Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
03 липня 2025 року № 520/30013/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області за номером 0/60013/2413 від 22.10.2024 року «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » із 01.10.2024 р. та поновити з 01.10.2024 реєстрацію платника єдиного податку третьої групи юридичної особи.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідачем протиправно анульовано реєстрацію та виключено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
Ухвалою суду від 04.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним вище адміністративним позовом.
Представником відповідача засобами програмного забезпечення "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, де останній проти висунутих вимог заперечував та зазначив, що скасування реєстрації та виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку здійснено на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством. Відтак, на думку контролюючого органу, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований в Головному управлінні ДПС у Харківській області, Балаклійська ДПІ та включений до Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2014. З 27.10.2022 по 31.07.2023 обирав третю групу платників єдиного податку за ставкою 2%. З 01.01.2022 по 26.10.2022 та з 01.08.2023 платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.
Станом на 17.11.2023 р. основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку зазначав код КВЕД 61.10 - діяльність у сфері проводового електрозв'язку, із 11.10.2024 р. доповнив види діяльності КВЕД 61.90 - інша діяльність у сфері елетрозвязку,62.01 комп'ютерне програмування, 62.20 - консультування у сфері інформатики, 62.03 - діяльність керування комп'ютерним устаткуванням, 62.09 -інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.
Контролюючим органом складено акт камеральної перевірки № 46056/20-40-24-13-03/ НОМЕР_1 від 03.10.2024 про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи за результатами камеральної перевірки за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.
Результатами вказаного акту зазначено порушення умови перебування ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). на спрощеній системі оподаткування в частині порушення приписів н.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 сг. 299 ПКУ - не здійснення платником податків переходу па сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Відповідно до абзацу 3 пункту 299.10 статті 299.11 та статті 299: ПКУ реєстрація платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 підлягає анулюванню шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01 жовтня 2024 року.
На вказаний акт № 46056/20-40-24-13-03/ НОМЕР_1 позивачем було направлено заперечення проти висновків, за результатами розгляду заперечень контролюючим органом висновки акту камеральної перевірки залишено без змін та прийнято ГУ ДПС в Харківській області податкове повідомлення-рішення № 0/60013/2413 від 22.10.2024 року «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ». Підставами для винесення рішення зазначено, зокрема, порушення підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, (далі ПКУ) - не здійснення платником єдиного податку переходу на сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Відповідно до приписів підпункту 3 пункту 299.10, пункту 299.11 статті 299 ПКУ ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року.
Позивач не погоджуючись з зазначеним рішенням контролюючого органу звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд вирішуючи спірні правовідносини по суті заявлених позовних вимог виходив з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України до суб'єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Положеннями п. 299.10 та абз. 2 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Таким чином, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно з п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України можливе лише під час проведення перевірок.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Так, спірні правовідносини виникли з приводу правомірності прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.
Підставою прийняття відповідачем рішення, що оскаржується, стали висновки акта камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування про здійснення позивачем видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання.
В той же час, згідно з п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75. ст.75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а.
Так, перевірка суб'єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм Податкового кодексу України.
Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17.
Судовим розглядом встановлено, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача.
Відповідно до акту № 46056/20-40-24-13-03/2120519872 від 03.10.2024 контролюючим органом надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі саме у межах камеральної перевірки виключно на підставі даних інформаційного ресурсу ДПС України «Податковий блок».
Суд наголошує, що для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи мають бути виконані всі вимоги передбачені Податковим кодексом України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2025 по справі № 160/21398/24.
Також суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 826/7216/17: «Поряд з цим судами обґрунтовано відзначено, що зазначення в Єдиному державному реєстрі певних видів діяльності юридичної особи не означає, що така особа фактично їх здійснює. Сам по собі факт включення до ЄДР таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, якщо фактично такі види діяльності не здійснюються, не є підставою для виключення суб'єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку».
Зміст акта від 03.10.2024 року свідчить, що податковим органом не наведено жодного доводу, який би підтверджував здійснення позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп. Запереченням позивача також контролюючим органом не була надана належна оцінка.
У свою чергу, неповнота висновків акта перевірки, виключає можливість безумовного ствердження про провадження позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп.
Крім того, суд наголошує на тому, що неповнота висновків акта перевірки, фактично унеможливлює здійснення аналізу правових норм у межах конкретних спірних правовідносин у даній справі.
У контексті вищевикладеного, суд зазначає, що у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.
Відтак установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Вищезазначені висновки суду також узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24.
Таким чином, суд вважає, що Головним управлінням ДПС у Харківській області рішення № 0/60013/2413 від 22.10.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 прийнято з порушенням процедури його прийняття, що є самостійною підставою для скасування.
З огляду на викладене, суд для ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного податку на 3 групі зі ставкою 5 відсотків з 01.10.2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
Такий висновок зокрема узгоджується з позицією Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 11.06.2025 у справі 520/31724/24.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо питання з розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Представник позивача у позовній заяві просив також суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати, які складаються із судового збору, збору на забезпечення позовної заяви та витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Ухвалою суду від 06.11.2024 заяву представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 апеляційну скаргу відповідача задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 скасовано в частині задоволення заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Прийнято постанову в частині, в іншій частині ухвалу залишено без змін.
Відтак, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто по суті та відмовлено у її задоволенні підстави для розподілу судових витрат у цій частині відсутні.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З наявних в матеріалах справи, судом вбачається, що позивачем до суду не надано жодного розрахунку (ні орієнтовного, ні фактичного), акту приймання-передачі чи інших доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, заяв про надання таких доказів до суду після прийняття рішення по суті також не було подано.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду подано платіжну інструкцію №93 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про сплату судового збору у сумі 3028 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, суд дійшов висновку, що скільки позов підлягає задоволенню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, враховуючи надані позивачем до суду докази, підлягають відшкодуванню судові витрати із сплати судового збору у сумі 3028 грн.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0/60013/2413 від 22.10.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків з 01.10.2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.