Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 липня 2025 р. № 520/24646/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (код ЄДРПОУ 41459351, вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036) до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43985576; вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови ,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403070/2024/000128 2 від 19.04.2024 р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозленд", код ЄДРПОУ - 41459351, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб'єкт господарювання.
На виконання зовнішньоекономічного контракту № 42/HC від 10.03.2021, укладеного між компанією «YANGJIANG WEILI INDUSTRIES CO., LTD» (Китай) та ТОВ «ХОЗЛЕНД» (Україна) згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №WL23143 від 23.01.2024, позивачем на митну територію України ввезено товар.
18 квітня 2024 року уповноваженою особою позивача було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40АА № 24UA403070003673U6, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Решітки для барбекю зі сталевого дроту з хромованим покриттям, з шліфованою дерев'яною ручкою/ BBQ Grill, STOCK: - арт. 11100004, розміром 64(+3)x40x28x6см, у комплекті: віяло з поліпропілену для роздмухування вогню - 6440наб.; - арт. 11100002, розміром 55(+3)x31x24x5,5см - 3600шт.; - арт. 11100005, розміром 69(+3)x41x34x5,5см - 1700шт. Постачається в поліетиленових пакетах з кольоровою етикеткою. Товар постачається з логотипом "Хозленд". Торгівельна марка: нема даних Виробник: YANGJIANG WEILI INDUSTRIES CO., LTD Країна виробництва: CN Китай ».
До даної митної декларації, до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості від 23.01.2024; пакувальний лист № б/н від 23.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) № WL23143 від 23.01.2024; домашній коносамент № HS124012241 від 28.01.2024; накладна УМВС № 2151053942 від 30.03.2024; сертифікат про походження товару № C24MA4UJMFD70032 від 27.02.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг № 10 від 14.03.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № CLL17982 від 08.04.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода № 1 від 23.01.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаток № 2. Специфікація № 2 від 23.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 42/HC від 10.03.2021; договір про надання послуг митного брокера № БР-175 від 23.09.2019; договір (контракт) про перевезення № KL-623/22 від 01.05.2022.
Відповідно до п. 5.1. Контракту сторони узгодили, що оплата товару здійснюється після підписання Специфікації на кожну партію поставки товару на умовах 100% передплати.
Платіжною інструкцією № 10 від 14.03.2024 року було здійснено оплату товару за вказаним інвойсом та Специфікацією в сумі 13 867 дол. США.
Для митного оформлення товару, позивачем визначено митну вартість за ціною контракту згідно зі ст. ст. 57. 58 Митного кодексу України. Так, в графі 12 митної декларації № 24UA403070003673U6 від 18.04.2024 р. зазначено митну вартість товару в розмірі - 818 793,08 грн. Сума витрат на транспортування товару у розмірі 270 421,18 грн. підтверджена декларантом договором транспортно-експедиційного обслуговування № К-623/22 від 01.05.2022 року; Довідкою про транспортні витрати №CLL17982 від 08.04.2024 року; рахунок-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг № CLL271/24 від 15.03.24 року; № CLL271.1/24 від 03.04.24 р. та платіжним дорученням № 150445 від 18.03.2024 р., №152665 від 04.04.2024 р.; заявкою на перевезення № CLL17982 від 15.01.24.
18.04.2024 р. електронним повідомленням декларантом від митниці було отримано вимогу, що у зв'язку з не підтвердженням числових значень митної вартості товару та наявними розбіжностями, а саме фактурної вартості товару та не подання документів на підтвердження транспортно-експедиційних послуг, відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ необхідно надати за наявності інші платіжні або банківські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні документи, якщо такі витрати не включені в вартість товару, а у разі їх відсутності, документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ.
На вказану вимогу позивачем було надано відповідь № 1904-1 від 19.04.2024, про те, що надані документи до митного оформлення містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає до сплати за ці товари.
Також, позивачем до контролюючого органу було надано додаткові документи, що підтверджується електронним повідомленням від 19.04.24 року за № 59D137E3-03BD-4575-8F10-B1ECEF2391C4 тa № AA717165-EF9C-4426-AEE0-A0A49F3E751B.
Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA 403070/2024/000128/2 від 19.04.2024, яким скориговано митну вартість товару за шостим (резервним) методом відповідно до ст. 64 МК України.
19.04.2024 р., на підставі рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення NUA403070/2024/000210.
Позивач не погодився із завищенням митної вартості, карткою відмови і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч.7 ст.55 МК України.
Після отримання такого дозволу позивач надав відповідачу нову митну декларацію № 24UA403070003720U3 від 19.04.2024 р. з повторним наданням документів, які підтверджують митну вартість товару і вказані в гр.44 такої митної декларації та здійснив доплату митних платежів від скорегованої відповідачем митної вартості на загальну суму 133 992,91 грн.
Не погодившись із прийнятим відповідачем оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України (далі - МК України) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Положеннями ст. 248 МК України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання митному органу додаткової інформації.
Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 МК України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 МК України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, положеннями ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Суд зазначає, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 МК України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Отже, виходячи з положень ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, відповідно до п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд зазначає, що приписами ч. 3 ст. 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях (ч. 2 ст. 64).
Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 МК України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).
З матеріалів справи судом встановлено, що митним органом було направлено на адресу позивача лист щодо витребування додаткових доказів, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ: копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.
Стосовно доводів відповідача щодо обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості даного товару з огляду на те, що вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою, суд зазначає наступне.
Зі змісту наданих представником позивача пояснень та долучених до справи доказів встановлено, що складовими митної вартості в даному випадку є вартість товару за контрактом та транспортні витрати до кордону України. Фактурна вартість товару в розмірі 13 867 доларів США підтверджується специфікацією № 2 від 23.01.24 року, Інвойсом №WL23143 від 23.01.2024 та платіжною інструкцією №10 від 14.03.2024.
Сума в платіжній інструкції відповідає сумі інвойсу та специфікації, що надавались декларантом до митниці разом з усіма документами та надає можливість пересвідчитись в числових значеннях для визначення митної вартості товару.
Сума витрат на транспортування товару до кордону України в розмірі 270 421,18 грн. підтверджена декларантом відповідними документами: договором транспортно-експедиційного обслуговування № К-623/22 від 01.05.2022 року; Довідкою про транспортні витрати № CLL17982 від 08.04.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № CLL271/24 від 15.03.24 року; № CLL271.1/24 від 03.04.24 р. та платіжним дорученням № 150445 від 18.03.2024 р., №152665 від 04.04.2024 р.; заявка на перевезення № CLL17982 від 15.01.24 року.
Всі надані документи мають однакові числові значення, розбіжностей не мають, що дає можливість для визначення митної вартості товару за першим методом.
Щодо твердження відповідача про відсутність документів на підтвердження навантожувально-розвантажувальних робіт, як складової транспортних витрат, суд зазначає, що вартість таких робі в сумі 10 927,68 грн. зазначено декларантом в п. 21 Декларації митної вартості та які відображені в п. 1 рахунку на транспортно-експедиторські послуги № CLL271.1/24 від 03.04.24 року.
Організація перевезення товару до кордону України здійснювалася за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № К-623/22 від 01.05.22 року з експедитором ТОВ «КАРРІЛЕНД ЛОПІСТИКС», який надавався декларантом відповідачу разом з первинною митною декларацією.
Враховуючи вказане вище, суд доходить висновку про те, що підстави для коригування митної вартості, на які посилається відповідач не є обґрунтованими та доведеними.
Враховуючи ті обставини, що на виконання вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України позивачем було подано повний пакет документ, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів, а також при додатковому витребуванні доказів митним органом не було конкретизовано, які саме документи мають бути подані позивача, що в свою чергу не дало позивачу підстав для подання тих чи інших документів до митного органу.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надані документи не дають підстав митному органу для виказування сумнівів.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 МК України митним органом не було дотримано умови порівняння, а подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.
Суд зазначає, що вказане підтверджується Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у цій справі рішення вбачається, що останнє не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Також суд зазначає, що за умовами контракту позивача ціна товару встановлюється за одиницю товару. Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесених рішення про коригування митної вартості.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України, а також додатково додані документі, що мали б додатково підтвердити відсутність розбіжностей.
Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного рішення фактично не було надано оцінки повідомленим представником позивача обґрунтуванням, а відтак відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів.
Також, відповідачем не було наведено у оскаржуваному рішенні ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України, стосовно спірної у даній справі митної декларації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення про коригування митної вартості товарів № UА 403070/2024/000128 2 від 19.04.2024, у зв'язку з чим таке рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
При ухваленні рішення суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (код ЄДРПОУ 41459351, вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036) до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43985576; вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403070/2024/000128 2 від 19.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43985576; вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (код ЄДРПОУ 41459351, вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036) суму судового збору у розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03 липня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях