03 липня 2025 рокусправа № 380/8126/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15 квітня 2025 року № 913280132833 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».
-Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період військової служби з 17.04.1981 по 17.04.1983 в Збройних Силах та періоди роботи з 02.07.1990 року по 01.05.2016 року в органах державної податкової інспекції (служби), перевести з 08.04.2025 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 60-13-01-10-00-21 від 08.04.2025 року, № 61-13-01-10-00-21 від 08.04.2025 року, здійснивши перерахунок виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Львівської області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 9 липня 2003 року. У квітні 2025 року позивач подав заяву до Головного управлінні Пенсійного Фонду України у Львівської області про перевід на пенсію за віком на умовах Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, однак рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві від 15.04.2025 йому відмовлено у задоволенні такої заяви. Позивач вважає, що має право на переведення на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу», оскільки він з 02.07.1990 безперервно до 01.05.2016 займав посади в державних органах, які віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а відтак відповідно до п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII мають бути зараховані до стажу державної служби за період роботи до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 30.04.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
08.04.2025 позивач у зв'язку з наявністю віку понад 62 роки, наявного загального стажу та стажу державної служби, визначених статтею 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ) звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою (додаток 1) про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та надав відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", довідку № 60-13-01-10-21 від 08.04.2025 року про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (додаток 2) та довідку № 61-13-01-10-21 від 08.04.2025 року про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (додаток 3), виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 15 квітня 2025 року № 913280132833 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його заяви, мотивуючи це тим: «Відповідно до ст. 343.1 Податкового Кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII. Стаж державної служби станом на 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII), без врахування періодів роботи на посадах в органах податкової інспекції , відсутній. Зважаючи на вище зазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю законних підстав».
Позивач вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Із 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII).
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зі змісту наведених норм видно, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.
Судом з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що з 02.07.1990 по 11.05.2016 останній працював в органах державної податкової служби, що підтверджується відповідними записами трудової книжки, зокрема:
-з 02.07.1990 р. по 25.11.1996 р. в Державній податковій інспекції по Турківському району на посадах:
- з 02.07.1990 р. державного податкового інспектора;
-23.10.1992 р. присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби ІІІ рангу»;
-з 01.10.1993 р. старшого державного податкового інспектора;- - 03.05.1994 р. прийняв присягу державного службовця ;
-01.12.1995 р. присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби ІІ рангу»;
-з 16.04.1996 р. головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту фізичних осіб;
-з 26.11.1996 р. по 10.03.1998 р. в Державній податковій адміністрації у Турківському районі на посадах:
-з 26.11.1996 р. головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту фізичних осіб;
-з 03.01.1997 р. старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу справляння податків та документальних перевірок з фізичних осіб;
-з 11.03.1998 р. по 30.09.1998 р. в Державній податковій інспекції у Турківському районі на посаді старшого державного податкового ревізора інспектора відділу справляння податків та документальних перевірок з фізичних осіб;
-з 01.10.1998 р. по 09.10.2001 р. в Старосамбірській міжрайонній державній податковій інспекції на посаді старшого державного податкового ревізора інспектора відділу оподаткування фізичних осіб з функцією документальних перевірок Турківського відділення;
-01.01.2001 р. присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби І рангу»;
- з 10.10.2001 р. по 05.04.2006 р. в Самбірській об'єднаній державній податковій інспекції на посадах:
- з 10.10.2001 р. старшого державного податкового ревізора-інспектора групи оподаткування фізичних осіб Турківського відділення;
- з 15.10.2003 р. старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок фізичних осіб;
- з 01.09.2005 р. старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб;
-з 06.04.2006 р. по 01.02.2011 р. в Державній податковій інспекції у Турківському районі на посадах:
- з 06.04.2006 р. старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб;
- 18.09.2009 р головного державного податкового інспектора масово роз'яснювальної роботи та звернень громадян;
-з 02.02.2011 р. по 15.03. 2012 р. в Старосамбірській міжрайонній державній податковій інспекції на посаді головного державного податкового інспектора масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян;
-з 16.03.2012 р. по 04.07.2013 в Старосамбірській міжрайонній державній податковій інспекції Львівської області ДПС на посаді головного державного податкового інспектора сектору взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю;
-з 31.07.2013 р. по 01.02.2015 р. в Самбірській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області на посаді головного державного інспектора Турківського відділення;
- 31.07.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця;
- 01.01.2014 р. присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи І рангу»;
- з 02.02.2015 р. по 11.05.2016 р. в Самбірській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Львівській області на посаді головного державного інспектора Турківського відділення;
- 11.05.2016 р. звільнений у зв'язку з скороченням штатної чисельності.
З матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є відсутність у нього права на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» №3723-XII, оскільки посадові особи органів місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.
Суд не погоджується з такою позицією пенсійного органу, зважаючи на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який застосовується починаючи з 01.05.2016 (далі - Порядок №622).
Відповідно до пунктів 2,3 Порядку №622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.
Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).
Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Приписами пункту 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців» затверджений Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі Порядок №239).
Разом з тим, пунктом 1 Порядку №239 передбачено, що до посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Тобто, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому, 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).
Зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України «Про державну службу» №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, суд висновує, що ці обставини вказують на безпідставність доводів відповідача про те, що стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві від 15.04.2025 №913280132833, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки посада голови сільської ради не віднесена до посад державної служби.
З урахуванням вищевикладеного суд висновує щодо протиправності рішення від 15 квітня 2025 року № 913280132833 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», а відтак і необхідності його скасування.
З метою ефективного захисту порушених прав позивача в цій частині слід зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 02.07.1990 року по 01.05.2016 року в органах державної податкової інспекції (служби), а також повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», із зарахуванням до стажу державної служби періоду роботи з з 02.07.1990 року по 01.05.2016 в органах державної податкової інспекції (служби).
При цьому визначивши Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві як суб'єкта, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд виходив із такого.
Статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції на момент виникнення правовідносин) (далі Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Сторонами не заперечується, що заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, відтак, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, на останнього й має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві не виконало свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу переведення пенсії з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 60-13-01-10-00-21 від 08.04.2025 року, № 61-13-01-10-00-21 від 08.04.2025 року, суд зазначає, що така є передчасною, а отже безпідставною, адже спірним питанням у розглядуваних правовідносинах являється право позивача на отримання (перехід) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а не визначення грошового розміру пенсії.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі 380/26967/23.
Щодо вимог позивача в частині зарахування до стажу державної служби періоду проходження служби в армії з 17.04.1981 по 17.04.1983 суд відзначає, що оскаржуваним рішенням не відмолено в зарахуванні відповідного періоду до стажу державної служби позивача. Окрім цього, позивачем не надано суду доказів не зарахування вказаного періоду служби в армії до стажу державної служби. Відповідне свідчить про відсутність підстав для задоволення даної частини позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд висновує про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15 квітня 2025 року № 913280132833 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби в органах державної податкової інспекції (служби) з 02.07.1990 року по 01.05.2016 року, а також повторно розглянути заяву від 08.04.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», із зарахуванням до стажу державної служби періоду роботи з 02.07.1990 року по 01.05.2016 року в органах державної податкової інспекції (служби).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 к. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна