Справа № 365/210/25
Номер провадження: 2/365/215/25
іменем України
03 липня 2025 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Кучерявої Л.М.
за участі секретаря судового засідання Матвієнко Н.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 в режимі відеоконференцзв'язку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі по часток земельних ділянок,
У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вказаною позовною заявою, в якій просить виділити йому частку земельної ділянки з кадастровим номером 3221981000:04:012:0024, виділивши йому земельну ділянку площею 1,6476 га з межею 1-2 57,64 м; 2-5 219,40 м; 5-6 69,58 м; 1-6 310,27 м та частку земельної ділянки з кадастровим номером 3221981000:04:006:0016, виділивши йому земельну ділянку площею 0,8088 га з межею 1-2 368,15 м; 2-3 21,99 м; 3-6 366,74 м; 1-6 22,00 м, які розташовані на території Вознесенської сільської ради Броварського району Київської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_3 , після смерті якої він прийняв спадщину і 29.06.2023 державний нотаріус Другої васильківської державної нотаріальної контори видала йому Свідоцтво про право на спадщину за законом.
До складу спадщини, крім іншого майна, також входить частка земельної ділянки кадастровий номер 3221981000:04:012:0024, площею 3,2953 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та частка земельної ділянки кадастровий номер 3221981000:04:006:0016, площею 1,6177 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Інша частка вказаних земельних ділянок належать відповідачу ОСОБА_2 (брату покійної дружини позивача).
28 січня 2021 року дружина позивача - ОСОБА_3 уклала договір оренди землі з ТОВ «Українська молочна компанія» строком на 10 років на свої частки вказаних земельних ділянок. ОСОБА_2 відмовляється укладати договір оренди на належні йому частки земельних ділянок.
На пропозицію позивача розділити земельні ділянки в натурі через нотаріуса відповідач категорично відмовляється, через що він вимушений звернутися до суду для виділення йому в натурі по часток спірних земельних ділянок.
Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 19.03.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначила підготовче судове засідання у справі, визначила сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, відзив у визначені судом строки не подав.
Згурівський районний суд Київської області своєю ухвалою від 19.05.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав вказаних у позові, просив суд позов задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у визначений законом спосіб шляхом направлення судових повісток про виклик в суд за зареєстрованим місцем проживання, ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами та судові повістки про виклик в суд отримував особисто, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не направляв.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Провівши заочний розгляд справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, як кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, наведені у справі аргументи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, керуючись засадами верховенства права, суд дійшов таких висновків.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2953 га, кадастровий номер 3221981000:04:012:0024, яка розташована на території Великокрупільської сільської ради Згурівського району Київської області, яку він успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Власником іншої частини цієї земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 право власності на свою частину земельної ділянки кадастровий номер 3221981000:04:012:0024 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав у встановленому законом порядку (а.с. 12 - копія свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-893, а.с. 60-62 - відповідь із ДРРП).
Також позивач ОСОБА_1 є власником частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,6177 га, кадастровий номер 3221981000:04:006:0016, яка розташована на території Великокрупільської сільської ради Згурівського району Київської області, яку він успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Власником іншої частини цієї земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 право власності на свою частину земельної ділянки кадастровий номер 3221981000:04:006:0016 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав у встановленому законом порядку (а.с. 13 - копія свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-890, а.с. 63-65 - відповідь із ДРРП).
Інше речове право, зокрема, право оренди на вказані вище земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за будь-якими третіми особами не зареєстровано.
Зі схеми поділу земельної ділянки площею 1,6177 га, кадастровий номер 3221981000:04:006:0016, розробленої ТОВ «Азимут-5» вбачається, що вказану земельну ділянку технічно можливо поділити на дві окремі земельні ділянки загальною площею по 0,8088 га кожна (а.с. 10).
Зі схеми поділу земельної ділянки площею 3,2953 га, кадастровий номер 3221981000:04:012:0024, розробленої ТОВ «Азимут-5» вбачається, що вказану земельну ділянку технічно можливо поділити на дві окремі земельні ділянки загальною площею по 1,6476 га кожна (а.с. 11).
Позивач у судовому засіданні стверджує, що він неодноразово звертався до відповідача із питанням поділу земельних ділянок, однак відповідач на це своєї згоди не надав.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України без втрати цільового призначення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох і більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19).
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В силу ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною 2 ст. 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів, областей.
Отже, сторони як співвласники земельної ділянки мають право на поділ майна в натурі пропорційно своїм часткам.
Позивач не може реалізувати своє право на вільне володіння, користування і розпорядження своєю часткою земельних ділянок шляхом самостійного їх обробітку чи прийняття рішення про передачу їх в користування третім особам, оскільки відповідач не погоджується на укладення договору про поділ земельних ділянок, тобто на вирішення спору у досудовому порядку. Як наслідок вбачається порушення права позивача на вільне володіння належними йому частками спірних земельних ділянок.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив поділити земельну ділянку кадастровий номер 3221981000:04:012:0024, виділивши йому з її складу земельну ділянку з межею, що проходить по точках 1-2-5-6 зі сторонами 57,64 м, 69,58 м, 310,27 м, та поділити земельну ділянку з кадастровим номером 3221981000:04:006:0016, виділивши йому з її складу земельну ділянку з межею, що проходить по точках 1-2-3-6-1 зі сторонами 368,15 м, 21,99 м, 22,00 м. В той же час, відповідач щодо вказаного поділу земельної ділянки заперечень не надав, свого варіанту поділу не запропонував.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, поділити спірні земельні ділянки між позивачем та відповідачем за варіантом, запропонованим позивачем та виділити позивачу ОСОБА_1 по частині спірних земельних ділянок, що належать їм на праві спільної часткової власності.
На підставі п. 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2) серії НОМЕР_1 (а.с. 24).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи ціну позову 270727,00 гривень (а.с. 18-23 копія звіту про експертну грошову оцінку) та положення ч. 1, 6 ст. 141, суд вбачає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави за вимогою майнового характеру у розмірі судового збору, що підлягав до оплати позивачем ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а саме грошові кошти у загальному розмірі 2707 (дві тисячі сімсот сім гривень) 27 копійок.
Керуючись ст. 317, 319, 328, 355, 356, 367, 392 ЦК України, ст. 81, 86, 89, 158 ЗК України, ст. 141, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Поділити земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2953 га, кадастровий номер 3221981000:04:012:0024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Виділити ОСОБА_1 в натурі частку із земельної ділянки загальною площею 3,2953 га з кадастровим номером 3221981000:04:012:0024 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: частину земельної ділянки площею 1,6476 га, яка проходить по точках 1-2-5-6-1 зі сторонами 57,64 м, 69,58 м, 310,27 м.
Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 3,2953 га з кадастровим номером 3221981000:04:012:0024 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Поділити земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,6177 га, кадастровий номер 3221981000:04:006:0016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Виділити ОСОБА_1 в натурі частку із земельної ділянки загальною площею 1,6177 га з кадастровим номером 3221981000:04:006:0016 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: частину земельної ділянки площею 0,8088 га, яка проходить по точках 1-2-3-6-1 зі сторонами 368,15 м, 21,99 м, 22,00 м.
Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 1,6177 га з кадастровим номером 3221981000:04:006:0016 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави за вимогою майнового характеру у розмірі судового збору, що підлягав до оплати позивачем ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а саме грошові кошти у загальному розмірі 2707 (дві тисячі сімсот сім гривень) 27 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуюча суддя Л.М. Кучерява