Справа № 420/21490/25
03 липня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження питання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
02.07.2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( далі-відповідач-1), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - третя особа ГУ НП в Одеській області), за яким просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення 12 травня 2025 року до органів Національної поліції України щодо доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210, 210-1 КУпАП, до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення.
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210, 210-1 КУпАП, до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
02.07.2025 року одночасно з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом заборони заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншим обласним, районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації та будь-які інші мобілізаційні заходи стосовно ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 р. заява про забезпечення позову передана на розгляд головуючої судді Дубровної В.А.
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що матеріалів вказаної заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, необхідність вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідно до довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02 травня 2023 року № 84, тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 02 травня 2023 року ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов'язаних. Однак, вказані дані у реєстр військовозобов'язаних, призовників та резервістів "Оберіг" співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 не внесено, про що свідчить інформація, зазначена у мобільному застосунку для військовозобов'язаних "Резерв+". При цьому, 12 травня 2025 року у ОСОБА_1 у мобільному додатку "Резерв+" з'явилась відмітка " ІНФОРМАЦІЯ_5 : порушення військового обліку", а в графі "Причина розшуку" зазначено: не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП. Оскільки позивач стверджує, що повістку від ТЦК та СП не отримував, то наявні очевидні ознаки протиправності дій Відповідача, які полягають у зверненні Відповідача до органів Національної поліції для доставлення ОСОБА_1 , як особи, яка скоїла адміністративне правопорушення. Щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення суду по суті у даній справі, то позивач зазначає, оскільки посадові особи органів Національної поліції можуть примусово доставити Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 або іншого обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, то Відповідач або інший обласний, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки може протиправно здійснити мобілізаційні заходи стосовно Позивача, нехтуючи тим, що останній є виключеним з військового обліку військовозобов'язаних. Крім того, підставою вважати, що Відповідач або інший обласний, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки може здійснити мобілізаційні заходи стосовно ОСОБА_1 є усіляке ігнорування Відповідачем заяв Позивача з проханням надати інформацію про внесення відомостей щодо нього до реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів "Оберіг", а у випадку відсутності таких відомостей у реєстрі - внести їх та повідомити про це у відповіді на вказану заяву, ігнорування численних адвокатських запитів представника Позивача - адвоката Гудковської В.С., та відповідно невнесення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 коректної інформації стосовно виключення Позивача з військового обліку військовозобов'язаних
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що матеріалів вказаної заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).
Так, згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням норм процесуального права та вказаних доводів та аргументів заявника, суд вказує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.( частина 2 статі 150 КАС України).
При цьому, за приписами пунктів 2 ,4 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом, заборони відповідачу вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів заявника, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, заходи забезпечення вживаються лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, має також здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
З прохальної частини позову вбачається, що предметом оскарження у даній справі є дії відповідача щодо направлення звернення 12 травня 2025 року до органів Національної поліції України щодо доставлення позивача як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210, 210-1 КУпАП, до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення.
При цьому, очевідність ознак протиправності дій Відповідача як підстава для вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову заявник обгрунтовує протиправністю бездіяльністю відповідача щодо невнесення коректної інформації у реєстр військовозобов'язаних, призовників та резервістів "Оберіг" щодо ОСОБА_1 та його непридатності до військової служби, та нібито направленням Позивачу повістку про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та як наслідок неправомірне встановлення Позивачу статусу особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам заявника, суд враховує наступне.
Щодо "очевидності" ознак протиправності дій/бездіяльності та порушення прав позивача, як підстава для забезпечення позову, то Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Крім того, як зазначає сам представник позивача, питання щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 березня 2025 року про надання інформації про внесення відомостей щодо особи до реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів " ІНФОРМАЦІЯ_6 " та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути відповідну заяву ОСОБА_1 , та прийняти обґрунтоване рішення за результатами її розгляду з урахуванням висновків суду, до Одеського окружного адміністративного суду, є предметом розгляду в межах адміністративної справи №420/12005/25, відтак вказані обставини підлягають доказуванню під час розгляду згаданої адміністративної справи.
Також суд звертає увагу, що за наявними у додатках до позовної заяви і заяви про забезпечення позову матеріалами не підтверджено поза обґрунтованим сумнівом того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Натомість, доводи позивача про настання негативних наслідків грунтуються на припущеннях щодо вчинення відповідачем дій, пов'язаних з вчиненням дії щодо призову його на військову службу під час мобілізації та будь-які інші мобілізаційні заходи без надання доказів вчинення таких дій на теперішній час.
Щодо обраного позивачем виду забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншим обласним, районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та будь-які інші мобілізаційні заходи стосовно Позивача до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, то суд зазначає, даний вид забезпечення не є співмірним з позовними вимогам, з якими позивач звернувся до суду, оскільки стосується не визначеного кола осіб, та направлений на майбутнє виконання, що є недопустимим при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову.
За правилами частини першої статті 77 КАС України обов'язок доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, які ініціюють відповідне клопотання.
З огляду на вищенаведені нормативно-правові акти та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею
Суддя В.А. Дубровна