Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 липня 2025 р. № 520/9447/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/000015/2 від 18.10.2024.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/000015/2 від 18.10.2024 є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що позивачем надавалися всі необхідні документи для митного оформлення до митного органу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам по справі до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/000015/2 від 18.10.2024, винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для його скасування відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд установив наступне.
Між позивачем та його контрагентом REXTRUCKS s.r.o. (Словакія) 10.05.2023 було укладено зовнішньоекономічний Контракт №10/05/23, за умовами якого REXTRUCKS s.r.o. взяло на себе зобов'язання поставити на користь заявника згідно інвойсів бувші у використанні транспортні засоби (автобуси) згідно переліку, наведеного у пункті 1.1 контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року.
Згідно з п. 2.1. Контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, загальна вартість договору складає 616 000 євро (по 28 000 євро за кожну одиницю товару (автобусу)).
Відповідно до п. 3.1. Контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, покупець (позивач) здійснює оплату вартості Транспорту, передбаченого п. 1.1. цього Контракту, на умовах передоплати. Сторони домовились, що сплата вартості Транспорту, передбаченого умовами п. 1.1. цього Контракту (передоплата) може здійснюватися повністю або частинами (частково) на власний розсуд Покупця. У випадку, якщо Покупець сплачує на умовах передплати лише частину вартості транспорту, передбаченого п. 1.1. цього Контракту, то в такому випадку Продавець зобов'язаний на умовах, передбачених цим Контрактом, поставити покупцю частину товару, який оплачено, виходячи з того, що ціна за одиницю транспортних засобів, перелічених у п. 1.1. контракту, складає 28 000 євро за кожну одиницю.
Відповідно до умов п. 5.1. Контракту № 10/05/23 від 10.05.2023 року, укладеного між позивачем та його контрагентом, умови поставки імпортного товару були визначені наступним чином: EX- ЕХ WORKS/ ФРАНКО ЗАВОД (Польша, м. Гданськ), згідно правил «Інкотермс 2010».
За умовами пункту 6.3 Контракту, Постачальник зобов'язується поставляти наступні документи: транспортні документи, визначені Міжнародними нормами транспортування транспортних засобів (в тому числі інвойси); сертифікати якості та відповідності, якщо такі передбачені законодавством України або Міжнародними нормами і правилами; акт прийому-передачі товару.
У відповідності до умов п. п. 1.1., 3.1., 5.1. Контракту №10/05/23 від 10.05.2023 року, Постачальником REXTRUCKS s.r.o. 07.06.2023 направлено позивачу комерційний інвойс №23VFA046 на суму 28 000 євро (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ).
На виконання умов передплати товару, визначених Контрактом №10/05/23 від 10.05.2023 року, позивач 28.11.2023 перерахував контрагенту REXTRUCKS s.r.o. 112 000 євро, в тому числі 28 000 євро в межах комерційного інвойсу №23VFA046 на суму 28000 євро, що підтверджується платіжною інструкцією №72 від 28.11.2023 року та випискою по рахунку UA453223130000026008000051809 від 09.10.2024 року.
На виконання обов'язків, передбачених 6.3 Контракту, Продавець REXTRUCKS s.r.o. передав позивачу сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) PL.MF.AS 0487890 від 21.06.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.11.2022 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.11.2022 року.
Для організації перевезення товарів до України позивачем 18.06.2024 укладено з ФО ОСОБА_1 договір надання послуг логістики та інформаційно консультаційних послуг.
Так, 21.06.2024 року була оформлена митна декларація країни відправлення №24PL301010E0753274.
На підставі вказаного вище договору надання послуг логістики та інформаційно-консультаційних послуг від 18.06.2024 року, 26.06.2024 року автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 був фактично доставлений на митну територію України, що підтверджується заявкою на доставку, рахунком-фактура № СФ-0000065 від 26.06.2024 року, актом приймання-передачі послуг від 26.06.2024 року.
Позивач 16.10.2024, з метою розмитнення товару (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ), подав до митного органу митну декларацію № 24UA408040007850U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ). Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 28 000 євро.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA408040007850U1, в якості підстави для застосування основного методу надано, крім інших, наступні основні документи: контракт від 10.05.2023 р. № 10/05/23; комерційний інвойс (FAKTURA) № 23VFA046 на суму 28 000 євро; платіжну інструкцію № 72 від 28.11.2023 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) PL.MF.AS 0487890 від 21.06.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.11.2022 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.11.2022 року, митну декларацію країни відправлення 24PL301010E0753274 від 21.06.2024 року, акт приймання-передачі послуг від 26.06.2024 року, висновок експерта № 56-09-24 від 20.09.2024 року про результату транспортно-товарознавчої експертизи у визначенні вартості автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель: BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_1 ; калькуляція транспортних витрат, інвойси на аналогічний товар з тим самим контрагентом, виписки по рахунку, митні декларація на аналогічний товар, платіжні інструкції про оплату купівлі аналогічного товару; цінову інформацію з мережі Інтернет.
Чернівецькою митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/000015/2 від 18.10.2024.
Також, відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2024/000262. Підставою для відмови у митному оформленні було рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2024 року № UA408040/2024/000015/2.
У подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA408040007902U4 від 18.10.2024 та митної декларації №24UA408040007909U8 від 18.10.2024 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Не погоджуючись із вказаним вище рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом установлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав: відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:
- згідно пп.3.1 та 3.3. контракту №10/05/2023 від 10.05.2023 умовами оплати є передплата. Товар вважається сплаченим з моменту надходження коштів на рахунок Продавця. Моментом надходження коштів вважається дата валютування, зафіксована банком, в якому знаходиться. При цьому, Інвойс 23VFA040 виставлений 10.05.2023, копія митної декларації країни відправлення №24PL301010E0753258 датована 21.06.2024, а платіжна інструкція №70 виставлена лише 06.10.2023. Так, не виконано умови контракту №10/05/2023 від 10.05.2023;
- для підтвердження транспортних витрат надано калькуляцію транспортних витрат від 16.10.2024 №16/10 від ТОВ "С-ТРАНС АВТО", яка не відповідає вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 №599. Інших документів з цього приводу також не надано. Так відсутнє документальне підтвердження числового значення транспортних витрат;
- товар постачається на умовах поставки EXW PL Гданськ. Згідно Інкотермс термін "EXW франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту тощо. Термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. При цьому у калькуляції транспортних витрат від 16.10.2024 №16/10 відомості щодо вартості митного очищення товару для експорту відсутні. Так відсутнє документальне підтвердження включення до митної вартості товару всіх складових згідно умов поставки;
- відсутня електронна копія висновку експерта від 20.09.2024 №56-09-24.
Згідно ч.2, 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості);
- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар);
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставки та ціни);
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставки та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар);
- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);
- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).
Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару. Декларантом додатково надано лист від 17.10.2024 від ТОВ "С-ТРАНС АВТО" з додатками:
- платіжні інструкції: №60 від 16.05.2023, №63 від 27.06.2023, №64 від 28.06.2023, №65 від 13.07.2023, №66 від 29.08.2023, №72 від 28.11.2023, №73 від 07.12.2023;
- інвойси: від 11.05.2023 №№23VFA051, 23VFA050, 23VFA049, 23VFA048, 23VFA046, 23VFA045, 23VFA043, 23VFA042, 23VFA041, та від 10.05.2023 №№23VFA039, 23VFA038, 23VFA037, 23VFA036, 23VFA035, 23VFA034, 23VFA033, 23VFA032, 23VFA031, 23VFA030;
- проформи від 28.11.2023 №№ 23FVA044, 23FVA045, 23FVA046, 23FVA048, 23FVA050, 23FVA051;
- виписки з рахунку за: 29.08.2023, 29.06.2023, 28.11.2023, 27.06.2023, 06.10.2023, 07.12.2023, 13.07.2023, 17.05.2023 - згідно з відомостями, зазначеними в платіжних інструкціях, здійснено оплату на загальну суму 616000,00 євро. Загальна сума поданих інвойсів складає 560000,00 євро. Загальна сума проформ складає 168000,00 євро. Загальна сума у виписках з рахунку складає 1211135,00 євро. Так, відомості в даних документах не піддаються співставленню. Крім того, дані документи не стосуються даного митного оформлення;
- рахунок-фактура №СФ-0000065 від 26.06.2024 - виставлений на суму 2000,00 грн. за «перевезення транспортного засобу». При цьому, в калькуляції транспортних витрат від 16.10.2024 №16/10 сума 1300,00 грн. заявлена, як «оплата послуг водія (в тому числі витрати на відрядження, квитки) на маршруті м. Гданськ (Польща) - п/п «Рава Руська» (Україна))», також заявлена сум цих послуг по території України - 700,00 грн. Тобто загальна вартість становить 2000,00 грн., однак в калькуляції транспортних витрат від 16.10.2024 №16/10-1 загальна сума витрат вказано 2700 грн. Роз'яснень не надано;
- висновок експерта від 20.09.2024 №56-09-24. У висновку зазначено, що відповідно до п.7.53 Методики вартість КТЗ, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. При цьому, документально підтверджені відомостей щодо цін аналогічних ТЗ, з яких формується середня ціна, відсутні. Замість цього зроблено висновок, що «ціна вказаного у Контракті автобуса і підтверджена супровідним документами про оплату саме в країні придбання і є ринковою вартістю саме даного транспортного засобу». І для подальших розрахунків взята ціна з інвойсу - 28000,00 євро;
- договір про надання послуг логістики та інформаційно-консультаційних послуг від 18.06.2024 - у п.1.2 даного договору зазначено, що умови виконання доручення та перелік супутніх послуг Виконавця наводяться у Додатку 1 до договору. В Додатку 1 даного договору зазначено тільки відомості про опис транспортного засобу, інша інформація відсутня;
- копії МД від 06.06.2023 №№23UA4080003492U2, 23UA4080003494U0, 23UA4080003509U2, 23UA4080003524U6, від 31.08.2024 №№23UA4080006025U0, 23UA4080006026U9, 23UA4080006027U8, 23UA4080006028U7, 23UA4080006029U6, від 07.06.2024 № 23UA4080003521U9 - не стосуються даного митного оформлення;
- акт приймання-передачі майна від 26.08.2024 №40;
- акт приймання-передачі послуг від 26.06.2024;
- цінова інформація з мережі Інтернет від 11.10.2024. При цьому, дане оголошення станом на дату прийняття до митного оформлення митної декларації (17.10.2024) в мережі Інтернет відсутнє. Так, виникає питання щодо достовірності даного оголошення;
- зазначені в переліку листа б/н від 14.10.2024 від ТОВ "С-ТРАНС АВТО" інвойси 23VFA044 та 23VFA038, не надано. Також, в даному листі зазначено, що інші документи надати не можливо через їх відсутність, з проханням визначити митну вартість товару відповідно до наданих документів. Враховуючи, що подані додаткові документи не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ заявлена митна вартість товару не може бути визнана митним органом.
Митним органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно пп.3.1 та 3.3. Контракту №10/05/2023 від 10.05.2023 умовами оплати є передплата. Товар вважається сплаченим з моменту надходження коштів на рахунок Продавця. Моментом надходження коштів вважається дата валютування, зафіксована банком, в якому знаходиться. При цьому, Інвойс 23VFA040 виставлений 10.05.2023, копія митної декларації країни відправлення №24PL301010E0753258 датована 21.06.2024, а платіжна інструкція №70 виставлена лише 06.10.2023. Так, не виконано умови Контракту №10/05/2023 від 10.05.2023.
Cудом установлено, що з метою розмитнення товару (автобус пасажирський, що використовувався: марки VDL; модель BOVA SYNERGY; VIN: НОМЕР_4 ) позивачем було подано до митного органу митну декларацію №24UA408040007850U1 разом із такими документами: інвойс №23VFA046 від 07.06.2023; платіжна інструкція №72 від 28.11.2023, митна декларація країни відправлення 24PL301010E0753274 від 21.06.2024.
Факт подання таких документів до митного органу підтверджується, зокрема, рішенням про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження в межах даної справи, та митною декларацією №24UA408040007850U1, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, митна декларація №24UA408040007850U1, інвойс №23VFA046 від 07.06.2023; платіжна інструкція №72 від 28.11.2023 та митна декларація країни відправлення 24PL301010E0753274 від 21.06.2024 наявні в матеріалах справи.
Отже, в оскаржуваному рішенні митний орган посилається на документи, зокрема, інвойс №23VFA040 від 10.05.2023, копію митної декларації країни відправлення №24PL301010E0753258 від 21.06.2024 та платіжну інструкцію №70 від 06.10.2023, на які позивач не посилався у митній декларації №24UA408040007850U1 для обґрунтування митної вартості автобусу пасажирського.
Судом, при дослідженні п.п.3.1 та 3.3 Контракту №10/05/2023 від 10.05.2023, установлено, що Покупець здійснює оплату вартості Транспорту, передбаченого п.1.1. цього Контракту, на умовах передоплати. Транспорт вважається сплаченим повністю або частково з моменту надходження коштів на рахунок Продавця, вказаного в даному договорі. Моментом надходження коштів вважається дата валютування, зафіксована банком, в якому знаходиться рахунок Продавця і на який проводиться оплата.
Так, відповідно до інвойсу №23VFA046 від 07.06.2023 вартість товару становить 28000 євро. Ціна, вказана в інвойсі, відповідає ціні, яка вказана у митній декларації №24UA408040007850U1.
У графі призначення платежу у платіжній інструкції від 28.11.2023 №72 на суму 112000,00 євро вказано про оплату, зокрема, але не виключно, за Контрактом №10/05/2023 від 10.05.2023 та інвойсом №23VFA046 від 07.06.2023.
Отже, попередня оплата Товару, відповідно до положень Контракту, відбулась перед оформленням Товару на експорт, що підтверджується матеріалами справи. Протилежного відповідачем не доведено, а судом не встановлено.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність суперечностей у вказаних документах, зокрема, у датах та послідовності подій. З огляду на що, суд не приймає до уваги зазначені доводи митного органу.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.
В оскаржуваному рішення відповідачем також зазначено, що для підтвердження транспортних витрат надано калькуляцію транспортних витрат від 16.10.2024 №16/10 від ТОВ "С-ТРАНС АВТО", яка не відповідає вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 №599. Інших документів з цього приводу також не надано. Так відсутнє документальне підтвердження числового значення транспортних витрат.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі №803/718/17, які полягають у такому.
Якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, калькуляція витрат від 16.10.2024 №16/10 підтверджує витрати по доставці задекларованого товару. Інформація, що міститься у калькуляції витрат дає можливість ідентифікувати товар, що транспортувався. Тобто, вказана калькуляція містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.
Також, митним органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що рахунок - фактура №СФ-0000065 від 26.06.2024 виставлений на суму 2000,00 грн. за "перевезення транспортного засобу", при цьому, в калькуляції транспортних витрат від 16.10.2024 №16/10 сума 1300,00 грн. заявлена, як «оплата послуг водія (в тому числі витрати на відрядження, квитки) на маршруті м. Гданськ (Польща) - п/п «Рава Руська» (Україна))», також заявлена сума цих послуг по території України - 700,00 грн. Тобто загальна вартість становить 2000,00 грн., однак в калькуляції транспортних витрат від 16.10.2024 №16/10-1 загальна сума витрат вказано 2700 грн.
З цього приводу суд зазначає, що позивачем було надано до митного органу калькуляцію транспортних витрат №16/10 від 16.10.2024, що підтверджується карткою відмови та оскаржуваним рішенням, а не № 16/10-1 від 16.10.2024, як зазначає відповідач.
При дослідженні калькуляції транспортних витрат №16/10 від 16.10.2024 року, судом установлено, що загальною сумою оплати за перевезення є 2000 грн. (1300 грн. + 700 грн). Будь-яких сум у розмірі 2700 грн., як зазначено митним органом в оскаржуваному рішенні, калькуляція транспортних витрат №16/10 від 16.10.2024 року не містить.
Калькуляції транспортних витрат від 16.10.2024 №16/10-1, про яку зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні, до суду не надано. Матеріали справи такої не містять.
При дослідженні рахунку - фактури №СФ-0000065 від 26.06.2024 року, судом установлено, що загальною сумою оплати за перевезення є 2000 грн. Така ж сума зазначена і в акті приймання-передачі послуг від 26.06.2024, який було поданого до митного органу та який міститься в матеріалах справи.
Окрім того, судом, із картки відмови, установлено, що позивачем було надано до митного органу договір про надання послуг логістики та інформаційно-консультаційних послуг від 18.06.2024, акт приймання-передачі - майна від 26.08.2024, якими також підтверджується розмір витрат на транспортування товару.
Таким чином, виявлені митним органом розбіжності в сумах між калькуляцією транспортних витрат №16/10 від 16.10.2024 та рахунком - фактурою №СФ-0000065 від 26.06.2024 року спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів митного органу про те, що позивачем безпідставно не включено до калькуляції транспортних витрат від 16.10.2024 № 16/10 витрати на митне очищення товару для експорту, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Суд зазначає, що витрати на митне очищення товару для експорту положеннями ст. 58 МК України прямо не передбачені.
Водночас, судом установлено, що до калькуляції транспортних витрат №16/10 від 16.10.2024 року включено такі витрати, як оформлення експортної декларації (50 євро); оформлення сертифікату походження EUR-1 (50 євро).
Таким чином, висновок митного органу про те, що позивачем не включено витрати на митне очищення товару для експорту суперечать змісту калькуляції транспортних витрат №16/10 від 16.10.2024 року, яка міститься в матеріалах справи.
Крім того, відповідно до п. 6.1. Контракту передбачено, що Покупець зобов'язується забезпечити за власний рахунок митне очищення вантажів, що прибули на його адресу.
Згідно з п. 12.1 Контракту всі податки, мита, збори та інші платежі подібного характеру, що стягується в країні Покупця, оплачуються Покупцем.
Таким чином, відповідно до умов Контракту, на позивача не було покладено обов'язку за власний рахунок здійснювати митне очищення товару для експорту в країні постачальника.
Суд зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказав, які конкретно витрати позивач зобов'язаний був включити до калькуляції транспортних витрат, але не включив. Окрім того, митний орган не послався на конкретний нормативно-правовий акт, який зобов'язував це зробити позивача.
Отже, суд не приймає до уваги зазначені доводи митного органу.
Щодо висновку експерта №56-09-24 від 20.09.2024, суд зазначає, що наданий позивачем висновок експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару.
Суд зазначає, що експертний висновок носить консультаційний характер та по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару, з урахуванням того, що розбіжностей з іншими документами, наданими при розмитненні, висновки експерта не містять.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18.
Отже, суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача.
Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних пояснень здійснених коригувань на обсяг партії подібного (аналогічного) товару, умов поставки, комерційних умов тощо. Окрім того, порівнявши дані товару, ввезеного позивачем та технічними характеристиками товару, розмитненого в межах митної декларації від 28.03.2024 №UA205180/2024/004581 (на яку посилається митний орган в оскаржуваному рішенні), установлено, що товари за цими деклараціями не є ідентичними (відрізняються моделі автобусів, їхні технічні характеристики, рік випуску товарів, кількість потужності двигунів, дата першої реєстрації, тощо). Отже, суд сприймає доводи відповідача як помилкові.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Відтак, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.
Так, як установлено судом, відповідачем під час винесення спірного в даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.
У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З приводу того, що спірний товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією №24UA408040007909U8 від 18.04.2024 із застосуванням положень ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, суд зазначає таке.
Як установлено судом, позивач оформив нову митну декларацію №24UA408040007909U8 від 18.04.2024, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.38-40).
Суд зазначає, що подання декларантом «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» не може бути доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припустити, що декларант на момент подання такої «нової декларації» погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його протягом шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.
Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення вказаних нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право впродовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
Водночас, як слідує із ч.7 ст.55 МК України, декларант має право у випадку незгоди (під час митного оформлення товару) з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за своїм зверненням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
На аналогічний спосіб застосування наведених норм вказує і низка судових рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, у яких надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією».
Отже, оформлення транспортного засобу позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №520/3246/2020.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/000015/2 від 18.10.2024, прийняте Чернівецькою митницею Державної митної служби України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО".
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Товариством з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 4529,59 грн, що підтверджується квитанціями від 18.04.2025 №2095-3309-1114-5513 (а.с.11) та від 28.04.2025 №0945-0039-0526-9155 (а.с.31).
Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову4529,59 грн за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" (вул. Бугайченка, буд. 38, к. 31-А, м. Первомайський, Харківська область, 64107, ЄДРПОУ 37706791) до Чернівецької митниці Державної митної служби України (вул. Руська, буд. 248М, м. Чернівці, 58023, ЄДРПОУ 43971359) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2024/000015/2 від 18.10.2024, прийняте Чернівецькою митницею Державної митної служби України.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 4529,59 грн (чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять гривень 59 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН