Справа № 555/2795/24
Номер провадження 2/555/695/24
19 червня 2025 року м.Березне
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді Мельничук Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук С.Я.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача- ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Цісар І.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 звернулася із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та права власності на спадкове майно. Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які одружилися у 1996 році. Вони спочатку проживали у житловому будинку її баби ОСОБА_5 , який на даний час має адресу: АДРЕСА_1 . У довідці виконавчого комітету Городищенської сільської ради народних депутатів від 26.08.1983 року №739 до складу сім'ї батька ОСОБА_3 належали: мати ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_6 . Згідно рішення виконавчого комітету Городищенської сільської ради народних депутатів Березнівського району №40а від 23.08.1983 року батьку позивачки ОСОБА_3 було дозволено будівництво житлового будинку у с.Городище Березнівського району (поруч з тим, де вони жили на той час). Далі батько оформив відповідну технічну документацію у технічному бюро Березнівського райвиконкому. Проектом забудови, погодженим районним архітектором С.Клімовим, було передбачено ведення будівництва на площі 1150 кв.м. Даний будинок за адресою: АДРЕСА_2 , батько збудував у кінці вісімдесятих років (1988-1990 роки за обліковими даними по господарського обліку Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області), куди і перейшов проживати із матір'ю позивачки та дітьми. У по господарській книзі №1 с.Городище за 1986-1990 роки обліковувався лише будинок баби ОСОБА_5 , 1960 року побудови, який має на даний час адресу: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки у смт.Березне Рівненської області. Згідно листа старости старостинського округу №7 Березнівської міської ради від 09.05.2024 року №173 ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований за адресою:Рівненська область, Рівненський (Березнівський) район, с.Городище. Крім нього на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані: дружина померлого ОСОБА_4 та його син ОСОБА_6 . В по господарській книзі №8Б с.Городище за 1991-1995 роки житловий будинок без адреси та року побудови, записаний за матір'ю ОСОБА_4 . Площа земельної ділянки під забудовою - 0.12га. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір позивачки ОСОБА_4 у смт.Березне, Рівненської області. Матір хоронила позивачка. Згідно листа старости старостинського округу №7 Березнівської міської ради від 09.05.2024 року №173 ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Крім неї на момент смерті разом з нею за вказаною адресою були зареєстровані: син ОСОБА_6 разом із своєю сім'єю. Після смерті матері позивачка приймала участь у догляді за будинком, обробляла присадибну земельну ділянку. У неї із часу смерті матері і дотепер на руках наявний оригінал Сертифікату акцій у статутному фонді Березнівського ВАТ «Райагрохім», який виданий на ім'я матері ОСОБА_4 . Після смерті позивачка забрала такі мамині речі: килими, дві подушки, покривала. Два матраци на прохання матері відповідачки, віддала їй. У 2004 році брат позивачки ОСОБА_6 розлучився із своєю дружиною ОСОБА_7 . Його дружина із дітьми фактично вибули на постійне проживання у АДРЕСА_3 . Його діти, в т.ч. і відповідачка, не проживали за місцем реєстрації у с.Городище. ІНФОРМАЦІЯ_5 помер брат позивачки ОСОБА_6 у с.Городище Березнівського району Рівненської області. Брата хоронила теж позивачка. Згідно листа старостинського округу №7 Березнівської міської ради від 09.05.2024 року №173 ОСОБА_6 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім нього на момент смерті разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані: бувша дружина ОСОБА_7 , донька померлого ОСОБА_2 , син померлого ОСОБА_8 . Вказує, що фактично більше десяти років брат проживав сам. Ф на день смерті він також жив самотньо. Після смерті брата позивачка закрила будинок на свій замок, користувалася речами домашнього вжитку, оплачувала комунальні платежі. У жовтні 2023 року, маючи намір почати оформлення спадкових прав на батьківський житловий будинок, позивачка звернулася у ЦНАП Березнівської міської ради щодо отримання інформації про оформлення батьками права власності на належне їм майно. Із інформаційної довідки з ДРРП №349716529 від 10.10.2023 року позивачка дізналася про те, що право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розміщений за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Рівненського РНО Трембіцьким В.Я. за відповідачкою ОСОБА_2 на підставі виданого ним свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 161. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186473356204. Із деталізованої інформаційної довідки з ДРРП №368031439 від 01.03.2024 року стало відомо, що первинно право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 01.10.2020 державним реєстратором відділу ЦНАП Березнівськох райдержадміністрації Кондратюком О.В. на підставі таких документів: технічний паспорт, виданий 05.05.2020 року КП «Рівненське обласне БТІ», довідка, видана18.09.2020 року Городищенською сільською радою Березнівського району Рівненської області за №2014. Власники: ОСОБА_6 , розмір частки: 0. Речове право припинено 24.02.2021 року приватним нотаріусом Рівненського РНО Трембіцьким В.Я. Згідно листа старости старостинського округу №7 Березнівської міської ради від 09.05.2024 року №173 на адвокатський запит , адвокату Юсенко А.О. відмовлено у наданні належним чином завіреної копії довідки Городищенської сільської ради №2014 від 18.09.2020, оскільки вона видана у єдиному примірнику заявнику. Зазначає, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами 1988-1990 років побудови за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_4 успадкували в рівних частках, але належним чином не оформили, як спадкоємці за законом першої черги, позивачка та її брат ОСОБА_6 .Щодо спадкування відповідачкою після смерті брата позивачки вказує, що із свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24.02.2021 року приватним нотаріусом Березнівського РНО Трембіцьким В.Я. на ім'я спадкоємця ОСОБА_2 , вбачається, що спадкова справа за її заявою заведена нотаріусом у 2020 році за №97/2020. Тобто, як вбачається, підставою для підтвердження прийняття відповідачкою спадщини після смерті батька стала обставина реєстрації місця проживання (але не фактичного проживання) разом із померлим на час його смерті. Просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом , яке вижане 24.02.2021 року приватним нотаріусом Березнівського РНО Трембіцьким В.Я. на імя спадкоємця ОСОБА_2 за реєстр. №161, спадкова справа №97/2020 та визнати за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , право приватної власності на частину житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами.
Клопотання, процесуальні дії у справі.
28 листопада 2024 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі.
30 грудня 2024 року від представника відповідачки - ОСОБА_9 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить визнати позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та права власності на спадкове майно такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що відповідач ОСОБА_2 не визнає позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , вважає їх необгрунтованими, жодними належними та допустимими доказами не доведеними та такими що не підлягають до задоволення. Позивачка на день смерті своєї матері в будинку за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована не була і там не проживала, а її твердження про те, що вона забрала з будинку речі повсякденного вжитку, мала на руках Сертифікат акцій, закрила будинок на свій замок, оплачувала комунальні платежі не свідчать про те, що вона є спадкоємцем за законом. Твердження Позивачки про те, що після розірвання шлюбу в 2004 році з ОСОБА_7 , її брат 10 років проживав сам, а його бувша дружина з дітьми виїхала в м. Березне, де проживала разом зі своїми дітьми за адресою АДРЕСА_3 , які там же і навчались, не піддається жодній критиці. Зокрема, на спростування цього, слід зазначити, що дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці, в якому з 2004 року нібито проживала бувша дружина ОСОБА_6 , була виділена її матері Рішенням виконкому Березнівської міської Ради лише 30 серпня 2005 року, а його будівництво почалось в 2006 та завершилось лише в 2013 році, отже вона апріорі не могла проживати в м. Березне протягом 10 років після розірвання шлюбу з братом Позивачки - ОСОБА_6 . Крім того, до даного відзиву надано копію свідоцтва серії НОМЕР_1 про закінчення Відповідачкою ОСОБА_10 від 12 червня 2013 року Городищенської загально-освітньої школи. Більше того, як бувша дружина, так і діти ОСОБА_6 (брата Позивачки) до самого дня його смерті підтримували з ним стосунки, що підтвердять в суді свідки зі сторони Відповідачки. Також, буквально за пару днів до смерті її батька, він перебував в м. Березне в будинку бувшої дружини, оскільки вже було вирішено питання про необхідність проведення йому оперативного втручання на серці, що також можуть підтвердити свідки. Позивач не надала жодних доказів про те, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а тому підстав для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом, в тому числі правилами ЦК УРСР (в редакції чинній на час дії правовідносин) немає.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав та обґрунтувань наведених у відзиві.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 збудував батько позивачки - ОСОБА_3 - в кінці 80-х років, де і проживав з матір'ю позивачки ОСОБА_4 і дітьми -Позивачкою та її братом - ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_7 помер батько Позивачки ОСОБА_3 і в будинку залишились проживати її мати - ОСОБА_4 та брат - ОСОБА_6 . Мати Позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на момент її смерті в зазначеному будинку залишився проживати брат позивача ОСОБА_6 разом зі своєю сім'єю. ІНФОРМАЦІЯ_9 помер брат позивачки ОСОБА_6 . На момент його смерті в будинку АДРЕСА_2 були зареєстровані бувша дружина брата - ОСОБА_7 та його діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
У жовтні 2023 року, маючи намір почати оформлення спадкових прав на батьківський житловий будинок, позивач звернулася у ЦНАП Березнівської міської ради щодо отримання інформації про оформлення батьками права власності на належне їм майно. Із інформаційної довідки з ДРРП №349716529 від 10.10.2023 року позивач дізналася про те, що право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розміщений за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Рівненського РНО Трембіцьким В.Я. за відповідачкою ОСОБА_2 на підставі виданого ним свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 161. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186473356204. Із деталізованої інформаційної довідки з ДРРП №368031439 від 01.03.2024 року стало відомо, що первинно право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 01.10.2020 державним реєстратором відділу ЦНАП Березнівськох райдержадміністрації Кондратюком О.В. на підставі таких документів: технічний паспорт, виданий 05.05.2020 року КП «Рівненське обласне БТІ», довідка, видана 18.09.2020 року Городищенською сільською радою Березнівського району Рівненської області за №2014. Власники: ОСОБА_6 , розмір частки: 0. Речове право припинено 24.02.2021 року приватним нотаріусом Рівненського РНО Трембіцьким В.Я.
Позивач звернулася до суду в листопаді 2025 року (тобто більш ніж через 20 років після смерті матері ОСОБА_4 ) з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Відповідачці та визнання права власності на спадкове майно.
Згідно з пунктами 4, 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, даних в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 закінчився до 01 січня 2004 року, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні положення ЦК Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Як зазначено ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
Згідно статті 529 ЦК УРСР діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого при спадкоємстві за законом є спадкоємцями першої черги в рівних частках.
Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Стаття 548 ЦК УРСР встановлює, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до положень статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Тобто, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій у визначений законом строк.
Верховним Судом в постанові від 25 березня 2020 року (справа № 305/235/17) роз'яснено, що згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР, прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
Позивач ОСОБА_1 , після смерті своєї матері ОСОБА_4 - є, відповідно до положень ст. 529 ЦК УРСР, спадкоємцем першої черги.
Після смерті матері позивача ОСОБА_4 залишилось спадкове майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 . Це стверджується записами по господарської книги №8Б с.Городище за 1991-1995 роки та по господарської книги №1 с.Городище за 1996-200 роки.
Після смерті ОСОБА_4 позивач протягом 6 місяців до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР не зверталась (про що вона сама зазначає в позовній заяві), стверджуючи в позові, що фактично вступила в управління спадковим майном.
Разом з тим, з матеріалів позовної заяви слідує, що доказів про те, що позивач фактично вступила в управління майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, суду не надано.
Суду не надано доказів на підтвердження будь-яких дій Позивачкою щодо прийняття спадщини, в тому числі відсутні докази: щодо звернення позивачкою до Городищенської сільської ради з приводу прийняття спадщини, де їй було роз'яснено, що вона фактично вступила в управління спадковим майном і тому вважається такою, що прийняла спадщину; щодо зловживання з боку відповідачки щодо оформлення права на спадщину тощо. Не надано суду й доказів на підтвердження інших дій позивача, які б свідчили про те, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.
Позивачка на день смерті своєї матері в будинку за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована не була і там не проживала, а твердження про те, що вона забрала з будинку речі повсякденного вжитку, мала на руках Сертифікат акцій, закрила будинок на свій замок, оплачувала комунальні платежі не свідчать про те, що вона є спадкоємцем за законом
Як слідує з матеріалів справи:
матір Позивача - ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Крім неї на момент смерті разом з нею за вказаною адресою були зареєстровані: син ОСОБА_6 разом із своєю сім'єю;
син померлої ОСОБА_6 на день смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім нього на момент смерті разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_7 , дочка померлого ОСОБА_11 ;
згідно матеріалів спадкової справи №97/2020 заведеної і зареєстрованої приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Рівненської області Трембіцьким В.Я., 25 вересня 2020 року спадкоємцями за законом , на житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_2 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 є ОСОБА_2 , дочка померлого, яка прийняла спадщину, інших спадкоємців, передбачених чинним законодавством, які претендують на спадщину на зазначене спадкове майно, немає.
дочка померлого, ОСОБА_6 - ОСОБА_11 , після смерті батька, як спадкоємець отримала Свідоцтво про право на спадщину за Законом після смерті ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220, 1223, 1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Після смерті батьків в будинку були зареєстровані та постійно проживали брат Позивачки - ОСОБА_6 зі своєю сім'єю - дружиною та двома дітьми. При цьому Позивачка питання про вступ у спадщину після смерті матері не піднімала, і до нотаріуса із відповідною заявою в межах передбаченого законом терміну не зверталась, хоча відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно роз'яснень, викладених в п.19 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .. ОСОБА_14 , ОСОБА_7 ,, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 зазначили , що спірний житловий будинок належав батькам позивача. В даному житловому будинку проживав брат позивача з сім"єю. В 2016 році брат позивача- ОСОБА_6 помер. Позивач похоронила матір, батька, брата, обробляла земельну ділянку біля будинку. Чи зверталась позивач до нотаріуса свідкам не відомо.
Таким чином, позивач не надала до суду жодних доказів того, що вона фактично вступила в управління спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Оскільки доказів на підтвердження факту вступу в управління спадковим майном позивач суду не надала, підстав вважати, що вона вступила в управління спадковим майном в розумінні ст. 549 ЦК УРСР, немає, тому позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно шляхом вступу в управління спадщиною задоволенню не підлягають.
Також, Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Рівненської області Трембіцьким В.Я. на ім'я спадкоємця ОСОБА_2 за реєстр. №161, спадкова справа №97/2020.
Згідно ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Як зазначено в абзаці 3 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
В постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 Касаційний цивільний суд вказав, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
Оскільки судом підстав щодо задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на спадкове майно позивачкою шляхом вступу в управління спадщиною не встановлено, відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом, мала право на спадкування відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, цим правом Відповідачка скористалася, звернувшись у встановлені законом строки до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, й спадщину нею було придбано, про що їй було видано Свідоцтво про право на спадщину за Законом, у зв'язку з чим підстав щодо визнання вказаного свідоцтва недійсним, суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача і не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3-13, 81, 256, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 .
Суддя: Мельничук Н. В.