Єдиний унікальний номер: 378/569/25
Провадження № 2-а/378/22/25
03.07.2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.,
за участю секретаря: Москаленко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі, -
До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 11.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № БЦРТЦК/6/52, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним в особливий період, з 05.02.2025 року направлений на проходження військово-лікарської комісії та не пройшов її у встановлений строк, передбачений п. 2.8.6 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за що передбачено за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення - штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить: 17000,00 грн.. Свою вину позивач категорично заперечує та з вказаною постановою не погоджується в повній мірі, про що неодноразово наголошувалось позивачем, як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення так і при розгляді справи, однак вказані доводи залишені без уваги відповідачем з огляду на упереджене ставлення. Водночас, стороні позивача не вдається встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 3 ст. 210 КУпАП або ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем в постанові про адміністративне праворушення не зазначено будь-яких доказів, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу інкримінується порушення п. 2.8.6 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Разом з тим, Наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» містить, лише, чотири пункти, серед яких відсутній п. 2.8.6. Крім того, на виконання направлення позивачем пройдено військово-лікарську комісію, відповідно до висновку якої, ОСОБА_1 тимчасово непридатний до 26.06.2025 року. А тривале проходження ВЛК пов'язане з необхідністю отримання додаткових консультацій та обстежень, оперативним втручанням та перебуванням на стаціонарному лікуванні, що також підтверджується копіями медичних документів, які додаються.
Позивач просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № БЦРТЦК/6/52 від 11.04.2025р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП,?провадження по справі закрити.
В судове засідання позивач та його представник не прибули, останній до суду подав заяву про розгляд справи без їх участі та просить задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення тексту повістки, копії ухвали про відкриття та копії позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача за правилами передбаченими ч. 1 ст. 268, ч. 2 ст. 269 КАС України, про причини неявки представника суд не повідомили, відзиву на позовну заяву до суду не подано.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.
Розглянувши справу та дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 31.03.2025 року офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол серії БЦРТЦК/6/ № 52 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним в особливий період, 05.02.2025р. направлений на проходження військово-лікарської комісії та не пройшов її у встановлений строк, передбачений п. 2.8.6 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008р. "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України", чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП (а. с. 14).
11.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № БЦРТЦК/6/52, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (а. с. 13).
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 11.04.2025р. направлений на проходження військово-лікарської комісії та не пройшов її у встановлений строк, передбачений п. 2.8.6 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008р. "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України" в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Всупереч вищевказаним вимогам ст. 256 КУпАП у вищевказаному протоколі серії БЦРТЦК/6/ № 52 про адміністративне правопорушення від 31.03.2025р., на підставі якого винесено оспорювану постанову, зазначено, що відповідальність за вищезазначене правопорушення, передбачена за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тоді як постановою від 11.04.2025р. ОСОБА_1 визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та взятий на облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 (Ставище), що підтверджується копією Додатку 13 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ. Крім того, ОСОБА_1 на підставі ст. 72 графи ІІ розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог постановою ВЛК визнаний тимчасово непридатним до 26.05.2025 (а. с. 15-23).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про слідуюче.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про борону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024р. (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Відповідно до п. 1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок №560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 74 Порядку №560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до п. 2.8.6 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800, строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.
За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як зазначено у вищевказаній оскаржуваній постанові від 11.04.2025р. ОСОБА_1 з 05.02.2025р. по дату винесення даної постанови порушив вимоги до п. 2.8.6 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008, а саме не пройшов ВЛК у встановлений строк (а. с. 13).
Позивач в позові не погоджується з вказаними обставинами, зазначаючи, що він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , при винесенні оскаржуваної постанови, всупереч вимогам КУпАП не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен він у вчиненні такого правопорушення, постанова винесена з порушенням вимог КУпАП. Крім того, тривале проходження ВЛК пов'язане з необхідністю отримання додаткових консультацій та обстежень, оперативним втручанням та перебуванням на стаціонарному лікуванні (а.с. 15-23).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, та не надав на виконання ухвали суду матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В самій оскаржуваній постанові посилання на докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відсутні.
Тому суд позбавлений можливості перевірити, чи надавав 05.02.2025р. відповідач направлення позивачу на проходження медичного огляду ВЛК. Суду не надано також доказів вручення позивачу направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, а спірна постанова таких даних не містить.
Відповідно до пункту 74 Порядку № 560 направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Крім того, матеріали справи не містять доказів реєстрації в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію направлення на проходження медичного огляду ВЛК позивача.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем порушено вимогу пункту 74 Порядку № 560, а саме позивачу не надано направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, на що останній звертає увагу в позовній заяві.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не надав до суду жодних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме порушення вимог п. 2.8.6. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008р.. Разом з тим, як встановлено, 31.03.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а. с. 14).
Суд зазначає, що наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.
Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок, передбачений частиною другою статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.
Наявні документи належним чином не підтверджують вину позивача у вчиненні правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів направлення на проходження медичного огляду ВЛК та порушення ОСОБА_1 термінів проходження військово-лікарської комісії, а наявні в матеріалах справи докази у сукупності не підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, - суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати, провадження по справі відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, наведені в позові, отримали достатню оцінку.
З відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 605, 60 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7 ч. 1, 9 ч. 1, 210 ч. 3, 245, 247, 248, 251, 252, 268, 277-2, 278, 280, 283 ч. 1 ч. 2 ч. 3, 284 КУпАП, ст. ст. 2 ч. 3, 77 ч. 2, 268-272, 286 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № БЦРТЦК/6/52 від 11.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпПА із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Закрити провадження по справі відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р. В. Гуртовенко