Справа № 539/2790/25
Провадження № 3/539/761/2025
02 липня 2025 року м. Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Даценко В.М., при секретарі Шрейтер С.О. з участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Землянської Катерини Вячеславівни розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від УПП в Полтавській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , волонтера БО «Міжнародний благодійний фонд «З ВІРОЮ В МАЙБУТНЄ»
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , будучи притягненим до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП, відповідно до постанови серії ЕНА №4141544 від 24.02.2025, повторно протягом року допустив порушення правил керування транспортним засобом.
Так, 06 червня 2025 року о 11 год. 00 хв. на 208 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_2 , який підлягає обов'язковому технічному контролю але своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги п. 31.3.Б ПДР України.
У судовому засіданні представниця ОСОБА_1 - адвокат Землянська К.В. проти притягнення до адміністративної відповідальності не заперечувала, однак просила індивідуалізувати покарання з урахуванням того, що ОСОБА_1 активно займається волонтерською діяльністю, має на утриманні хвору мати і двох неповнолітніх дітей, одразу після допущеного порушення пройшов технічний контроль та сплатив призначений штраф, що свідчить про щире каяття останнього. Прохає врахувати такі обставини та не позбавляти прав ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, оскільки він будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП, згідно постанови ЕНА №4141544 від 24.02.2025, повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Зазначені обставини випливають із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №353057 від 06.06.2025 року, карти обліку адміністративного правопорушення, реєстраційної картки транспортного засобу, довідки №01304-00022 від 26.09.2022 згідно якого дата чергового проходження ОТК не пізніше 26.09.2024 копії постанови серія ЕНА №4141544 від 22.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, відеозапису обставин вчинення правопорушення, письмових пояснень ОСОБА_1 , який свою вину визнав.
Відповідно до пп. «б» п. 31.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
З огляду на викладені вище обставини, суд робить висновок, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.4 ст. 121 КУпАП є повністю доведеною, кваліфікація його дій вірна.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, суд приходить до наступного.
Керуючись ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що обтяжують та пом'якшують відповідальність.
З приводу застосування додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами щодо ОСОБА_1 суд прийшов до такого.
Частина 1 статті 61 Конституції України гарантує кожному, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. А частина 1статті 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Надаючи тлумачення верховенству права Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року у справі №15-рп/2004 зазначив, що "Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність .... Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим ... . Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (абзаци другий, третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
В п. 3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст. 69 КК України у справі про призначення судом більш м'якого покарання, зазначив таке:
- «Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину (абз. 7 та 8 п. п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини);
- встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності» (абз. 6 п. 5 мотивувальної частини).
В ч. 2 п. 3.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 Митного кодексу України має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
В ч. 4 п. 4.2 Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що посутній аналіз наведених норм МК України і КУпАП, що регулюють відносини з притягнення особи до адмінвідповідальності за порушення митних правил, свідчить про те, що загалом ці норми мають розвивати, конкретизувати та деталізувати принципи Основного Закону України, зокрема принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, визначений ч. 2 ст. 61 Конституції України.
В ч. 2 та 3 п. 4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов'язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.
Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб'єкту накладення адмінстягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
В п. 4.5 Рішення Конституційний Суд України визначив, що позбавлення оспорюваним приписом ст. 485 МК України суб'єкта накладення адмінстягнення (митного органу) можливості індивідуалізації адмінстягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи, на думку Конституційного Суду України, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 МК України та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до порушника митних правил.
Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що абз. 2 ст. 485 МК України суперечить ч. 2 ст. 61 Конституції України.
За таких обставин, з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, також враховуючи позитивну характеристику на ОСОБА_1 , який є волонтером БО «Міжнародний благодійний фонд «З ВІРОЮ В МАЙБУТНЄ», в умовах війни докладає максимум зусиль для підтримки військових, переселенців, постраждалих осіб, а також для логістичного забезпечення гуманітарних вантажів, що є критично важливим для забезпечення відповідних потреб на місцях, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та хвору мати, після вчинення правопорушення одразу пройшов технічний огляд автомобіля, щиро покаявся, те, що шкода від правопорушення нікому не завдана, суд вважає за можливе застосувати аналогії закону ст.69 КК України щодо не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Враховуючи дану норму ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 24, 33,34, 40-1, 280, 283, 284, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.4 ст. 121 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі частини другої статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в порядку, визначеному ст. 294 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання законної сили.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко