Копія
165/2252/25
1-кп/154/479/25
03 липня 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представником потерпілих - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025030000000364,
встановив:
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки ризики, котрі зазначені в ухвалі про обрання запобіжного заходу на даний час не відпали і виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 не заперечив щодо даного клопотання.
Захисник ОСОБА_7 просив вирішити клопотання на розсуд суду.
Адвокат ОСОБА_8 просила задовольнити клопотання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 09.07.2025.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України і відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Відповідно до п. 51 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції від 26.06.1991» Суд визнає, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як мінімум, під час певного проміжку часу…. цей фактор можна рахувати виправданим і необхідним тільки, якщо наявні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить громадський порядок, і якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою. Попереднє ув'язнення не повинно передувати покаранню у виді позбавлення волі, не може бути формою очікування обвинувального вироку».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук та Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Враховуючи, що ОСОБА_6 не працює, не має постійного джереда доходів, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості, а тому є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі він може він може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, впливати на потерпілих, свідків.
Оскільки судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою та визначенні ст. 177 КПК України ризики, котрі були підставами для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду кримінального провадження не відпали, а тому відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходів на більш м'який та слід продовжити йому строк тримання під вартою до 60 днів.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначається.
Керуючись ст.ст. 197, 331 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 обчислювати з 03.07.2025.
Строк дії ухвали щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 закінчується о 24 годині 31.08.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя/підпис/
Судді/підписи/
Суддя ОСОБА_1