Справа № 580/12972/24 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
03 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Файдюка В.В., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1/ГУ ПФУ в м. Києві), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2/апелянт/ГУ ПФУ в Рівненській області) з вимогами:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області та ГУ ПФУ в м. Києві щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці в частині визначення стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, як 21 рік 4 місяці 10 днів, а не 24 роки 4 місяці 10 днів;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Рівненській області та ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, визначивши стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, як 24 роки 4 місяця 10 днів;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 16 серпня 2024 року з урахуванням стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, як 24 роки 4 місяця 10 днів, та виплатити перераховану суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 16 серпня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивачка обґрунтовувала вимоги тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 13 серпня 2024 року № 2448/0/15-24 офіційно визначено загальний стаж роботи, який дає право на відставку та довічне грошове утримання, зокрема з включенням до такого стажу додаткових трьох років роботи за спеціальністю юриста, що прямо відповідає вимогам частини другої статті 126 Конституції України. Саме цей стаж є обов'язковою підставою для визначення розміру довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і будь-які інші підрахунки з боку Пенсійного фонду є протиправним втручанням у виключну компетенцію ВРП. Відповідачами неправомірно зменшено розмір призначеного довічного грошового утримання з 58 % до 52 %, оскільки при його обчисленні орган ПФУ безпідставно не врахував стаж, встановлений рішенням ВРП, та застосував інший відсоток, виходячи лише з кількості років перебування на посаді судді без урахування правничого стажу. Крім того, дії відповідача суперечать положенням статті 126 Конституції України, статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, а також правовим позиціям Конституційного Суду України (рішення від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016) та Верховного Суду (зокрема постанови від 08 вересня 2022 року у справі № 380/10696/21 та від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21), якими гарантовано збереження рівня судового утримання та заборонено зниження гарантій матеріального забезпечення суддів.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 16 вересня 2024 року № 930040325369 в частині не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, визначивши стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, як 24 роки 4 місяця 10 днів.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 16 серпня 2024 року з урахуванням стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, як 24 роки 4 місяця 10 днів, та виплатити перераховану суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 16 серпня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484, 48 грн.
Суд першої інстанції, приймаючи таке рішення, виходив з того, що встановлення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення довічного грошового утримання, є виключною компетенцією Вищої ради правосуддя, а тому орган Пенсійного фонду не має повноважень самостійно переглядати чи змінювати визначений ВРП стаж судді. В свою чергу, рішенням Вищої ради правосуддя від 13 серпня 2024 року № 2448/0/15-24 стаж ОСОБА_1 , який дає їй право на відставку, визначено як 24 роки 4 місяці 10 днів, з урахуванням трирічного стажу роботи в галузі права, необхідного для призначення на посаду судді. У зв'язку з цим ГУ ПФУ в Рівненській області, приймаючи рішення від 16 вересня 2024 року № 930040325369, неправомірно виключило ці три роки із загального стажу, що призвело до заниження розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача. Така дія Пенсійного фонду була визнана протиправною, оскільки прийнята не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, зокрема статтями 126 та 142 Конституції України, положеннями Закону №1402-VIII та рішеннями Конституційного Суду і Верховного Суду з аналогічних правовідносин. Водночас, позовні вимоги до ГУ ПФУ в м. Києві не підлягають задоволенню, оскільки цей орган здійснював виключно прийом і обробку документів за принципом екстериторіальності, без прийняття рішення по суті про призначення та розмір довічного грошового утримання. Саме ГУ ПФУ в Рівненській області виступає належним суб'єктом владних повноважень, уповноваженим ухвалювати спірні рішення, і саме до цього органу слід було заявляти вимоги.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Рівненській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначило, що суд не врахував норми статей 137 та 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», неправильно витлумачив підстави для зарахування трьох років професійного стажу до суддівського стажу позивачки. Пенсійний орган наполягає, що до стажу, який враховується при призначенні довічного грошового утримання, можуть включатися лише періоди роботи на визначених законом суддівських посадах, і робота в сфері права (три роки), на думку апелянта, таким періодом не є. Крім того, скаржник зазначає, що призначення та обрахунок пенсії позивачу здійснювалися з дотриманням вимог чинного законодавства та на підставі поданих документів, а відсутність підстав для зарахування додаткових періодів підтверджується положеннями Закону № 1402-VIII і внутрішніми нормативними актами ПФУ.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що рішенням Вищої ради правосуддя від 13 серпня 2024 року № 2448/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У вказаному рішенні зазначено, що згідно з копією трудової книжки після здобуття вищої освіти ОСОБА_1 із 07 червня 1997 року до 14 жовтня 1997 року займала посаду помічника голови Ясинуватського міського суду, із 15 жовтня 1997 року до 31 березня 1999 року займала посаду консультанта з правових питань Ясинуватської міської ради народних депутатів, із 01 квітня 1999 року до 14 січня 2002 року займала посаду головного спеціаліста - юрисконсульта Ясинуватської міської ради народних депутатів, із 15 січня 2002 року до 03 квітня 2003 року займала посаду завідувача юридичного відділу Ясинуватської міської ради народних депутатів.
Вища рада правосуддя констатувала, що наведене свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, додатково 3 років роботи в галузі права, які вимагалися законом для призначення на посаду судді.
За результатами дослідження доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, про обрання на посаду судді, копії трудової книжки, довідки про роботу на посаді судді, Вища рада правосуддя встановила, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 21 рік 4 місяці 10 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Наказом голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року № 41 к/гс ОСОБА_1 відрахованл зі штату суду.
Шостим апеляційним адміністративним судом видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23 серпня 2024 року № 02.7-36/145 та розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання від 23 серпня 2024 року №02-.7-36/146.
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення довічного грошового утримання та пакетом документів згідно з розпискою-повідомленням.
За принципом екстериторіальності ця заява розглянута ГУ ПФУ в Рівненській області та за результатами її розгляду прийнято рішення від 16 вересня 2024 року № 930040325369 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 52 % грошового утримання судді, з урахуванням страхового стажу (повний) 49 років 2 місяці 27 днів, у тому числі, судді - 21 рік 4 місяці 13 днів.
Позивачка, не погоджуючись з вказаним рішенням в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, визначивши стаж роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, як 21 рік 4 місяці 10 днів, а не 24 роки 4 місяці 10 днів, звернулася до суду з позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Оскільки оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Рівненській області в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII установлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2509-VIII), до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
З матеріалів справи слідує, що на момент прийняття Вищою радою правосуддя рішення від 13 серпня 2024 року № 2448/0/15-24 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII діяла в редакції Закону № 2509-VIII.
Таким чином, позивачці до стажу роботи на посаді судді, що враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додатково зараховується стаж роботи, вимога щодо якого визначалась законом та надавала право на призначення на посаду судді.
Зазначена позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованому у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19, в якій Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання обґрунтованості зарахування/не зарахування судді, призначеному (обраному) до набрання чинності Законом № 2509-VIII, до стажу його роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, зазначила наступне: «виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи)».
Необхідність зарахування до суддівського стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, також підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 та Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 560/499/19.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась, зокрема у постанова від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16-а, від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21 та від 08 вересня 2022 року у справі № 380/10696/21, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме Вища рада правосуддя є єдиним органом, уповноваженим встановлювати стаж роботи на посаді судді для цілей прийняття відставки та призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Визначений Вищою радою правосуддя стаж є обов'язковим для врахування під час обчислення та виплати відповідних сум грошового утримання, що узгоджується з усталеною судовою практикою та правовими позиціями Верховного Суду.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 13 серпня 2024 року № 2448/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, становить 24 роки 4 місяці 10 днів, з яких: 21 рік 4 місяці 10 днів - робота на посаді судді, 3 роки - стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та який надає право для призначення на посаду судді.
Враховуючи викладене, зважаючи на протиправність відмови органу Пенсійного фонду у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову у відповідній частині.
Щодо зобов'язальної частини позовних вимог, колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлену протиправність дій відповідачів щодо невірного обрахунку позивачу стажу роботи на посаді судді та наявність у позивача права на врахування додаткових трьох років стажу (досвіду) роботи у сфері права, зазначені вимоги є похідними та підлягають задоволенню.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Файдюк В.В.
Штульман І.В.