Дата документу 01.07.2025Справа № 554/6473/25
Провадження № 1-кп/554/816/2025
«01» липня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12025170420000323 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження №12025170420000323 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
Ухвалою суду від 01 травня 2025 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження та повернення обвинувального акту немає, вказане кримінальне провадження підсудне цьому суду, а тому можливо призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Також прокурор просив проводити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні та скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . Крім того, прокурор заявив цивільний позов в інтересах НСЗУ та Полтавської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування потерпілого, за участю третьої особи - КП «2-А Міська клінічна лікарня ПМР».
Також, в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Клопотання обґрунтовано тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Обґрунтованість подання саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, а саме за злочин, який йому інкримінований, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а тому останній може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин. Крім того, ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою, переїхав з м. Костянтинівка, Донецької області, виказував намір про переїзд на тимчасово окуповану територію. Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків, анкетні дані яких йому відомі, з метою зміни ними показів на його користь, що унеможливить об?єктивний судовий розгляд провадження. Після вчинення злочину ОСОБА_3 зник з місця події та позбувся знаряддя вчинення злочину. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, заперечував проти клопотання прокурора про продовження тримання під вартою. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з забороною залишати місце проживання у нічний час доби. Зазначив, що прокурором не надано доказів, що ОСОБА_3 має намір переховуватись від суду. З місця події він не зникав, а пішов до матері, щоб знайти там свою дружину. На місці пригоди не залишився, так як бачив, що потерпілий міг самостійно пересуватись і пішов додому. Те, що ОСОБА_3 має намір виїхати до м. Костянтинівка Донецької області разом з дружиною і дітьми є лише припущенням прокурора. Інші ризики прокурором також не обґрунтовані. Намірів впливати на потерпілого та свідків обвинувачений не має. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином також не збирається. Як викинув ніж обвинувачений не пам?ятає. Посилання прокурора лише на тяжкість вчиненого злочину, не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Крім того, обвинувачений має міцні соціальні зв?язки, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, родина має статус багатодітної. За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно, до затримання був офіційно працевлаштований. Запобіжний захід у виді тримання під вартою для обвинуваченого ОСОБА_3 є занадто суворим.
Також, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання в порядку п.4 ч.2 ст. 315 КПК України про витребування доказів, а саме вироку Шевченківського районного суду міста Полтави від 28.04.2025 року відносно потерпілого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 125 КК України та постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки обставини встановлені вказаними судовими рішеннями характеризують потерпілого як конфліктну особу, схильну до насилля, а отже свідчать про те, що він міг спровокувати обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, просив, щоб розгляд кримінального провадження здійснювався суддею одноособово. Також просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та підтримав клопотання заявлені його захисником.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника з підстав їх необґрунтованості.
Потерпілий ОСОБА_5 також не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Зазначив, що має намір заявити цивільний позов до початку судового розгляду. Підтримав клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. З приводу клопотання захисника підтримує думку прокурора.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, захисника, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, тому підстави для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України, відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8 ч. 1 ст. 284 КПК України або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення, відсутні.
Кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду міста Полтави згідно правил підсудності, передбачених ст.ст. 32, 33 КПК України.
Підстав для проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.
Визначено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Таким чином, всі питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Таким чином, заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що є достатні підстави для призначення судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, відповідно до ч.5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Згідно ст.314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
З вимог ч. 1 ст. 131 КПК України вбачається, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.
Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Порядок розгляду клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, визначений ст. 201 КПК України.
Вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому раніше застосованого до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд враховує, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. В подальшому вказаний запобіжний захід продовжено ухвалою суду до 07 липня 2025 року.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі. За вчинення інкримінованого кримінального правопорушення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до п?ятнадцяти років.
Тому обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, останній може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин.
Після вчинення злочину ОСОБА_3 зник з місця події та позбувся знаряддя вчинення злочину.
Також обвинувачений ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою, переїхав з м. Костянтинівка, Донецької області, а отже, у разі застосування до нього іншого, більш м?якого запобіжного заходу, може повернутись до свого постійного місця проживання.
Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків, анкетні дані яких йому відомі, з метою зміни ними показів на його користь, що унеможливить об?єктивний судовий розгляд провадження.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то прокурором зазначено, що після вчинення злочину ОСОБА_3 позбувся знаряддя злочину. Разом з тим, на сьогодні досудове розслідування завершено, всі речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення зібрані, а тому суд вважає такий ризик малоймовірним.
Таким чином, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні і суд погоджується з доводами прокурора щодо їх наявності, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, вони свідчать про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.
З урахуванням вимог ч.3 ст. 315 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , обставинам вчинення ним вказаного злочину, вагомості наявних доказів по кримінальному провадженню, тяжкості покарання, що загрожує, у разі визнання його винуватими у кримінальному правопорушенні, особі обвинуваченого, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились.
Крім того, кримінальне провадження по суті не розглядалось, обвинувачений своєї позиції щодо визнання чи невизнання вини не виказував, потерпілі та свідки не допитувались, письмові та речові докази не досліджувались, процесуальні дії з цього приводу судом не здійснювались.
Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м?який, а саме домашній арешт з забороною покидати місце проживання у визначений період часу, то суд зазначає, що посилання захисника на необґрунтованість існування ризиків, суд вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні, які не були спростовані доводами сторони захисту. Доказів зменшення ризиків чи взагалі їх відсутність для застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, суду не надано, а наявність ризиків, що стали підставою для застосування такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою на стадії досудового розслідування, продовжують існувати.
Ті обставини, що обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв?язки, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, до затримання був офіційно працевлаштований судом враховані, але самі по собі ці обставини не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Тому суд вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вказаний запобіжний захід, на думку суду, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо вплине на дотримання розумних строків судового розгляду.
Крім того, вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , зокрема закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, його майнового та сімейного стану, інших даних про його особу, а також наявних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, враховуючи вимоги п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає необхідним не визначати розмір застави, оскільки вважає, що у цьому разі застава, як запобіжний захід, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Щодо клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про витребування доказів, то суд зазначає.
Відповідно до частини 3 статі 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Статтею 315 КПК України визначено перелік питань, які вирішує суд з метою підготовки до судового розгляду, а саме: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з?ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з?ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Таким чином, системний аналіз статей 314, 315 КПК України свідчить, що підготовче судове засідання є обов?язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду, під час якого суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов?язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.
Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження регламентується статтею 349 КПК України.
Під час судового розгляду учасники судового провадження мають право заявляти клопотання у відповідності до вимог ст. 350 КПК України.
Згідно ст. 363 КПК України після з?ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з?ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв?язку з чим має право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з?ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Таким чином, виходячи з системного аналізу норм КПК України, суд вважає, що у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до кримінального провадження відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.
В іншому разі, це було б істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою скасування рішення.
Вказане також відображається і в останніх правових позицій ККС Верховного Суду від 11.07.2024 року у справі № 757/21858/22 та від 26 вересня 2024 року у справі №161/6643/22.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Тому, прийняття рішення про витребування доказів, про які заявляє сторона захисту, вимагає дослідження доказів, що на стадії підготовчого судового засідання не передбачено.
Отже, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вказаного клопотання на ситадіїї підготовчого провадження.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 199, 201, 314-316, 369-372 КПК України,
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12025170420000323 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, на «09» липня 2025 року о 14 годині 30 хвилин в приміщенні Шевченківського районного суду міста Полтави за адресою м. Полтава, вул. Навроцького, 5.
Судовий розгляд проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Доручити Шевченківському районному відділу філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, який знаходиться за адресою: 36022, м. Полтава, пров. Родини Іваненків, 3в, електронна пошта - pl2@probation.gov.ua, скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зеленівка, Чутівського району, Полтавської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Роз?яснити обвинуваченому, що йому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.
Встановити строк надання досудової доповіді до 09 липня 2025 року, направивши її на адресу Шевченківського районного суду міста Полтави.
Зобов?язати представника персоналу органу пробації невідкладно повідомляти суд про наявність або виникнення об?єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді.
Клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 29 серпня 2025 року, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали до 29 серпня 2025 року, включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з триманні під вартою на домашній арешт - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про витребування доказів - відмовити на стадії підготовчого провадження.
Копію ухвали надіслати до ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» Шевченківському районному відділу філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області для складення досудової доповіді для виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.
На ухвалу в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Шевченківського районного суду
міста Полтави: ОСОБА_1