Справа № 539/2616/25
Провадження № 1-кп/539/228/2025
03.07.2025 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду кримінальне провадження №12025170570000272 від 02.05.2025, щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лубни, Полтавської області, громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, перебуваючого на обліку в Управлінні соціального захисту населення ВК Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області як отримувач державної соціальної допомоги інвалідам 3 групи, інвалідність була встановлена до 01.02.2025 року, депутатом не являється, на військовому обліку військовозобов'язаних запасу у ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває, офіційно не працюючого, не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-
12.10.2023 постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/3452/23, яка набрала законної сили 23.10.2023, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.
Крім цього, 30.11.2023 постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 539/5434/23, яка набрала законної сили 11.12.2023, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.
Крім цього, 22.08.2024 постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 539/2744/24, яка набрала законної сили 03.09.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років.
Незважаючи на вище викладене, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 543/3452/23, яка набрала законної сили 23.10.2023, його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом при наступних обставинах.
Приблизно о 14 год. 07 хв. 02.05.2025, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем марки РЕНО КЕНГО, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Віри Роїк, що в с. Войниха, Лубенського району, Полтавської області та був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, які діяли в порядку п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України», для перевірки, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, зазначив, що він був обізнаний про постанови суду, та що його позбавлено права керування транспортними засобами та накладено штрафи, однак продовжував керувати транспортним засобом, можливості оплати штрафи не має, оскільки проживає зі співмешканкою, у якої є троє дітей.
Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_4 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, згідно обвинувального акту, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд за пропозицією прокурора та за згодою учасників судового провадження, з'ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд також дійшов висновку, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб дійти висновку про визнання обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні пред'явленого йому обвинувачення.
Суд вважає, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце та містить склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України і обвинувачений винний у вчиненні цього правопорушення та підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення, оскільки відсутні будь-які підстави для закриття кримінального провадження чи звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.382 КК України, тобто умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, яке у відповідності зі ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів, конкретні обставини провадження; те, що обвинувачений визнав вину; прокурор просив призначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік, та на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, із покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України, які визначить суд; особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, до кримінальної відповідальності притягується вперше; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-невролога не перебуває; скарг на його поведінку за місцем проживання не надходило; обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття; обставини, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України - відсутні.
З урахуванням наведеного та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, наявності обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, визнання вини, розкаяння, та положення ст.50, ч.2 ст.65, 70 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі. Таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та відповідатиме загальним засадам призначення покарання, його меті та принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
Разом з тим, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання не вбачається.
Питання щодо речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись, ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком один рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк один рік з випробуванням та встановити йому іспитовий строк один рік.
На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України на ОСОБА_4 , в період дії іспитового строку, покласти такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, а саме: DVD-R з відеозаписами з боді-камер поліцейських та службового авто - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області, а засудженому у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуюча суддя ОСОБА_1