03 липня 2025 року м. Рівне №440/14953/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною діяльність командування військової частини НОМЕР_1 , щодо неналежного розгляду рапорту поданого мною від 15 листопада 2024 року про звільнення з військової служби на пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XIІ.
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду рапорту від 15 листопада 2024 року щодо звільнення з військової служби згідно з пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 16.09.2024 року позивач звернувся до командира інженерно-дорожнього взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення зі служби на підставі абзацу дванадцятого п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші, члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. 24.11.2024 року уповноваженою особою відповідача не погоджено рапорт, про що на ньому зроблена відповідна відмітка. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки при поданні рапорту про звільнення його з військової служби, була дотримана процедура подання ним відповідного рапорту та необхідних документів на підтвердження того факту, що він має право бути звільненим з військової служби у зв'язку з необхідністю ним здійснення постійного догляду за матір'ю, особою з інвалідністю 2 групи. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 суд ухвалив адміністративну справу №440/14953/24 передати за підсудністю до Рівненського окружного адміністративного суду.
16.03.2025 матеріали справи №440/14953/24 надійшли до Рівненського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано для розгляду судді Рівненського окружного адміністративного суду Дуляницькій С.М.
Ухвалою суду від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 31.03.2025 повернуто без розгляду заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що військова частина НОМЕР_1 відповідно до закону приймала рішення про звільнення з військової служби за сімейними обставинами ОСОБА_1 за поданим рапортом від 15.11.2024 (вх.А7032 №4052 від 16.11.2024) та доданими до його наступними документами: 1. Копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 виданого Здолбунівським РС УДМС України у Рівненській області 29.03.2019 року, серія НОМЕР_2 на 5 арк. 2. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 від 13.09.1999 на 1 арк. 3. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 виданого 30.03.1974 року Білашівською сільською радою Здолбунівського району Рівненської області серія НОМЕР_3 на 1 арк. 4. Нотаріально засвідчена копія паспорту громадянки України ОСОБА_2 , виданого Здолбунівським РВ УМВС України у Рівненській області 02.10.1996 року, серія НОМЕР_4 на 1 арк. (двосторонні) 5. Нотаріально засвідчена копія картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 (РНОКПП) від 26.07.2002 року на 1 арк. 6. Нотаріально засвідчена копія акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 24.10.2024 №75 (орган видачі невідомий), виданого ОСОБА_2 на 2 арк. (двосторонні) 7. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виданого 14.12.2006 року відділом РАЦС Здолбунівського районного управління юстиції у Рівненській області, серія НОМЕР_5 на 1 арк. 8. Нотаріально засвідчена копія Довідки МСЕК №061062 від 29.07.2004 року виданої ОСОБА_2 на 1 арк. 9. Нотаріально засвідчена копія висновку-постанови лікарсько-консультативної комісії №258 виданої ОСОБА_2 , КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Мізоцької селищної ради від 16.10.2024 року на 1 арк. Інші документи до рапорту ОСОБА_1 від 05.10.2024 та рапорту ОСОБА_1 від 15.11.2024 до військової частини НОМЕР_1 не надавалися. За результатами розгляду вказаного рапорту та доданих до його документів військовою частиною НОМЕР_1 прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними підставами під час дії воєнного стану, доведено до відома причини відмови та резолюцію командира військової частини НОМЕР_1 . Просив відмовити у задоволенні позовних вимог .
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації на посаді машиніста екскаватора І відділення інженерної техніки інженерно-дорожнього взводу інженерної роти у Військовій частині НОМЕР_1 , звання: молодший сержант.
16.09.2024, 15.11.2024 року позивач звернувся до командира інженерно-дорожнього взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення зі служби на підставі абзацу дванадцятого п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші, члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
До рапорту про звільнення з військової служби на підставі сімейних обставин позивачем долучено наступні документи:
1.Копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 виданого Здолбунівським РС УДМС України у Рівненській області 29.03.2019 року, серія НОМЕР_2 на 5 арк.;
2. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 від 13.09.1999 на 1 арк.;
3. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 виданого 30.03.1974 року Білашівською сільською радою Здолбунівського району Рівненської області серія НОМЕР_3 на 1 арк.;
4. Нотаріально засвідчена копія паспорту громадянки України ОСОБА_2 , виданого Здолбунівським РВ УМВС України у Рівненській області 02.10.1996 року, серія НОМЕР_4 на 1 арк. (двосторонні);
5. Нотаріально засвідчена копія картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 (РНОКПП) від 26.07.2002 року на 1 арк.;
6. Нотаріально засвідчена копія акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 24.10.2024 №75 (орган видачі невідомий), виданого ОСОБА_2 на 2 арк. (двосторонні);
7. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виданого 14.12.2006 року відділом РАЦС Здолбунівського районного управління юстиції у Рівненській області, серія НОМЕР_5 на 1 арк.;
8. Нотаріально засвідчена копія Довідки МСЕК №061062 від 29.07.2004 року виданої ОСОБА_2 на 1 арк.;
9. Нотаріально засвідчена копія висновку-постанови лікарсько-консультативної комісії №258 виданої ОСОБА_2 , КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Мізоцької селищної ради від 16.10.2024 року на 1 арк.
24.11.2024 року офіцером юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , не погоджено рапорт позивача, про що на рапорті наявна відповідна відмітка.
При цьому суд зазначає, що жодного рішення за результатами розгляду рапорту прийнято не було і про результати розгляду рапорту позивача не повідомлено. Докази іншого в матеріалах справи відсутні.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частини другої цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною третьою цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII видами військової служби є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до пп. г) п. 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У редакції чинній на момент подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абзац 13).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Разом з тим суд зазначає, що Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зі змінами та доповненями (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Відповідно до пункту 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав, звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі - Інструкція №735).
Згідно пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
З наведеного слідує, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби або надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Відтак, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.
Судом встановлено, що 15.11.2024 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення зі служби, на підставі на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме через необхідність здійснення постійного догляду за одним із свої батьків, який є особою з інвалідністю 2 групи, до якого додано перелік завірених належним чином документів, проте жодного рішення (наказ про звільнення або обґрунтоване рішення про відмову у задоволені рапорту) за результатами розгляду рапорту прийнято не було.
Докази іншого матеріали справи не містять.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 затверджено «Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за №1214/42559 (далі Порядок №531).
Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І Порядку №531).
Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації (пункт 1 розділу ІІ Порядку №531).
Пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 531 передбачає, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №531 встановлено, що забороняється:
1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:
подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;
недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;
наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;
2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо;
3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;
4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу (пункт 8 розділу ІІІ Порядку №531).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Проте, як вже було встановлено судом, відповідач у встановлені строки рішення за наслідками розгляду рапорту позивача не прийняв, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
В зв'язку з відсутністю вмотивованого рішення за результатами розгляду рапорту позивача, суд вважає передчасною його вимогу про зобов'язання відповідача прийняти рішення звільнення з військової служби згідно з пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.
Водночас суд в цьому рішенні не надає оцінку наявності чи відсутності у позивача підстав для звільнення з військової служби, оскільки предметом розгляду в даній справі є бездіяльність відповідача щодо не належного розгляду поданого рапорта, а не рішення про відмову у звільненні зі служби.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
В даному випадку, для належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути рапорт позивача від 15.11.2024 про звільнення з військової служби та прийняти вмотивоване рішення за результатами його розгляду, з урахуванням висновків суду викладених в мотивувальній частині цього рішення.
Інші доводи сторін висновків суду не спростовують та не потребують детальних відповідей.
При цьому суд звертає увагу, що ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява №16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява №30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов'язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов'язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява №20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява №22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, пункт 54).
Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява №4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.
Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 від 15.11.2024 про звільнення з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку з сімейними обставинами.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15.11.2024 про звільнення з військової служби та прийняти за результатами розгляду вмотивоване рішення в установленому порядку.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 липня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Суддя С.М. Дуляницька