Єдиний унікальний № 371/1027/25
Номер провадження № 2-з/371/16/25
"02" липня 2025 р. м. Миронівка
Суддя Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О., розглянувши заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваль Романа Володимировича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про забезпечення позову до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом її конфіскації,
встановив:
Обухівська окружна прокуратура Київської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом її конфіскації.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви керівник прокуратури зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину: №1-733 від 11.04.2016, виданого Миронівською районною державною нотаріальною конторою, набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3222988401:01:207:0014, площею 0,19га, що розташована на території с. Шандра Миронівського району, про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29260097 від 14.04.2016; №1-727 від 11.04.2016, виданого Миронівською районною державною нотаріальною конторою, набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 3222988400:03:001:0058, площею 4,01га, що розташована на території Шандрівської сільської ради Миронівського району, про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29257991 від 14.04.2016.
Право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 зареєстровано 11.04.2016, враховуючи положення ст.145 ЗК України вона повинна була здійснити відчуження набутих земельних ділянок у строк до 11.04.2017.
ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутих нею земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом року, у зв'язку з чим такі земельні ділянки підлягають конфіскації за рішенням суду.
Таким чином, прокуратура вважає, що у разі відчуження, поділу/об'єднання земельних ділянок із кадастровими номерами 3222988401:01:207:0014, 3222988400:03:001:0058 або здійснення інших реєстраційних дій відносно них (реєстрації речових прав на нерухоме майно чи похідних від права власності) подальше виконання судового рішення буде неможливе, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, за захистом яких звернулася прокуратура.
З огляду на вищевикладене, на даний час виникла необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3222988401:01:207:0014, 3222988400:03:001:0058 шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред'явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст.150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.3 ст.150 цього Кодексу заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п.3,4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №140/2474/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, вбачається, що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №427144123 від 15.05.2025, за ОСОБА_2 , громадянкою російської федерації 11.04.2016 зареєстровано право власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 3222988401:01:207:0014, площею 0,19 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №342825803 від 15.08.2023, за ОСОБА_2 , громадянкою російської федерації 11.04.2016 зареєстровано право власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 3222988400:03:001:0058 площею 4,01 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області.
З заяви вбачається, що підставою звернення прокурора до суду є те, що ОСОБА_2 , як громадянка російської федерації, набувши і зареєструвавши право власності на вказані земельні ділянки, упродовж року після набуття права власності не здійснила дій з її відчуження, тому цим порушено вимоги законодавства України.
Таким чином, суд переконався у тому, що між сторонами існує спір відносно права власності на земельні ділянки, з кадастровими номерами 3222988401:01:207:0014, 3222988400:03:001:0058 та належить відповідачці по справі.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом арешту на земельні ділянки, з кадастровими номерами 3222988401:01:207:0014, 3222988400:03:001:0058, які належать відповідачці.
Зазначений вид забезпечення позову відповідає вимогам ст.150 ЦПК України, є співмірним із заявленими позовними вимогами та гарантує виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Оскільки згідно із п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, накладення арешту на спірне майно не порушує прав володіння та користування вказаним майном і такий захід забезпечення підлягає скасуванню у разі відмови позивачу в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,
постановив:
Заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваль Романа Володимировича про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222988401:01:207:0014 площею 0,19 га, 3222988400:03:001:0058, площею 4,01 га, які належать на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянки російської федерації, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 11.02.2014, видавник відділення УФМС росії по Калінінградській області Світловского міського округу).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя М.О. Кириленко