 520/15348/2020, від 16 вересня 2022 року у справі № 380/7736/21, від 25 листопада 2022 року № 320/3484/21, які відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню.
Втім, зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної неможливо встановити конкретної інформації щодо ризиковості здійсненої операції товариством, на підставі якої здійснено зупинення реєстрації податкових накладних, а зазначено лише загальне та формальне посилання на відповідність критерію ризиковості здійснення операцій.
Вживання податковим органом загального посилання на пункт 1 Критеріїв, без наведення відповідного підпункту, без здійснення відповідних розрахунків, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Отже, під час зупинення реєстрації спірних податкових накладних відповідачем-1 застосовано критерії ризиковості здійснення операцій до податкової накладної, однак такі дії не відповідають нормам закону та свідчать про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації податкових накладних.
Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку № 520 встановлено право платника податку, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі. При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Для забезпечення реєстрації податкових накладних товариством направлено до управління повідомлення з поясненнями та копіями документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, які відображені в спірних податкових накладних.
Після надання позивачем документів, спірними рішеннями відмовлено в реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій документів.
Втім, колегія суддів зауважує, що зазначення у спірних рішеннях лише посилання на ненадання платником податку копій документів, не є достатньою та зрозумілою мотивацією для відмови в реєстрації податкових накладних, за умови не зазначення, які саме документи не надані.
В той же час, вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів на його обґрунтування.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Окрім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 500/4244/22, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Можливість же надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
Тому, суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкових накладних.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення, якими було відмовлено у реєстрації податкових накладних, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладених, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 Податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладених податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України і нормами чинного законодавства України чітко визначено настання такої події як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної або визначення в судовому рішенні конкретної дати, яку слід вважати датою реєстрації або скасування реєстрації податкової накладної.
Оскільки спірні рішення визнано протиправними та скасовано, враховуючи зазначені приписи закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні датою їх фактичного отримання контролюючим органом.
При цьому, зобов'язання відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 360/2463/20.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу при розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Про це саме зазначено в частині третій статті 143 КАС України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатським об'єднанням «БАЄРС» та ПП «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 06/04-23 вiд 06 квітня 2023 року.
Згідно з пунктом 2.1. цього Договору Виконавець зобов'язується надати, а Клієнт - прийняти та оплатити правничу допомогу, що складається з представництва інтересів Клієнта у судових органах щодо оскарження рішення про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні, та включає в себе:
2.1.1. правовий аналіз наданих документів для формування правової позиції по справі;
2.1.2. підготовку та подання позовної заяви з додатками про визнання протиправними та скасування Рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні (№ 1 від 03 січня 2023 року, № 3 від 07 січня 2023 року, № 5 від 11 січня 2023 року);
2.1.3. підготовку та подачу необхідних доказів, дослідження доказів, отримання пояснень від інших учасників справи, а також свідків, експертів, спеціалістів (за необхідності);
2.1.4. підготовку та подачу необхідних процесуальних документів (заяв та клопотань, відповідей на відзив, надання пояснень суду, підготовку заперечень проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб);
2.1.5. ознайомлення з протоколом судового засідання, здійснення запису фіксування судового засідання технічними засобами (за необхідності) та отримання копії судового рішення;
2.1.6. забезпечення представництва та участь у судових засіданнях (за необхідності).
До вказаного Договору Сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 11 квітня 2024 року, що визначає перелік додаткових послуг, які Виконавець зобов'язується надати, а Клієнт - прийняти та оплатити.
Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди додаткові послуги полягають в представництві інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції у судовій справі № 320/24844/23, предметом якої є оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні, та включають в себе:
2.1. правовий аналіз наданих документів (зокрема апеляційної скарги та додатків до неї) та формування правової позиції в апеляційному провадженні;
2.2. підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу;
2.3. підготовку та подачу необхідних процесуальних документів (заяв та клопотань, надання пояснень суду, підготовку заперечень проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб);
Пунктом 3 Додаткової угоди встановлено, що договірна ціна (вартість) правничої допомоги, обумовленої в пункті 2 цієї Додаткової угоди, визначається за домовленістю Сторін та становить 5 000, 00 грн (п'ять тисяч гривень, 00 копійок) без ПДВ.
Після фактичного надання послуг, передбачених у Додатковій угоді № 1 від 11 квітня 2024 року, Сторонами 19 квітня 2024 року підписано акт здачі-приймання правничої допомоги, який додатково до наявних матеріалів справи підтверджує надання Виконавцем Клієнту послуг з правничої допомоги на загальну суму 5 000, 00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Пунктом 2 акту Сторони підтверджують, що послуги надані якісно, в установлений термін та у повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20 констатував, що зазначені окремо в акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає, що надані адвокатом види послуг не є окремими процесуальними діями, а такими, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є підтримання рішення суду першої інстанції в апеляційній інстанції.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В даній правовій ситуації колегія суддів вважає, що визначений стороною та його адвокатом розмір гонорару у сумі 5 000, 00 грн є завищеним щодо іншої сторони спору, беручи до уваги конкретні обставини справи.
Зважаючи на заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу, керуючись засадами справедливості та верховенства права, враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, незначну складність справи, незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, розгляд справи судом апеляційної інстанції за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, як наслідок, відсутність проведення судових засідань, відсутність подачі будь-яких документів під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу за перегляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 000, 00 грн, є справедливою та співмірною.
Оскільки апеляційним адміністративним судом здійснено розгляд справи за апеляційною скаргою Державної податкової служби України, яка залишена без задоволення по суті її вимог, то судові витрати на користь позивача присуджуються за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року - без змін.
Заяву представника приватного підприємства «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» - адвоката Багрій Ігоря Олександровича про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу задовольнити частково.
Стягнути на користь приватного підприємства «Виробничо торгова компанія «Електро-Континент» (адреса: 08153, Київська область, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 23, квартира 87, код ЄДРПОУ 35416619) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені витрати на правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000, 00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Файдюк В.В.
Штульман І.В.