03 липня 2025 року Справа № 480/10557/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/10557/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Державної служби України з питань праці (далі - Міжрегіональне управління), і просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №44-ДПС, винесену 21.11.2024 Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що Порядок №509 підлягав застосуванню відповідачем в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю". Так, пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в даному спорі. Відтак, посилання відповідача у постанові на акт фактичної перевірки, як на доказ, яким зафіксоване порушення позивачем законодавства про працю, на думку позивача, є безпідставним та протиправним.
Також звертає увагу суду на те, що на умовах трудового договору ФОП ОСОБА_1 має, в тому числі але не виключно, найманого працівника ОСОБА_2 , яка працює на посаді продавця, і її присутності якої проводилась перевірка. У той же час, трудові відносини із ОСОБА_3 у позивача відсутні. Відтак, позивач вважає, що доводи про порушення позивачем ст. 24 Кодексу законів про працю України є завідома безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, а тому є всі підстави для визнання протиправною та скасування спірної постанови.
Ухвалою суду від 11.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 07.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що застосування до позивачки штрафу за порушення законодавства про працю на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Сумській області узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Зауважує, що актом фактичної перевірки встановлено порушення статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи продавця ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин та укладання трудового договору. Відтак, вважає, що оскаржувана постанова прийнята Міжрегіональним управлінням на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України, а факти викладені у позовній заяві не спростовують виявлених порушень, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
У відповіді на відзив, позивач не погоджується із доводами відзиву відповідача і вважає, що заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, жодним чином не спростовують обґрунтування позовних вимог.
У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач, зокрема, наголошує, що актом фактичної перевірки, який є носієм доказової бази відповідно до статті 72 КАС України, зафіксовано, що саме продавець ОСОБА_4 знаходилася за прилавком кафетерію, в якому здійснює господарську діяльність саме ФОП ОСОБА_1 , і у тій частині приміщення, яке орендує саме позивач. Відтак, наполягає, що Міжрегіональним управлінням подано до суду наявні матеріали фактичної перевірки ГУ ДПС у Сумській області, які містять докази порушення ФОП ОСОБА_1 статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Сумській області від 15.10.2024 №2063-кп та направлень на проведення перевірки начальником відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального управління контролю за підакцизними товарами ОСОБА_5 та головним державним інспектором даного відділу Хрупу С.В. вирішено провести фактичну перевірку за місцем провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , господарську діяльність в якому здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Термін проведення фактичної перевірки визначено строком не більше 10 діб, починаючи з 16.10.2024.
За результатами проведеної перевірки 25.10.2024 складено акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів» №12134/17/18-28-09-01/ НОМЕР_1 (а.с.15-20). Зі змісту акта вбачається, що, серед іншого, встановлено порушення ст. 24 Кодексу законів про працю України у частині допущення роботодавцем до роботи працівника без належного оформлення про прийняття на роботу.
У подальшому 06.11.2024 відповідачем було одержано лист Головного управління ДПС у Сумській області, яким направлена для відповідного реагування завірена копія акту фактичної перевірки №12134/А/18-28-09-01/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 з додатками, які є його невід'ємною частиною.
У відповідності до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» № 509 від 17.07.2013 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №509) Міжрегіональне управління, листом від 07.11.2024 № ПНС/3.1/16636-24 (а.с.73), повідомило позивача про одержання акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Сумській області, яким встановлено порушення законодавства про працю. Даний лист позивач отримала 12.11.2024, що підтверджується трекінгом відстежень Укрпошта (а.с.74). Однак, будь-яких пояснень, заперечень чи зауважень позивач до Міжрегіонального управління не надала.
Так, в акті фактичної перевірки зафіксовано, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем провадження (здійснення) діяльності - кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 , у якому позивач здійснює продаж слабоалкогольних та алкогольних напоїв, відповідно до отриманих ліцензій.
На підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, 16.10.2024 о 13.45 год, перед початком фактичної перевірки у кафетерії за вказаною адресою проведена контрольно-розрахункова операція з придбання пляшки пива пастерізованого Garage Taste Lemon ємністю 0,44 л. за ціною 54,00 грн. за пляшку. Ралізацію товару здійснила продавець, яка знаходилася за прилавком кафетерію і мала доступ до товару і грошових коштів, які належать безпосередньо ФОП ОСОБА_1 .
Під час фактичної перевірки встановлено, що продавець, яка здійснила продаж товару (пиво Garage Taste Lemon ємністю 0,44 л.), що належить ФОП ОСОБА_1 , і провела розрахункову операцію, є ОСОБА_3 .
По факту придбаного товару складено Опис, який підписано посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області та продавцем ОСОБА_3 (а.с.72).
Також, 16.10.2024 перевіряючими, в присутності та за участю продавця ОСОБА_4 , складено інвентаризаційний опис алкогольних напоїв, які належать ФОП ОСОБА_1 , і реалізація яких здійснюється в кафетерії, відповідно до ліцензії отриманої ФОП ОСОБА_1 .
Інвентаризаційний опис підписаний ОСОБА_3 як продавцем ФОП ОСОБА_1 (а.с. 72 зворотній бік).
Відповідно до інформаційної бази даних Головного управління ДПС у Сумській області ФОП ОСОБА_1 станом на 16.10.2024 повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 не подавалося та не реєструвалося (а..с73).
Таким чином, актом фактичної перевірки встановлено порушення статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи продавця ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин та укладання трудового договору.
Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №44-ДПС від 21.11.2024, на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на позивача штраф у розмірі 80 000 грн (а.с.12-14).
Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правоввідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною 2 статті 2 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною 3 статті 24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 259 КЗПП, передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (ч. 2 ст. 259 КЗПП).
Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗПП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Згідно частин 3, 4 статті 265 КЗПП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частин 5 статті 265 КЗПП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
Частиною 4 статті 265 КЗПП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509, у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Положеннями пункту 2 Порядку №509 визначені підстави за наявності яких можуть накладатися штрафи, в тому числі за наявності акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абзац 7).
Відповідно до п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
За приписами пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що роботодавці несуть відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин у встановленому чинним законодавством порядку, тобто, без укладення трудового договору. При цьому, така відповідальність залежить від встановлення факту використання найманої праці.
Як свідчать матеріали справи, спірні відносини виникли з приводу порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
З матеріалів справи, судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови, якою накладено штраф на позивача, слугував акт ДПС, складений за результатами фактичної перевірки, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, зокрема зафіксований факт використання позивачем праці неоформленого працівника ОСОБА_3 .
Так, Актом фактичної перевірки, який є належним і допустимим доказом відповідно до статтей 72-74 КАС України зафіксовано, що саме в кафетерії за адресою - АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність безпосередньо ФОП ОСОБА_1 було придбано пляшку пива, яку продала продавець ОСОБА_4 . При цьому те, що товар який знаходився у продажу в кафетерії, за прилавком якого була саме ОСОБА_4 належить іншому суб'єкту господарювання, а саме ФОП ОСОБА_6 , яка можливо також здійснює реалізацію алкогольних напоїв, документально не підтверджено. У той же час актом фактичної перевірки зафіксовано, що саме продавець ОСОБА_4 знаходилася за прилавком кафетерію, в якому здійснює господарську діяльність саме ФОП ОСОБА_1 , і у тій частині приміщення, яке орендує саме позивач.
При цьому суд зауважує, що факт працевлаштування ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_7 , ніяким чином не спростовує того, що ОСОБА_3 виконувала трудові функції продавця також на користь ФОП ОСОБА_8 без належного оформлення трудових відносин.
Вказане підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, згідно Акта перевірки ОСОБА_3 знаходилася за прилавком кафетерію, де безпосередньо здійснюється реалізація товару, що належить ФОП ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 здійснюють господарську діяльність в одному приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , але в різних частинах цього приміщення.
Однак, як свідчать матеріали фактичної перевірки ОСОБА_3 знаходилася в тій частині приміщення, що орендує безпосередньо ФОП ОСОБА_1 під кафетерій, маючи доступ, як до товару, так і до грошових коштів (каси) ФОП ОСОБА_1 , оскільки саме ОСОБА_3 здійснено продаж перевіряючим ГУ ДПС у Сумській області пива за ціною 54,00грн, і проведено з ними розрахунок. При цьому, ОСОБА_3 не тільки провела розрахункову операцію, продавши товар і прийнявши кошти, а ще й підписала Опис придбаного товару під час проведення контрольної розрахункової операції до початку проведення фактичної перевірки як продавець ОСОБА_3 .
Вирішуючи спір, суд також ураховує, що ОСОБА_3 , як продавцем підписано, складений перевіряючими ГУ ДПС у Сумській області інвентаризаційний опис алкогольних напоїв, які знаходилися на вітрині, а також зберігалися за прилавком і у підсобних приміщеннях ФОП ОСОБА_1 . При цьому, за вказаною адресою АДРЕСА_1 лише в кафетерії ФОП ОСОБА_1 здійснює реалізацію алкогольних та слабо алкогольних напоїв і має відповідні ліцензії, і перебуває на загальній системі оподаткування. На відміну від ФОП ОСОБА_7 , яка здійснює реалізацію продуктів харчування (крім алкогольних та слабо алкогольних напоїв) і перебуває на спрощеній системі оподаткування 2 група.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що алкогольні та слабоалкогольні напої, реалізація яких здійснюється саме в кафетерії, що розташоване в частині приміщення, яке орендує ФОП ОСОБА_1 , а тим більше алкогольні напої, які описані в додатку до акта перевірки, належать іншому суб'єкту господарювання, зокрема ФОП ОСОБА_6 .
Обгрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням противною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, на даний час відсутня норма, яка б установлювала повноваження Держпраці та її територіальних органів накладати штрафи на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, а передбачена можливість накладення штрафів на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в процесі якої виявлені порушення законодавства про працю.
Щодо даного аргументу позивача, суд вказує, що питання щодо законності прийняття територіальними органами Держпраці постанов про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на підставі акта фактичної перевірки, проведеної податковим органом, вже не раз було предметом розгляду судових справ Верховним Судом.
На даний час Верховним Судом сформована стала судова практика з цього питання, що знайшла своє відображення у постановах від 27.11.2024 у справі № 120/17056/23, від 16.10.2024 у справі № 520/31084/23, від 02.10.2024 у справі № 120/12494/23, від 02.10.2024 у справі № 560/11269/23, від 19.09.2024 у справі № 240/7766/23, від 13.08.2024 у справі № 120/15621/23.
Так, Верховний Суд вказує, що визнання нечинним Порядку № 823 не відновлює попередню редакцію Порядку № 509.
Також Верховний Суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.
За змістом норм пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Тому суд констатує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами-підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належать податковому органу відповідно до закону.
Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З приводу посилання позивача на те, що її не повідомлено про дату і час розгляду Міжрегіональним управлінням справи про накладення штрафу за актом фактичної перевірки ГУ ДПС у Сумській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), зокрема акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Згідно пунктів 3-4 Порядку № 509 справа про накладення штрафу розглядається у 45- денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Отже, норми Порядку № 509 визначають обов'язок уповноважених осіб Міжрегіонального управління лише письмово повідомити ФОП ОСОБА_1 про одержання матеріалів фактичної перевірки ГУ ДПС у Сумській області, яким встановлено порушення законодавства про працю.
З матеріалів справи вбачається, що Міжрегіональне управління виконало вимоги Порядку № 509, надіславши ФОП ОСОБА_1 листа від 07.11.2024 № ПНС/3.1/16636-24, одержання якого нею не заперечується (а.с. 73 зворотній бік).
Повідомлення про дату і час розгляду справи, а також обов'язок начальника Міжрегіонального управління проводити розгляд справи виключно за участі суб'єкта господарювання Порядком № 509 або іншим актом законодавства не передбачено.
Подання пояснення є правом суб'єкта господарювання, а обов'язком Міжрегіонального управління під час розгляду є дослідження наявних матеріалів справи, і за наявності підстав, прийняття постанови. При цьому, однією із визначених Порядком № 509 підстав є - акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин та на підставі вищевикладеного, а також враховуючи те, що матеріалами справи не спростовано викладених в акті фактичної перевірки податкового органу висновків стосовно суті виявлених порушень, а також те, що можливість накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю на підставі вказаного акту фактичної перевірки передбачена законом, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №44-ДПС від 21.11.2024, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при цьому прав позивача не порушив.
Як наслідок, спірна постанова Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Державної служби України з питань праці №44-ДПС від 21.11.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є правомірною та не підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька