Справа № 750/2606/25
02 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Беспалова О.О., Мельничука В.П.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2025 року, суддя Косенко О.Д., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, в якому просила скасувати постанову серії ЧН №001222 від 13.02.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 175 КУпАП та закрити провадження по справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Також позивачка зазначає, що працює в Чернігівському дошкільному навчальному закладі № 2 Чернігівської міської ради Чернігівської області на посаді завідуючої. Будівля закладу є комунальною власністю Чернігівської міської ради та перебуває на балансі Управління освіти Чернігівської міської ради. Заклад не є розпорядником коштів, не має власного банківського рахунку та не веде бухгалтерського обліку.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Скасувати постанову державного інспектора з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки Чернігівського району ЧРУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області Ширая Євгенія Петровича від 13.02.2025 серії ЧН № 001222 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 175 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 175 КУпАП закрито.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 лютого 2025 року комісією у складі представників Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, позивача, Чернігівської міської ради, ЧРУП ГУНП в Чернігівській області та Чернігівської міської військової адміністрації проведено комплексне обстеження укриття об'єкта захисних споруд цивільного захисту: найпростіше укриття, розташованого за адресою; м. Чернігів, вул. Народного Руху, 6А, за результатами якого складено акт обстеження об'єкта фонду захисних споруд цивільного захисту № 36 (а.с. 26-34).
У складеному акті зафіксовано як порушення те, що укриття не обладнано системою протипожежного захисту (системою протипожежної сигналізації та системою керування евакуюванням людей в частині оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку руху). Зазначені порушення необхідно усунути до 11.04.2025.
Також 13 лютого 2025 року, державний інспектор з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки Чернігівського району ЧРУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області Ширай Євгеній Петрович склав стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення серія ЧН№ 001223 (а.с. 35-36).
13 лютого 2025 року, державний інспектор Ширай Євгеній Петрович виніс постанову серії ЧН № 001222 про накладення на позивача адміністративного стягнення за статтею 175 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн (а.с. 37-38).
У постанові про накладення адміністративного стягнення, яка відтворює зміст протоколу в частині виявленого правопорушення та його кваліфікації, зазначено, що 13 лютого 2025 року о 1l год. 10 хв. при проведенні комплексного обстеження об'єкта фонду захисної споруди цивільного захисту (найпростіше укриття) Чернігівського дошкільного навчального закладу № 2 Чернігівської міської ради Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, вул. Народного руху, 6А встановлено, що завідувач Чернігівського ДНЗ № 2 ЧМР Чернігівської області ОСОБА_1, будучи відповідальною посадовою особою за стан утримання та експлуатацію найпростішого укриття (підвального приміщення), порушила вимоги «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених наказом МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року, а саме:
1. Підвальне приміщення (найпростіше укриття) не обладнано системою протипожежного захисту (системою протипожежної сигналізації) (пункт 5 розділу II Вимоги щодо утримання та експлуатації об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженого наказом МНС України від 9 липня 2018 року № 579, пункт 1.2. глави 1 розділу V ППБУ; пункт 7.3 таблиці А.1 додатку А ДБН В. 2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
2. Підвальне приміщення (найпростіше укриття) не обладнано системою протипожежного захисту (системою керування евакуюванням людей в частині системи сповіщення про пожежу та покажчиків руху напрямку) (пункт 5 розділу II Вимог, пункт 1.2. глави 1 розділу V ППБУ, пункт 5.1 таблиці Б.1 додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протипраною, з метою відновлення порушеного права, позивачка звернулась з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 175 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання протипожежної, аварійно-рятувальної та іншої спеціальної техніки або засобів протипожежного захисту не за призначенням.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать: сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
У частині другій статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення - будівлі, споруди чи їх окремі частини, призначені для використання за основним функціональним призначенням з метою забезпечення суспільних або господарських потреб, а також мають відповідні захисні властивості та спроектовані, побудовані або пристосовані таким чином, щоб забезпечити умови для тимчасового перебування людей у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров'ю під час надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів. Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, первинні (мобільні) та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту, є об'єктами такого фонду, мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення і належать до засобів колективного захисту. В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення та виготовлення (монтування) первинних (мобільних) і облаштування найпростіших укриттів, а також (у разі потреби) відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту. Найпростіше укриття - це цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій створені умови для тимчасового перебування людей (не менше 48 годин) у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров'ю з метою зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.
Отже, найпростіше укриття є складовою фонду захисних споруд цивільного захисту.
Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку визначає Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок № 138).
Питання утримання та експлуатації фонду захисних споруд цивільного захисту врегульовано Вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 (далі - Вимоги № 579).
Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697, встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд та є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами державної влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Згідно з частинами першою, другою статті 64 Кодексу цивільного захисту України державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки - це діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спрямована на виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання, крім суб'єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами.
Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо суб'єктів, визначених статтею 65 цього Кодексу, здійснює заходи державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки шляхом проведення планових та позапланових перевірок земельних ділянок, будинків, будівель, споруд, у тому числі тих, що будуються, їх комплексів та/або частин будь-якого призначення та будь-якої форми власності (далі - об'єкти нагляду).
Статтею 17-1 Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
Згідно з частиною другою статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, серед іншого, здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами, визначеними статтею 65 цього Кодексу та складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов'язкові для виконання розпорядчі документи.
Положення про Державну службу з надзвичайних ситуацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052).
Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 1052).
Частиною першою статті 19 Кодексу цивільного захисту України передбачені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту до яких, крім іншого, віднесено: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; взаємодія з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо виконання завдань цивільного захисту; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.
Згідно з частиною третьою статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб'єкта господарювання, а щодо фізичних осіб - підприємців - особисто.
Відповідно до пункту 21 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Згідно з частиною третьою статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб'єкта господарювання, а щодо фізичних осіб - підприємців - особисто.
Отже, Кодексом цивільного захисту України передбачено функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, яка згідно із Положенням про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 № 11, є сукупністю органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.
Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів щодо проектування та будівництва об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту та пристосування інших об'єктів для укриття населення може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел. Утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.
Пунктом 9 Порядку № 138, зокрема, передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
Згідно із пунктом 11 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об'єктів фонду захисних споруд, крім об'єктів, що мають перебувати в постійній готовності.
У пункті 3 Порядку № 138 визначено, що балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об'єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Вимог № 579 споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.
Балансоутримувач за нормами цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII Вимог № 579).
Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що основним критерієм розмежування повноважень та відповідальності у сфері додержання вимог законодавства щодо утримання фонду захисних споруд цивільного захисту між особами, які фактично використовують чи утримують такі споруди, незалежно від правової підстави такого користування, є перебування об'єкта на балансовому рахунку. Отже, особою, яка зобов'язана забезпечувати утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд, є саме балансоутримувач, тобто власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Обов'язок утримання таких об'єктів у стані, який відповідає нормативним вимогам безпосередньо кореспондується з наявністю відповідних фінансових можливостей (за рахунок власних коштів), що випливає із формулювання частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України.
Як убачається із матеріалів справи, підставі наказу №21 від 14.02.2003 начальника Управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області, позивача було призначено на посаду завідуючої Чернігівського дошкільного навчального закладу № 2 з 14.02.2003 в порядку переведення з ДНЗ № 5 (а.с. 11).
Згідно з довідкою Управління освіти Чернігівської міськради від 24.02.2025 в №01-048/12 (а.с. 12) засновником ДНЗ №2 є Чернігівська міська рада, вищестоящим органом управління закладом є Управління освіти і науки Чернігівської міської ради. Будівля в якій розміщений заклад, включаючи підвальне приміщення, яке має статус найпростішого укриття, є комунальною власністю Чернігівської міської ради і перебуває на балансі Управління освіти і науки Чернігівської міської ради. Заклад не є розпорядником коштів, не має власного банківського рахунку та не веде бухгалтерського обліку.
Відповідно до Статуту Чернігівського дошкільного навчального закладу №2 Чернігівської міської ради Чернігівської області, затвердженого наказом начальника управління освіти Чернігівської міської ради від 05.11.2009 року №466, зокрема пункту 10.3, за рішенням Чернігівської міської ради бухгалтерський облік може здійснюватися через централізовану бухгалтерію управління освіти. Відтак, зазначений заклад дошкільної освіти не має власних банківських рахунків, а бухгалтерський облік здійснюється через централізовану бухгалтерію управління освіти Чернігівської міської ради. Розпорядження бюджетними коштами, які виділяються з бюджету громади на утримання закладу, здійснюється управлінням освіти Чернігівської міської ради через відкриті в територіальних органах державної казначейської служби України розрахункові рахунки.
Згідно з пункту 9.1. Статуту, майно дошкільного закладу складають основні засоби та інші матеріальні цінності (будівлі, споруди, комунікації, інвентар, обладнання, спортивні та ігрові майданчики тощо), вартість яких відображено на балансі управління освіти. Майно, яке закріплено за закладом освіти, перебуває у користуванні управління освіти Чернігівської міської ради на праві оперативного управління відповідно до Договору на закріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова на праві оперативного управління від 07.06.2012.?Підставою для передачі Уповноваженим органом, в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, користувачеві, в особі управління освіти Чернігівської міської ради, майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова для здійснення некомерційної господарської діяльності, є рішення Чернігівської міської ради від 30.03.2012 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Чернігова» (19 сесія 6 скликання). У зазначеному Договорі зазначено інформацію про назву підрозділу за яким визначено приналежність переданого майна. Підвальне приміщення, яке розміщене в будівлі, закріпленою за Чернігівським дошкільним навчальним закладом №2 Чернігівської міської ради Чернігівської області, окремо в бухгалтерських документах не обліковується, оскільки є частиною будівлі закладу освіти.
Оскільки бухгалтерський облік здійснюється централізованою бухгалтерією управління освіти Чернігівської міської ради, облік майна, ведення господарських та фінансових операцій, які відображені в меморіальних ордерах та головній книзі бухгалтерського обліку, нарахування зносу та оформлення інших бухгалтерських документів здійснюється управлінням освіти, а майно, яким користується заклад, закріплюється за ним на підставі договорів матеріальної відповідальності. Повноваження щодо розпорядження зазначеним майном належать власнику - Чернігівській міській раді.
Відповідно до копії Договору на закріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова на праві оперативного управління від 07.06.2012, укладеного між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та Управлінням освіти Чернігівської міської ради, до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Чернігова, переданого в оперативне управління Управління освіти Чернігівської міської ради входять основні засоби, у тому числі двоповерхова будівля, належні ДНЗ № 2, по вул. Ціолковського (на даний час Народного Руху) буд № 6 (а.с.85-95).
Пунктом 4.5 розділу 4 «Обов'язки користувача» Договору визначено, що користувач майном (Управління освіти і науки Чернігівської міської ради) зобов'язаний дотримуватися протипожежних правил, вимог, стандартів, а також виконувати приписи і постанови органів державного пожежного нагляду. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту, зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням.
Фактична передача будівлі ДНЗ № 2 в оперативне управління підтверджується актом приймання-передачі майна від 27.06.2021 (а.с. 96-104).
Так, згідно з пунктом 5 розділу І Правил пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15.08.2016 № 974 (далі - Правила № 974), забезпечення пожежної безпеки в закладах та установах покладається на їх власників або уповноважені ними органи, керівників (ректори, директори, начальники, завідувачі) (далі - керівники навчальних закладів та установ), керівників структурних підрозділів (факультети, кафедри, лабораторії, навчальні кабінети, цехи, склади, бібліотеки, архіви, майстерні тощо) відповідно до законодавства.
Разом з тим, дотримання правил пожежної безпеки саме на об'єктах фонду захисних споруд у частині визначення відповідальної за це особи, має окреме правове регулювання, пов'язане з особливим їх призначенням, складністю та специфічними вимогами до обладнання таких об'єктів, які потребують, щоб відповідальний орган або особа мали реальні механізми та можливості забезпечення їх дотримання.
Положення пункту 5 розділу І Правил пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України (далі - Правила № 974) не суперечить статті 32 Кодексу цивільного захисту України, оскільки передбачає альтернативну відповідальність як власників, так і уповноважених ними органів, або керівників закладів, керівників структурних підрозділів.
Саме для того, щоб розмежувати обов'язки і відповідальність конкретних органів та посадових осіб з числа вказаних вище, необхідно під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення з'ясовувати обставини, які є складовою об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, а саме: у кого на балансі перебуває споруда цивільного захисту, хто несе відповідальність за обладнання вказаної споруди системами протипожежного захисту, з яких джерел такі роботи фінансуються, ким мають виконуватися та чи була реальна можливість, фінансові та технічні спроможності у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснити ефективні заходи щодо виявлення та усунення порушень.
Як слідує з аналізу норм законодавства та досліджених матеріалів справи, орган місцевого самоврядування - Чернігівська міська рада, яка одночасно є власником захисної споруди, а також уповноважений нею орган - Управління освіти Чернігівської міської ради, який є її балансоутримувачем, наділені повноваженнями, мають власні кошти та зобов'язані в силу прямих вказівок закону забезпечувати утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням, у тому числі шляхом обладнання їх відповідними системами протипожежного захисту.
Колегія суддів звертає увагу на те, що для покладення на конкретну особу адміністративної відповідальності, недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані.
Зважаючи на специфіку створення та функціонування захисних споруд, директор навчального закладу має вкрай обмежені повноваження, а також не наділений фінансовими та технічними можливостями для ефективного забезпечення дотримання протипожежних вимог на цих об'єктах, а тому у даному випадку не повинен нести відповідальність за порушення правил пожежної безпеки.
Державний інспектор з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки перед складанням постанови про накладення адміністративного стягнення на позивачку мав з'ясувати межі її компетенції.
При цьому, статус найпростішого укриття, як складової фонду захисних споруд, підвальне приміщення отримало лише у 2022 році, що не заперечується відповідачем. З моменту створення укриття комісією, до якої входили представники відповідача, проводилися систематичні огляди цього укриття, про що складалися акти про можливість використання об'єкта для укриття від 13.07.2022, 15.11.2023, 04.03.2024, 15.05.2024, 12.08.2024, 05.11.2024. У кожному з актів зазначалося: « 9. Справність систем зв'язку та оповіщення: в наявності радіоточки, інтернет; 10. Протипожежний стан: автоматичні системи пожежогасіння та сигналізації не передбачені проектом».
Вищевказане свідчить про відсутність у діях позивача суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, адже у неї були відсутні жодні підстави ставити під сумнів висновки фахівців, вказані у актах.
Окрім того, відповідно до п. 8.1. розділу 8 Статуту Чернігівського дошкільного навчального закладу №2 Чернігівської міської ради Чернігівської області Управління дошкільним закладом здійснюється засновником, виконачим комітетом Чернігівської міської ради, Управлінням освіти Чернігівської міської ради, тоді як згідно пункту 8.7. завідувач дошкільного закладу забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм правил технічної безпеки, вимог безпечної життєдіяльності дітей і працівників.
Разом з тим, з вищезазначених актів перевірки слідує, що підвальне приміщення дошкільного закладу рекомендоване до використання для укриття населення як найпростішого укриття.
Водночас, будь-яких доказів (наказів, розпоряджень, тощо), які б покладали обов'язки саме на ОСОБА_1 як завідуючої дошкільного навчального закладу № 2 Чернігівської міської ради Чернігівської області щодо утримання найпростішого укриття для населення матеріали справи не містять.
За визначенням, що міститься у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вказане вище свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем не надано суду беззаперечних доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, виконання посадовою особою дій у дотримання вимог статті 280 КУпАП, забезпечення всебічного та повного з'ясування обставин, що підлягають встановленню та дослідженню при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
За положеннями статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 175 КУпАП.
При цьому, колегія суддів враховує, що недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення. Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.
Водночас, забезпечення таких прав має бути здійснене у правовий спосіб, у межах наданих відповідним державним органам повноважень та не за рахунок порушення прав осіб, які притягуються до відповідальності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови державного інспектора з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки Чернігівського району ЧРУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області Ширая Євгенія Петровича від 13.02.2025 серії ЧН № 001222 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 175 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2025 року, оскільки рішення суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Мельничук В.П.
Постанову виготовлено: 02 липня 2025 року.