Справа № 682/2909/24
Провадження №2/367/2334/2025
Іменем України
11 червня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Карабаза Н.Ф.,
при секретарі Андрійченко В.В.,
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 27.09.2022 року, між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 5970203 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за умовами якого, відповідач отримав кредит у розмірі 12000 гривень строком на 363 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування. 26.09.2023 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 26.09./23Ф відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 5970203 від 27.09.2022 року перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». В подальшому, відповідно до умов укладеного договору факторингу від 31.07.2024 року № 31.07/24-Ф, право вимоги за кредитним договором № 5970203 від 27.09.2022 року перейшло до позивача. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги за договором факторингу від 31.07.2024 року № 31.07/24-Ф, заборгованість ОСОБА_1 , становить 27283,20грн., яка складається з 12000,00грн. - заборгованість за кредитом, 15283,20грн. заборгованіть за нарахованими процентами відповідно до умов п.1.4. кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 27.09.2022 року по 17.09.2024 року. Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути на його користь 27283,20грн за вищевказаним договором, а також судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом, згідно чинного законодавства щодо подачі відзиву на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву в якій позов підтримує, просив його задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення та розглядати справу в його відсутності.
Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не подано.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Судом встановлено, що 27.09.2022 20:41:27 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5970203, що підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М373505, у відповідності з п.п.9.6 кредитного договору.
Відповідно до п.п.1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.п.1.3. договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 12 000,00 гривень.
Відповідно до п.п.1.4. договору строк кредиту 363 дні.
Відповідно до п.п.2.1. договору кошти кредиту, надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до п.п. 9.8. договору підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до cт. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 cт. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно даних таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 5970203 від 27.09.2022р., що також підписана сторонами з боку відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М373505 27.09.2022 20:41:27 ( ОСОБА_1 ), дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є 25.09.2023 року, сума кредиту - 12 000,00грн, сума нарахованих процентів 86553,06грн.
З паспорту споживчого кредиту відповідачу ОСОБА_1 була надана інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), де є його електронний підпис у вигляді одноразового ідентифікатора М373505 27.09.2022 20:41:27 ( ОСОБА_1 ).
Згідно картки обліку договору, наданої директором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Довгаль В.В., інформація за укладеним договором № 5970203 від 27.09.2022 року, позичальник ОСОБА_1 : станом на 25.09.2023 року основний борг 12 000,00грн.; проценти: стандартна - 22208,40грн.; штраф - 0,00; пеня - 0,00; прострочка 364 дні; оплата процентів 26.10.2022 року - 6925,20грн.
26 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 26.09/23-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» Права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно витягу з Реєстру прав вимоги за договором факторингу № 26.09/23-Ф Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», отримало право вимоги до відповідача, за договором № 5970203 від 27.09.2022р.
Відповідно до вказаного витягу, заборгованість ОСОБА_1 , становить 27283,20 грн., та складається з заборгованості за основною сумою боргу: 12 000,00грн, заборгованості за стандартними відсотками 15283,20грн.
31 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 31.07/24-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» передає ТОВ «Українські Фінансові Операції» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ ««Українські Фінансові Операції» приймає належні ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» Права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно витягу з Реєстру прав вимоги за договором факторингу № 31.07/24-Ф Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», отримало право вимоги до відповідача, за договором № 5970203 від 27.09.2022р.
Відповідно до вказаного витягу, заборгованість ОСОБА_1 , становить 27283,20 грн., та складається з заборгованості за основною сумою боргу: 12 000,00грн, заборгованості за стандартними відсотками 15283,20грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформапційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмові формі. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Отже, з вище наведених норм та встановлених судом фактичних обставин вбачається, що сторонами з додержанням норм законодавства був укладений спірний договір в електронній формі, узгоджені істотні умови договорів: кредит, проценти за його користування, строк користування, графік погашення кредиту тощо.
Згідно з вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач має заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 597023 від 27.09.2022 року на загальну суму 27283,20 грн. (заборгованість за основною сумою боргу: 12000,00 грн, заборгованість за відсотками - 15283,20 грн.).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування спірними кредитами, в межах визначених сторонами строку кредитування.
Однак, судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебуває з 29.11.2022 року на військовій службі за призовом, під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Північно оперативно-територіалного обєднання Національної гвардії України, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_2 від 22.02.2024 № 1035.
Так, 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасуванняу разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення"Закону України "Про споживче кредитування"доповнено пунктом 6-1, який містить аналогічні положення. Також забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону.
Водночас, відповідно положень п. 15 ст. 14 Закону військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Таким чином, виходячи з вимог вищевказаних Законів, а також зважаючи на те, що відповідач є військовослужбовцем, суд приходить до висновку, що до нього необхідно застосувати норми п. 14 ст.15 Закону та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 12000,00 грн., а нараховані позивачем проценти по в сумі 15283,20 грн. на підставі положень Закону стягненню не підлягають.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається, що 01.08.2024 року між позивачем та адвокатом Дідух Є.О. укладено договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: детальний опис робіт (наданих послуг) № 5970203 від 17.09.2024, акт приймання-передачі наданих послуг № 5970203 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 5970203 від 17.09.2024 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, у ньому вказано опис послуг, який включає: підготовка та подача позовної заяви про стягнгення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 5970203 про наданя споживчого кредиту від 27.09.2022року. Загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 10000 грн.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, задоволення судом позовних вимог, враховуючи, відсутність судових засідань у цій справі; з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 3000,00 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн.
У відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (12000,00 х100:27283,20 = 43,98%), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1065,37 грн. судових витрат по оплаті судового збору (2422,40 х 43,98% : 100% = 1065,37 грн.).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 626, 628, 634 ЦК України, ст. 4, 10, 12, 76, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 281-282, 352 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», код ЄДРПОУ: 40966896 суму заборгованості за договором №5970203 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.09.2022р. в розмірі 12000,00грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», код ЄДРПОУ: 40966896 судовий збір у сумі 1065,37 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», код ЄДРПОУ: 40966896 витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00грн.
В решті частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Н.Ф. Карабаза