про забезпечення позову
03 липня 2025 р. № 400/6816/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
прозаява про забезпечення позову,
30.06.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) не військовозобов'язаний, у зв'язку з виключенням з військового обліку згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 17.03.2022 про визнання непридатним до військової служби за станом здоров'я з виключенням з обліку за гр.ІІ ст.13А Наказу Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) не військовозобов'язаний, з відображенням даних постанови військово лікарської комісії та її дати та вилучення відмітки про порушення правил військового обліку, згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 17.03.2022, про визнання непридатним до військової служби за станом здоров'я з виключенням з обліку на підставі ст. 5а, 4б гр.ІІІ розкладу хвороб Наказу Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008 року.
Ухвалою від 03.07.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, встановив строк для подання сторонами заяви по суті.
02 липня 2025 року року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позовушляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що він не є військовозобов'язаним, позаяк був виключений з військового обліку на підставі висновку ВЛК. При цьому, інформація про його непридатність до військової служби та виключення з обліку відповідним чином не відображається в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ». У зв'язку з відсутностю цих даних в зазначеному реєстрі Позивача можуть призвати на військову службу під час мобілізації на особливий період в будь-який момент на загальних засадах. На думку позивача, у випадку його мобілізації, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на його користь.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові або немайнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівноправності сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 оскаржено до суду бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про те, що він не є військовозобов'язаним у зв'язку з виключенням з військового обліку.
Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову позивач посилається на протиправність такої бездіяльності.
Однак, при розгляді заяви про забезпечення, суд не може надавати оцінку правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на які посилається заявник, оскільки виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Водночас, з матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами є спірним, чи підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним, а відтак, чи підлягає він призову на військову службу під час мобілізації. Оскільки вчинення дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації знаходиться в межах компетенції відповідача, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач має можливість здійснити ці дії до прийняття рішення по справі 400/6816/25.
При цьому, судом враховано, що відповідно до частини 13 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо ОСОБА_1 буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового статусу військовослужбовця, а, відтак, у разі задоволення позову, зобов'язання відповідача внести інформацію про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстру Оберіг, не буде мати практичного значення. Тобто, у випадку мобілізації позивача, надання ефективного захисту потенційно порушеному праву буде значно утруднено, що є неприпустимим.
В той же час, в разі відмови в задоволенні позовних вимог відповідач зможе невідкладно вчинити дії щодо мобілізації ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд висновує, що в наявності є умова застосування заходів забезпечення позову, передбачена ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме, вбачається, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення потенційно порушеного права ОСОБА_1 , за захистом якого він звернувся до суду.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву заявника та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані із призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення позову у цій справі. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд висновує, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись положеннями ст.154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 ,. про забезпечення позову.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 400/6816/25 за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набрала законної сили 03.07.25.
Строк пред'явлення до виконання - протягом трьох років.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Дерев'янко Ліна Леонідівна