Провадження 2-а/557/11/2025
Справа 570/1723/25
19 червня 2025 року
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Пацка Д.В.
секретар судового засідання Довгалець Н.М.
справа №570/1723/25
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Головне управління Національної поліції України в Рівненській області в особі відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Гоща в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області в особі відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Стислий виклад позиції сторін по справі
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області в особі відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області (надалі - відповідач) про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що постановою серії ЕНА №4361223 від 26.03.2025 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за те, що 26.03.2025 о 19:39 год. по вул. Незалежності, 80 в селищі Гоща, водій керував транспортним засобом, в якого в темну пору доби був неосвітлений номерний знак, чим порушив п. 2.9 в) ПДР України.
Зокрема вказує, що 26.03.2025 року перебуваючи в робочому відрядженні від ПП «Генріх» па службовому автомобілі «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , з дотриманням всіх правил дорожнього руху із ввімкненими освітлювальними приладами.
На початок руху у автомобіля жодних несправностей не було та всі пристрої працювали в справному режимі, але під час руху транспортного засобу по автодорозі з незадовільним покриттям освітлення заднього номерного знаку вийшло з ладу з причин, які не залежали від волі водія, а відповідно без наявності в його діях умислу. Вказану технічну несправність позивач одразу усунув на місці її виявлення, після чого продовжив рух транспортним засобом.
За вказаних обставин, позивач просить скасувати постанову серії ЕНА №4361223 від 26.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відзив на позовну заяву із зазначеннями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову відповідачем не подано.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 14.04.2025 справу про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі передано за підсудністю до Гощанського районного суду Рівненської області.
Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 04 червня 2025 дана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку ст. 286 КАС України.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Подано заяву, відповідно до якої просить суд розглянути справу у його відсутності, вказує, що позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача у судове засіданні не з'явився.
Інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії №4361223 від 26.03.2025 вказано, що 26.03.2025 о 19:39 год. по вул. Незалежності, 80 в селищі Гоща, водій керував транспортним засобом, в якого в темну пору доби був неосвітлений номерний знак, чим порушив п. 2.9 в) ПДР України, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення, передбачене у вигляді штрафу розміром 1190 гривень.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником автомобіля марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 від 06.09.2019 є ПП «ГЕНРІХ».
Позивач ОСОБА_1 в поданому позові вказує, що рішення суб'єкта владних повноважень від прийняте передчасно та у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін
Дослідивши всі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ (редакція від 05.01.2025), встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (далі - Інструкція № 1395).
Згідно з п. 9 - 10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
За змістом статті 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 31.3 б) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частина ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Якщо ж поліцейський встановив докази, які вказують на вчинення правопорушення та посилається на них, водій має право ознайомитися з цими доказами, навіть якщо це відеозапис нагрудної камери інспектора. А якщо працівник поліції відмовився надати водію для ознайомлення такий відеозапис, можна вважати, що такого доказу не існує.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Здійснюючи розширений аналіз ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, на адресу суду подав відзив, однак не представив суду достатніх та належних доказів підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надав документів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Разом з тим, згідно з ст. 1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
З наведених обстави суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова серії ЕНА №4361223 від 26.03.2025 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Окрім зазначеного вище суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача.
Відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності.
У разі невиконання цього обов'язку суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у судовому засіданні.
Таким чином, судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1211, 20 гривні, що підтверджується квитанцією, зокрема вони підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Одночасно, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Витрати за надання правничої допомоги підтверджені належними доказами, а саме позивачем надано Договір про надання юридичних послуг № 0504202508 від 05.04.2025 року, квитанція про оплату від 05.04.2025 12200 грн., Акти приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025 на суму 5000 грн., від 10.04.2025 на суму 7000 грн., у якому здійснено детальний опис наданих робіт (правовий аналіз ситуації, підбір нормативно-правових актів, розробка плану і стратегії подальших дій, підготовка позовної заяви, аналіз практики розгляду аналогічних справ, підготування необхідних додатків та документів).
Разом з цим, суд вважає заявлену суму витрат на правничу допомогу в розмірі 12200 грн. явно завищеною для даної категорії справ.
При цьому, суд звертає увагу, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не є складними. Водночас це не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Навіть у справах незначної складності та у справах, де відсутні грошові санкції, особа не може бути обмежена у можливості звернутися за правничою допомогою, а у подальшому до суду для захисту своїх порушених прав. Разом з тим, вона не може розраховувати, що сума витрачених коштів буде їй відшкодована судом у повному обсязі без урахування вищевказаних обставин.
У даному випадку саме позивач має визначити, чи готовий він витратити на правничу допомогу суму коштів, не отримавши їх відшкодування у повному обсязі. На ці обставини має звертати увагу і адвокат при наданні консультації клієнту.
Отже, слід дійти висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.
Судом враховується, що предметом розгляду у даній справі є встановлення правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, а також те, що дана адміністративна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, як справа незначної складності (малозначна справа), у вказаній категорії справ є значна стала судова практика, а позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та інших документів у даній справі вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, тому суд дійшов висновку, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 1 000 грн., який є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
За таких обставин на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (ЄДРПОУ 40108761) в розмірі 1 000 грн. 00 коп., у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Керуючись ст.ст. 244 - 246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області в особі відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4361223 від 26.03.2025, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, з застосуванням на підставі ст. 36 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення, передбачене у вигляді штрафу розміром 1190 гривень, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (ЄДРПОУ 40108761) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. 00 коп.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гощанський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНКОПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції України в Рівненській області, місцезнаходження: 33028, Україна, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Хвильового, будинок, 2, в особі відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області. ЄДРПОУ 40108761.
Суддя Д.В. Пацко