Справа № 500/2303/25
03 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.03.2025 року щодо відмови у перерахунку стажу до роботи судді для виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період роботи стажиста Бориспільського міського суду Київської області з 01.08.1989 по 30.05.1993 та період роботи консультанта Підволочиського районного суду Тернопільської області з 01.06.1993 по 18.03.1994 із виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 67 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум з 27 лютого 2025року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 88 відсотковий розмір грошового утримання позивачки було зменшено до 58 відсотків.
27.02.2025 позивач звернулася до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок стажу роботи судді для врахування при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання та виплати коштів, у зв'язку із наявністю роботи за юридичною спеціальністю, яка передувала обранню на посаду судді.
Проте у листом від 13.03.2025 відповідач повідомив позивача, що стаж роботи визначено вірно за нормами статті 142 Закону №1402, а саме 24 роки 05 місяців 03 дні, тобто, без врахування роботи по юридичній спеціальності, яка передувала обранню на посаду судді.
Ухвалою судді від 23.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
06.05.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що відсоток для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання визначено за нормами статті 142 Закону №1402 відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді, а саме 24 роки 05 місяців 03 дні, в тому числі - половина строку навчання на юридичному факультеті Харківського інституту (згідно рішення Підволочиського районного суду у справі № 604/470/17 від 10.07.2017) тривалістю 1 рік 11 місяців.
Тому, на переконання представника відповідача, підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Згідно записів у трудовій книжці від 07.05.1980 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.08.1989 по 30.05.1993 працювала на посаді стажиста Бориспільського міського суду Київської області, з 01.06.1993 по 18.03.1994 працювала на посаді консультанта у Підволочиському районному суді Тернопільської області.
Також, ОСОБА_1 працювала на посаді судді Підволочиського районного суду Тернопільської області, та на підставі Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VІІІ "Про звільнення суддів" наказом Підволочиського районного суду № 28-1 від 19 вересня 2016 року звільнена з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач з перебуває на обліку у відповідача та отримувала довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону №2453-VI.
Однак згодом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській розмір грошового утримання було зменшено до 58 відсотків.
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 27.02.2025 щодо перерахунку стажу роботи на посаді судді.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 13.03.2025 повідомив позивачку, що відповідно до ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
З огляду на положення ст.116 зазначеного Закону, стаж роботи судді, що визначений відповідно до ст.137 Закону, дає право судді подати заяву про відставку. Застосування норм ст.137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання суддів у відставці не передбачено.
Таким чином, відсоток для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання визначено за нормами ст.142 Закону №1402 відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді, а саме 24 роки 05 місяців 03 дні, в тому числі - половина строку навчання на юридичному факультеті Харківського інституту (згідно рішення Підволочиського районного суду у справі №604/470/17 від 10.07.2017) тривалістю 1 рік 11 місяців.
Тому, на переконання відповідача, підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VIII).
Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, - має право подати заяву про відставку.
Стаття 137 Закону № 1402-VIII, визначає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних суді з України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже вказана норма передбачає можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Згідно з абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Проаналізувавши вказану норми у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, суд зазначає, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Суд звертає увагу на те, що законодавство, чинне на час обрання позивачки суддею Підволочиського районного суду Тернопільської області (відповідно до рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 18 березня 1994 року), не регламентувало питань щодо визначення стажу роботи, що дає судді право на відставку.
Частина перша статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХП), який набрав чинності 10 лютого 1993 року, лише визначала, зокрема, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", який набрав чинності 05 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту:
"2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Вищевказане правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, у цій справі Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у пункті 26 постанови від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 (провадження № 11- 882заі19) при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому зазначено, що "при обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково".
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час обрання позивачки суддею вперше - 18.03.1994) право на зайняття посади судді районного (міського) суду мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вишу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Відповідно до наявних у трудовій книжці записів після здобуття вищої юридичної освіти позивач у період з 01.08.1989 по 30.05.1993 працювала на посаді стажиста Бориспільського міського суду Київської області, у період з 01.06.1993 по 18.03.1994 працювала на посаді консультанта у Підволочиському районному суді Тернопільської області, відповідно, на день обрання суддею мала стаж роботи за юридичною спеціальністю 04 роки 07 місяців 18 днів.
Однак, враховуючи наведені положення ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII, ч.1 ст.7 Закону № 2862-ХІІ та висновків Верховного Суду, вказаний період роботи позивачки за юридичною спеціальністю може бути зарахований до стажу роботи на посаді судді (який дає право на відставку та виплату щомісячного грошового забезпечення) лише в межах двох років, як мінімально необхідний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді визначений Законом на дату такого призначення.
Отже, додатково до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді підлягає зарахуванню також стаж роботи за юридичною спеціальністю, що вимагався Законом № 2862-ХІІ для обрання на посаду судді районного (міського) суду станом на час її призначення, тобто - 02 роки.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний стаж на посаді судді, який дає право позивачу на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 26 років 05 місяців 03 дні, а саме:
- 24 роки 05 місяців 03 дні - стаж роботи на посаді судді, в тому числі половина строку навчання на юридичному факультеті Харківського інституту (згідно рішення Підволочиського районного суду у справі №604/470/17 від 10.07.2017) тривалістю 01 рік 11 місяців;
- 02 роки - стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, на дату такого призначення - 18.03.1994.
Інший період роботи позивачки за юридичною спеціальністю (понад 2 роки) до стажу роботи на посаді судді не зараховується.
Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З метою належного відновлення порушених прав та інтересів позивача слід визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (викладену у листі від 13.03.2025) у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, - 2 (два) роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, набутого після здобуття вищої юридичної освіти та до призначення на посаду судді.
Вимоги щодо перерахунку позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із 67% суддівської винагороди є передчасними, а також не відповідають встановленим обставинам та задоволеній частині позовних вимог.
При цьому, після зарахування до стажу роботи позивачки на посаді судді - 2 (двох) років стажу роботи за юридичною спеціальністю, при здійсненні перерахунку відповідач зобов'язаний самостійно, враховуючи положення ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, розрахувати відсоткове значення суддівської винагороди для обрахунку та виплати позивачці щомісячного довічного грошового утримання.
У зв'язку з цим, слід зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У відповідності до ч.4 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку стажу роботи на посаді судді 27.02.2025, тому відповідний перерахунок слід здійснити з 01.03.2025.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Таким чином, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений згідно квитанції від 21.04.2025.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (викладену у листі від 13.03.2025) у зарахуванні стажу та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, - 2 (два) роки стажу роботи за юридичною спеціальністю (незалежно від періоду), набутого після здобуття вищої юридичної освіти та до призначення на посаду судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 01.03.2025 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 03 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.