про повернення позовної заяви
03 липня 2025 рокусправа № 380/11596/25
м.Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Лунь З.І. перевірила матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військового госпіталя Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за періоди з 01.05.2024 по 31.07.2024, з урахуванням фактично виплачених сум;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за періоди з 01.05.2024 по 31.07.2024, з урахуванням фактично виплачених сум..
Ухвалою від 16.06.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
27.06.2025 за вх.№53570 від представника позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Представник зазначив, що положеннями ч.2 ст.233 КЗпП України передбачено що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивач звертає увагу, що відповідь відповідача була надана 25.04.2025, відповідно тримісячний строк звернення до суду в межах ст.233 КЗпП України спливає 25.07.2025. Стверджує, що позивач звернувся до суду в межах тримісячного строку з дати отримання відповіді на запит, а саме з дати коли йому стало відомо про порушення його права на отримання всіх належних виплат.
Приписами ч.5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суддя, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Так, строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі -КЗпП України)
Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд зазначає, що до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(далі - Закон № 2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та від 25.04.2023 у справі №380/15245/23, які є обов'язковими для врахування судом відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Варто зауважити, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236»дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів частини першої статті 233 КЗПП закінчився 01.10.2023 (останній день строку звернення до суду).
З матеріалів справи встановлено, що позивачка оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати їй додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за періоди з 01.05.2024 до 31.07.2024, з урахуванням фактично виплачених сум.
Варто зауважити, що виплата додаткової грошової винагороди військовослужбовцям проводиться у місяць за попередній місяць служби. Таким чином, датою виникнення спірних правовідносин є:
- за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 - у червні 2025року (коли позивач мала отримати грошове забезпечення);
- за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 - у липні 2024року;
- за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 - у серпні 2024року.
У заяві про усунення недоліків позивач стверджує, що представник її звернувся до суду в межах тримісячного строку з дати отримання відповіді на запит.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку звернення до суду в межах аргументів наведених у заяві, суд зазначає такее.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до п.9-13 Розділу ХХХIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
З аналізу наведених норм слідує, що виплата додаткової винагороди здійснюється за минулий місяць у поточному.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що перебіг строку звернення до суду у спірних правовідносинах починається з наступного дня після отримання військовослужбовцем грошового забезпечення у поточному місяці за минулий.
Відтак, строк звернення до суду із вимогами щодо нарахування та виплату додаткової винагороди за спірні періоди сплив у жовтні 2024року.
Проте, до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 27.06.2025, майже через одинадцять місяців після того коли повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн.
Щодо твердження позивачки про те, що їй стало відомо про порушення свого справа на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн після отримання відповіді військової частини 25.04.2025,суд зазначає таке.
Оскільки про невірне нарахування додаткової винагороди позивачка повинна була дізнатися після отримання грошового забезпечення в наступному місяці, тому вона не була позбавлена права звернення до відповідача із вимогою нарахувати належні суми.
Проте, вчиняти дії щодо захисту свого порушеного права позивачка почала лише 16.04.2025 (дата звернення до відповідача із заявою), через 9 місяців після граничного строку звернення до суду.
Тобто, факт отримання листа відповідача у відповідь на звернення позивачки не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти набагато пізніше після не отримання виплати.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Інших причин пропуску строку звернення до суду, встановленого ст.233 КЗпП України, представником позивачки не зазначено.
Суд звертає увагу позивачки, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Позивачкою не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли їй звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивачка посилається у своїй заяві не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку, тому суд дійшов висновку, що клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду задоволення не підлягає.
Суд зауважує, що переконання представника позивачки, що строки звернення до суду у вказаній категорії фактично не підлягають застосуванню, - не відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України суд повертає позовну заяву, якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними.
Оскільки суд дійшов висновку, що повідомлені позивачкрю обставини не доводять поважності причин пропуску строку звернення до суду, позовну заяву необхідно повернути.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
відмовити в задоволенні заяви адвоката Мандрика В.В. - представника ОСОБА_1 , про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військового госпіталя Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Лунь З.І.